Справа № 756/405/17 Головуючий у 1-й інстанції - Васалатій К.А.
Номер провадження 22-ц/796/1083/2018 Доповідач - Рубан С.М.
15 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Рубан С.М.
суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.
при секретарі Клець О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - МогилянЛюдмили Василівни на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року, ухвалене у складі судді Васалатія К.А. в приміщенні Оболонського районного суду м. Києва у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави,-
ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому уточнивши позовні вимоги просить звернути стягнення на підставі Договору застави № PCL - 001/860/2006 від 11.12.2006 року на автомобіль НОМЕР_1, рік випуску - 2006, кузов № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, шляхом проведення електронних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № CL-001/860/2006 від 11.12.2006 року, яка станом на 04.10.2016 року складає 930122,67 грн., пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 2595042,32 грн. на свою користь.
Посилається на те, що 11.12.2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № CL 001/860/2006.
У порядку забезпечення виконання за кредитним договором 11.12.2006 року між ОСОБА_2 та банком був укладений договір застави № PCL-001/860/2006, а предметом застави згідно п. 3.1 договору є автомобіль НОМЕР_1, рік випуску - 2006, кузов № НОМЕР_2.
05.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений Договір купівлі - продажу кредитного портфелю, згідно якого та відповідно до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України, ПАТ «ОТП Банк» відступило, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором, і таким чином відступило право вимоги до ОСОБА_2
Оскільки ОСОБА_2 не виконував свої зобов'язання, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з нього суми заборгованості. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2011 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було задоволено та видано виконавчий лист № 2-4713/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 526 985,02 грн.
Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_2 не погашено зазначену заборгованість, а в примусовому порядку виконавчою службою жодних стягнень не здійснювалось. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 04.10.2016 року у ОСОБА_2 за кредитним договором № CL 001/860/2006 від 11.12.2006 року існує заборгованість в сумі 930 122,67 грн. та пеня за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 2 595 042,32 грн., що складається із: залишку заборгованості за кредитом у сумі 646 450,94 грн.; суми несплачених відсотків за користування кредитом - 283 671,73 грн.; пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 2 595 042,32 грн.
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в м. Києві від 03.08.2016 року встановлено, що 28.06.2015 року було проведено перереєстрацію автомобіля НОМЕР_3, рік випуску - 2006, кузов № НОМЕР_2 на нового власника, а саме на ОСОБА_3
А тому до ОСОБА_3 перейшло право власності на предмет застави, статус заставодавця та всі права та обов'язки за Договором застави, і ОСОБА_3 набув статусу майнового поручителя за Кредитним договором.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Могилян Людмила Василівна подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Посилається на те, що на дату звернення до суду з позовом ОСОБА_2 не погашено заборгованість стягнуту з нього на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2011 року, в примусовому порядку виконавчою службою стягнень не здійснювалось. Згідно відповіді Регіонального сервісного центру у м. Києві від 28.06.2015 року було проведено перереєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки «Ауді -Q7», реєстраційний номер НОМЕР_4, рік випуску - 2006, кузов № НОМЕР_2 на нового власника ОСОБА_3. Зазначає, що перереєстрація транспортного засобу відбулася незаконно, оскільки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» жодних довідок про погашення кредиту не надавав, кредит на даний час не погашений. Крім того, посилається на те, що оскільки ОСОБА_3 є власником заставного майна - транспортного засобу - автомобіля марки «Ауді -Q7», до нього перейшло право власності на предмет застави, статус заставодавця та всі права та обов'язки за договором застави і він набув статусу майнового поручителя.
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно - територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147- VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив.
Посилається на те, що під час придбання спірного автомобіля ОСОБА_3 виконав все можливе, щоб впевнитись в тому, що в момент перереєстрації автомобіля на ньому не було обтяження. Оскільки в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна у серпні 2015 року були відсутні відомості про обтяження спірного автомобіля, крім того, згідно листа АТ «ОТП БАНК» від 18.08.2015 року № 7-232-14, підписаного начальником управління верифікації та збору кредитів ОСОБА_4 кредит за договором було погашено, у ОСОБА_3 не виникло сумнівів, що автомобіль може знаходитись під обтяженням, тому ОСОБА_3 є добросовісним набувачем.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.
ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» звернулось з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить звернути стягнення на підставі Договору застави № PCL - 001/860/2006 від 11.12.2006 року на автомобіль НОМЕР_1, рік випуску - 2006, кузов № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, шляхом проведення електронних торгів, встановивши початкову ціну на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження», в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № CL-001/860/2006 від 11.12.2006 року, яка станом на 04.10.2016 року складає 930122,67 грн., пеня за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 2 595 042,32 грн.
Посилається на те, що 11.12.2006 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № CL 001/860/2006.
У порядку забезпечення виконання за кредитним договором 11.12.2006 року між ОСОБА_2 та банком був укладений договір застави № PCL-001/860/2006, а предметом застави згідно п. 3.1 договору є автомобіль НОМЕР_1, рік випуску - 2006, кузов № НОМЕР_2.
05.11.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений Договір купівлі - продажу кредитного портфелю, згідно якого та відповідно до ст.ст. 512, 514, 1077-1079, 1082, 1084 ЦК України, ПАТ «ОТП Банк» відступило, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором, і таким чином відступило право вимоги до ОСОБА_2
Оскільки ОСОБА_2 не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з нього суми заборгованості. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.10.2011 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було задоволено та видано виконавчий лист № 2-4713/2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 526 985,02 грн.
Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з даним позовом, ОСОБА_2 не погашено зазначену заборгованість, а в примусовому порядку виконавчою службою жодних стягнень не здійснювалось. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 04.10.2016 року у ОСОБА_2 за кредитним договором № CL 001/860/2006 від 11.12.2006 року існує заборгованість в сумі 930 122,67 грн. та пеня за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 2 595 042,32 грн., що складається із: залишку заборгованості за кредитом у сумі 646 450,94 грн.; суми несплачених відсотків за користування кредитом - 283 671,73 грн.; пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 2 595 042,32 грн.
18.05.2016 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ознайомився з матеріалами виконавчого провадження в якому знаходилась відповідь УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, що станом на 15.10.2015 року за ОСОБА_2 автомобілі не зареєстровано.
Згідно відповіді Регіонального сервісного центру в м. Києві від 03.08.2016 року встановлено, що 28.06.2015 року було проведено перереєстрацію автомобіля НОМЕР_3, рік випуску - 2006, кузов № НОМЕР_2 на нового власника, а саме на ОСОБА_3
А тому до ОСОБА_3 перейшло право власності на предмет застави, статус заставодавця та всі права та обов'язки за Договором застави, і ОСОБА_3 набув статусу майнового поручителя за Кредитним договором.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем згідно з вимогами ст. 388 ЦК України та набув право власності на спірний автомобіль, а тому є неналежним відповідачем та вилучення у ОСОБА_3 як заставодавця та майнового поручителя за кредитним договором № CL001/860/2006 від 11.12.2006 року автомобіля призведе до подвійного стягнення заборгованості.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Виходячи з положень статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 11 грудня 2006 року міжОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № CL 001/860/2006 (т.1, а.с.7-13).
У порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір застави № PCL-001/860/2006, предметом якого згідно п. 3.1 договору застави є автомобіль НОМЕР_5, рік випуску - 2006, кузов № НОМЕР_2 (т.1. а.с.15-19).
05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений Договір купівлі - продажу кредитного портфелю, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за Кредитним договором (т.1, а.с.20-27).
05 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги до ОСОБА_2, як до заставодавця, перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (т.1, а.с.28-30).
Оскільки ОСОБА_2 не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з нього заборгованості.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2011 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 525 165,02 грн., судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., а всього 3 526 985,02 грн. Станом на 01 листопада 2011 року зазначене рішення набрало законної сили (а.с. 58-59).
Станом на дату звернення до суду з даним позовом ОСОБА_2 не погашено зазначену заборгованість в добровільному порядку навіть частково, в примусовому порядку виконавчою службою жодних стягнень також не здійснювалось.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 04 жовтня 2016 року у ОСОБА_2 за кредитним договором існує заборгованість в сумі 930 122,67 грн. та пеня за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 2 595 042,32 грн., що складається з:
- залишку заборгованості за кредитом у сумі 646 450,94 грн.;
- суми несплачених відсотків за користування кредитом - 283 671,73 грн.;
- пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 2 595 042,32 грн.
У порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 грудня 2006 року між ОСОБА_2 та Банком був укладений договір застави № PCL-001/860/2006, предметом якого згідно п. 3.1 договору застави є автомобіль НОМЕР_5, рік випуску - 2006, кузов № НОМЕР_2.
Застава є способом забезпечення зобов'язань; в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст.1 Закону України «Про заставу» та ст.572 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно чч.1,2 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до чч.1,2 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет заставиздійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договоромабо законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язанняне буде виконано у встановлений строк(термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
За змістом ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, щоу серпні 2015 року ОСОБА_3 було придбано у ОСОБА_2 через його представника - ОСОБА_5 автомобіль «Audi-Q7», 2006 року та BPEP ДАІ № 1 в м. Києві на підставі довідки - рахунку серії ААЕ № 365231 від 25.08.2015 року було проведено перереєстрацію зазначеного автомобіля на нового власника - ОСОБА_3
На даний час власником заставного майна - автомобіля марки Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_4, рік випуску 2006, кузов № НОМЕР_2 є ОСОБА_3
Відповідно до ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п.3.2 договору застави протягом терміну дії цього договору заставодавець не має права розпоряджатися предметом застави, включаючи його продаж або передачу у заставу будь - яким третім особам.
Оскільки згідно ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи, до ОСОБА_3 перейшло право власності на предмет застави, статус заставодавця, всі права та обов'язки за договором застави. ОСОБА_3 набув статусу майнового поручителя за кредитним договором.
Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що під час перереєстрації автотранспортного засобу, BPEP ДАІ № 1 в м. Києві перевірив вищевказаний автомобіль на предмет обтяження, що підтверджується листом АТ «ОТП БАНК» від 18.08.2015 року № 7-232-14, який підписано начальником управління верифікації та збору кредитів ОСОБА_4 про погашення кредиту та витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 26.08.2015 року про відсутність обтяжень, тому ОСОБА_3 являється добросовісним набувачем спірного автомобіля.
Згідно п.3 ч.1 ст.388 ЦК України якщо майноза відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 року № 1255-ІV зі змінами, у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 13.12.2006 року на підставі договору застави до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено запис - приватне обтяження, застава рухомого майна, термін дії до 13.12.2011 року, об'єкт обтяження - легковий автомобіль, лег. Audi Q7, номер об'єкта: НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_4 (а.с.92-96).
11.11.2010 року внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна про зміну обтяжувача із ЗАТ «ОТП Банк» на ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
18.05.2011 року приватним нотаріусом Бондар І.М. змінено відомості про обтяження, а саме: термін дії з 13.12.2011 року на термін дії обтяження до 18.05.2016 року.
Крім того, 09.03.2011 року внесено запис про арешт рухомого майна на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві, яким заборонено ОСОБА_2 відчужувати все рухоме майно, термін дії до 09.03.2016 року.
Таким чином, в момент перереєстрації заставного автомобіля було внесено приватне та публічне обтяження, яким заборонялось здійснювати відчуження заставного автомобіля.
