Справа № 214/239/17 22-ц/774/498/К/18
11 травня 2018 року м. Кривий Ріг
справа № 214/239/17
Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Кислиця І.В.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2017 року, яке постановлено суддею Гринем Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -
В січні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням, в обґрунтування якого зазначено, що на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.2016 року, вона є власником 1/2 частки квартири № 38 в буд № 13 на мкрн. Сонячний, м. Кривого Рогу, інша 1/2 частка вищевказаної квартири належить її чоловікові, відповідачу по справі - ОСОБА_2
Вказана квартира є двокімнатною. Кімнати у квартирі ізольовані. Оскільки вона та ОСОБА_2 не можуть дійти домовленості у користуванні спільною квартирою, відповідач не визнає права позивача на користування вказаною квартирою, ОСОБА_1 змушена звернутися до суду з вимогою встановити порядок користування квартирою.
Уточнивши позовні вимоги позивач просила суд встановити наступний порядок користування квартирою № 38 в буд. № 13 на мкрн. Сонячний у м. Кривому Розі, виділивши їй у користування - житлову кімнату площею 17,3 кв.м., у користуванні ОСОБА_2 - залишити житлову кімнату площею 11, 7 кв.м; у загальному користуванні співвласників залишити; коридор площею 7,5 кв.м, ванну кімнату площею 2,7 кв.м, вбиральню площею 1,0 кв.м., кухню площею 7,1 кв.м., шафу - 0,3 м.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2017 року, в якому виправлено описку ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 листопад 2017 року, позовні вимоги задоволено.
Встановлено порядок користування квартирою, що розташована за адресою: м. Кривий ріг, мікрорайон СонячнийАДРЕСА_1, наступним чином: у користування ОСОБА_1 виділено житлову кімнату площею 17,3 кв.м.; у користуванні ОСОБА_2 залишено житлову кімнату площею 11,7 кв.м.; у спільному користуванні залишено: кухню - 7,1 кв.м., вбиральню - 1,0 кв.м., ванну кімнату - 2,7 кв.м., коридор - 7,5 кв.м., шафу - 03 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивачем були допущені помилки в загальній площі квартири, що унеможливлює визначення порядку користування житловим приміщенням та судом не враховано, що позивач по справі не несе тягар утримання та збереження належної їй частини спірної квартири та фактично не проживає в спірній квартирі.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_3.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2О, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.02.2016 року, квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нерухоме майно, та визнано за кожним право власності на 1/2 частину вказаної квартири. (а.с. 4-5).
Відповідно до технічного паспорту на квартиру, спірна квартира є двокімнатною, житлова площа- 29,0 кв.м., у тому числі 1 кімната - 17,3 кв.м., 2 - кімната - 11,7 кв.м., кухня - 7,1 кв.м., ванна кімната - 2,7 кв.м., вбиральня - 1,0 кв.м., коридор - 7,5 кв.м. вбудована шафа - 0,3 кв.м. Загальна площа квартири 47,6 кв.м. (а.с.44-45).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 368 ЦК України, передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто кожному із співвласників квартири, а саме позивачу та відповідачу належить по 1/2 її частки.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст. 355 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Як роз'яснено в п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності», квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися, як окремі квартири, або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користуванням приміщенням квартири, якщо про це заявлено позов.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 ставила питання про встановлення порядку користування квартирою, що має статус спільної сумісної власності, згоди до якого сторони добровільно не приходять, посилаючись при цьому на ст. 358 ЦК України, що регламентує правовідносини з приводу здійснення права спільної часткової власності.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.
Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Згідно з ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалось на норми ст.ст. 355,356,358 ЦК України щодо непорушності прав співвласника на користування своїм майном.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Однак, у своєму позові ОСОБА_1 не наводить обставин та не зазначає чим саме (якими діями) порушені її права, як співвласника майна на користування цим майном з боку відповідача, які перешкоди чиняться.
При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач по справі ОСОБА_1 в спірній квартирі не проживає та не має наміру наразі в ній проживати, в квартирі проживає відповідач ОСОБА_2, який користується квартирою в цілому, тому підстав, для визначення порядку користування спірною квартирою, колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем були допущені помилки в загальній площі квартири, що унеможливлює визначення порядку користування житловим приміщенням та судом не враховано, що позивач по справі не несе тягар утримання та збереження належної їй частини спірної квартири не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вказані обставини не є правовими підставами для відмови в задоволенні позовних вимог позивача.
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 26 жовтня 2017 скасувати та прийняти нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 16 травня 2018 року.
Головуючий:
Судді: