16 травня 2018 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 755/2764/18
Апеляційне провадження № 22-ц/796/4262/2018
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,
при секретарі - Іваницькій О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Катющенко В. П. 23 лютого 2018 року, у справі за скаргою ОСОБА_4, суб'єкт, дії якого оскаржуються, - державний виконавець Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ясінська К. М. про незаконність дій державного виконавця,
Згідно п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У лютому 2018 року ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва зі скаргою на дії державного виконавця та просив розглянути клопотання про поновлення процесуальних строків та поновити строки оскарження дій державного виконавця, визнати протиправними дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ясінської К. М. при винесенні постанови від 21 листопада 2017 року (ВП №41745105) про накладення арешту на майно боржника, ОСОБА_4, а саме квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2, скасувати як незаконну постанову про накладення арешту на майно боржника від 21 листопада 2017 року (ВП №41745105), визнати протиправними дії державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ясінської К. М. при винесенні постанови від 21 листопада 2017 року (ВП №41745105) про оголошення у розшук майна боржника, а саме транспортного засобу ТОЙОТА РАВ 4, д. н. НОМЕР_1, скасувати як незаконну постанову про оголошення у розшук майна боржника від 21 листопада 2017 року (ВП №41745105).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строків подання скарги ОСОБА_4 на незаконність дій державного виконавця, скаргу ОСОБА_4 залишено без розгляду (а. с. 10 - 11).
Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 30 березня 2018 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року та розглянути клопотання про поновлення строків оскарження дій державного виконавця.
Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.
Скаржник зазначає, що боржник отримала оскаржувані постанови державного виконавця лише 04 грудня 2017 року. Вищезазначені постанови було відправлено звичайним, не рекомендованим листом, у результаті чого відсутні підтвердження з реєстру поштових відправлень.
Зі слів скаржника, 15 грудня 2017 року представником боржника подано скаргу на дії державного виконавця до Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року відмовлено у відкритті провадження. Вищезазначена ухвала отримана скаржником 14 лютого 2018 року. А тому висновок суду першої інстанції, що звернення до суду іншої юрисдикції є неповажною причина пропуску строку, порушує конституційне право боржника на захист.
Крім того, скаржник зазначає, що ні квартира АДРЕСА_1 ні квартира АДРЕСА_2 не належать боржнику на праві власності, а власником вищезазначеного майна відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно є ОСОБА_6 з 14 серпня 2013 року.
До того ж, власником транспортного засобу ТОЙОТА РАВ 4, д. н. НОМЕР_1 також є ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
До суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень рекомендованою кореспонденцією, а тому колегія суддів вважала за можливе відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України розглядати справу у їх відсутності.
Крім того, на електронну адресу Апеляційного суду міста Києва надійшло клопотання представника скаржника ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, оскільки він перебуває у відрядженні та не має змоги бути присутнім у судовому засіданні, разом з тим, колегія суддів визнала наведену підставу неповажною, а тому розглядала справу у відсутності останнього.
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строків подання скарги та залишаючи скаргу без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано будь-якого доказу на підтвердження часу отримання оскаржуваних постанов державного виконавця, а подання 15 грудня 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва скарги на дії державного виконавця, у відкритті провадження за якою відмовлено ухвалою суду від 26 грудня 2017 року, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Крім того, посилання заявника на те, що лише 14 лютого 2018 року заявником отримано матеріали з Окружного адміністративного суду міста Києва, які були направлені на виконання ухвали від 26 грудня 2017 року, не свідчать про те, що заявнику до отримання таких матеріалів не було відомо про постановлення Окружним адміністративним судом міста Києва ухвали про відмову у відкритті провадження у справі від 26 грудня 2017 року.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що постановлена судом першої інстанції ухвала не відповідає вимогам, визначеним статтею 263 ЦПК України, з огляду на таке.
Заявник посилається на те, що оспорювану постанову державного виконавця Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінської К.М. від 21 листопада 2017 року, останньою отримано 04 грудня 2017 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що будь-якого доказу, який би підтверджував час отримання зазначених постанов заявником не надано. А подання 15 грудня 2017 року до Окружного адміністративного суду м. Києва скарги на дії державного виконавця, у відкритті провадження за якою відмовлено ухвалою суду від 26 грудня 2017 року, не є поважною причиною попуску строку звернення до суду.
Разом з тим, вищенаведений висновок суду є помилковим.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваних постанов державним виконавцем)виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 ст.28 вищенаведеного закону визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Відповідно до ч.1 ст.447 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції(ч.1 ст.448 ЦПК України).
Виходячи зі змісту ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Пунктом 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконанні судових рішень у цивільних справах» роз'яснено, що процесуальні строки можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Крім того, згідно статті 120 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент постановлення оскаржуваної ухвали суду) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені,- встановлюються судом.
Так, відповідно до ч.2 ст.126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 127 ЦПК України визначено, зокрема, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Так, в даному випадку, ОСОБА_4 посилається на ті обставини, що нею отримано копії оскаржуваних постанов державного виконавця 04 грудня 2017 року (копії постанов направлені простою кореспонденцією, а тому неможливо підтвердити реєстром про їх відправлення).
Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2017 року ОСОБА_4 в особі представника подано скаргу на дії державного виконавця, разом з тим, до Окружного адміністративного суду міста Києва. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року останній відмовлено у відкритті провадження, оскільки дана скарга не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а.с.30-31, 32-33).
На виконання вищевказаної ухвали, Окружний адміністративний суд міста Києва повернув (надіслав) ОСОБА_4 подані матеріали. З письмових пояснень останньої, пакет документів отримано в поштовому відділенні 14 лютого 2018 року.
До Дніпровського районного суду міста Києва ОСОБА_4 в особі представника звернулась 21 лютого 2018 року, про що свідчить штемпель з вхідним номером та відповідною датою (а.с.1-4).
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що подання скарги на дії державного виконавця з дотриманням процесуальних строків, однак помилково до суду іншої, в даному випадку, адміністративної юрисдикції, може вважатись підставою для поновлення ОСОБА_4 пропущеного процесуального строку на оскарження дій державного виконавця.
Крім того, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (формування витягу - 04 грудня 2017 року) квартира АДРЕСА_3 та квартира АДРЕСА_4, на які державний виконавець наклав арешт оскаржуваною ОСОБА_4 постановою, не належать останній, а власником вказаних об'єктів нерухомого майна є ОСОБА_6 з 14 серпня 2013 року.
Що стосується оскаржуваної постанови державного виконавця про оголошення в розшук майна боржника - транспортного засобу марки ТОЙОТА РАВ 4, д. н. НОМЕР_1, то вказаний об'єкт рухомого майна також належить ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
А отже, доводи апеляційної скарги та встановлені обставини справи дають підстави для висновку про те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність поважних причин (підстав) для поновлення ОСОБА_4 процесуальних строків для оскарження дій державного виконавця.
Виходячи зі змісту п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, постановлена ухвала підлягає скасуванню, а справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 лютого 2018 року - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: І.М.Вербова
Судді: Я.В. Головачов
О.В.Шахова
Повне судове рішення складено 16 травня 2018 року