Справа № 496/4188/17
Провадження № 2-о/496/9/18
16 квітня 2018 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Буран В.М.,
при секретарі - Дигуляр А.С.,
розглянувши в судовому засіданні в залі Біляївського районного суд Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Одеса про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Заявник звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з вказаним позовом.
Заявник у судові засідання 05 березня 2018 року - не з'явилась, про обізнаність щодо місця, часу розгляду справи розписалась в розписці (а.с.30) та 16 квітня 2018 року теж не з'явилась, хоча повідомлялась належним чином про час та місце слухання справи, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.32)
В матеріалах справи відсутня заява від позивача про розгляд справи без його участі.
Таким чином, в силу ч. 3 ст. 131 ЦПК України суд визнає, що заявник не з'явився до суду повторно без поважних причин.
Вказані дії позивача свідчать про втрату ним юридичної заінтересованості в розгляді справи.
Згідно ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Як зазначено в ст. 10 цього Кодексу, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, як джерела права.
Слід звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").
Між тим статтями 223, 257 ЦПК врегульовано питання щодо наслідків неприбуття в судове засідання позивача.
Так, згідно ч. 5 ст. 223, п. 3 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви (заяви) без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, чинний Цивільний процесуальний кодекс України імперативно встановлює, що у випадку повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду. При цьому, закон жодним чином не пов'язує повторну неявку в судове засідання позивача з будь-якими об'єктивними факторами (поважними причинами) і не зобов'язує суд перевіряти причини повторної неявки та надавати їм відповідну оцінку з точки зору поважності.
Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.
Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 121 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод 1950 року.
Таким чином, законодавець передбачив баланс захисту прав як позивача, який повторно не з'явився в судове засідання (не залежно від причин неявки), так і відповідача, який у зв'язку з такою неявкою вимушений витрачати свої час та кошти. Так, для відповідача - це є залишення заяви без розгляду, а для позивача - це право на повторне звернення до суду з тим самим позовом. (ч. 2 ст. 257 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 13, п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1, заінтересована особа - Малиновське об'єднане управління Пенсійного фонду України у м. Одеса про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.
Роз'яснити заявнику його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя Буран В.М.
16 квітня 2018 року