Апеляційним судом встановлено, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не надавало згоди ОСОБА_2 на відчуження автомобіля ОСОБА_3
Лист №7-232-14 від 18.08.2015 року АТ «ОТП Банком» не видавався. Проведеною перевіркою журналу реєстрації документів, які містять банківську таємницю АТ «ОТП Банк» та копії журналу реєстрації документів загальних АТ «ОТП Банк» за період з 14.08.2015 року по 19.08.2015 року встановлено, що зазначений лист на відчуження автомобіля не видавався.
Крім того, згідно відповіді ПАТ «ОТП Банк» №259/14-1-1 від 10.05.2018 року ОСОБА_4 працював в АТ «ОТП Банк» з 12.03.2007 року, на посаді начальника управління верифікації та збору кредитів у період з 01.02.2011 року по 27.03.2013 року. 27.03.2013 року був звільнений відповідно до ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
Тобто, лист АТ «ОТП БАНК» від 18.08.2015 року № 7-232-14, підписаний начальником управління верифікації та збору кредитів ОСОБА_4 про погашення відповідачем ОСОБА_2 кредиту, на який посилається ОСОБА_3 не є належним доказом у справі та не підтверджує позицію відповідача ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_4 не працював у банку задовго до видачі довідки ОСОБА_2 щодо відсутності обтяжень та погашення кредиту відповідачем ОСОБА_2
Таким чином, доводи відповідача ОСОБА_3, що він є добросовісним набувачем правового значення не мають, оскільки згідно ст. 388 ЦК України майно може бути витребувано від добросовісного набувача, а матеріали справи містять докази, що заставне майно вибуло з володіння позивача під час застави поза волею позивача.
Оскільки судом встановлено право заставодержателя на звернення стягнення на предмет застави у зв'язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА_2 умов кредитного договору та враховуючи, що застава зберегла чинність при переході права власності на предмет застави до ОСОБА_3 при перереєстрації автомобіля, позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет застави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Порядок визначення вартості майна боржника і проведення його оцінки на стадії виконавчого провадження встановлений статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої для проведення оцінки нерухомого майна виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. Визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Бюро оцінок» від 21 лютого 2018 року вартість колісного транспортного засобу Audi Q7, державний номер НОМЕР_6 становить 451 542 грн.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №CL-001/860/2006 від 11.12.2006 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у розмірі 930 122 грн. 67 коп. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 2 595 042 грн. 32 коп. належить звернути стягнення на підставі Договору застави №РCL-001/860/2006 від 11.12.2006 року на колісний транспортний засіб, а саме автомобіль марки Audi Q7, реєстраційний № НОМЕР_6, рік випуску - 2006, кузов НОМЕР_9, що належитьОСОБА_3, шляхом проведення електронних торгів, встановивши початкову ціну 451 542 грн. згідно звіту суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Бюро оцінок» від 21 лютого 2018 року, але не нижчу за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CL-001/860/2006 від 11.12.2006 року, яка станом на 04.10.2016 року складає 930 122 грн. 67 коп. та пені за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 2 595 042 грн. 32 коп. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було сплачено судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1378 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3360 грн., а всього 4738 грн.
З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, вказана сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» по 2369 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Могилян Людмили Василівни - задовольнити.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №CL-001/860/2006 від 11.12.2006 року перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у розмірі 930 122 (дев'ятсот тридцять тисяч сто двадцять дві) грн. 67 коп. та пені за прострочення виконання зобов'язань в розмірі 2 595 042 (два мільйони п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч сорок дві) грн. 32 коп. звернути стягнення на підставі Договору застави №РCL-001/860/2006 від 11.12.2006 року на колісний транспортний засіб, а саме автомобіль марки Audi Q7, реєстраційний № НОМЕР_6, рік випуску - 2006, кузов № НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_7, адреса: АДРЕСА_1 шляхом проведення електронних торгів, встановивши початкову ціну 451 542 грн. згідно звіту від 21 лютого 2018 року, але не нижчу за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CL-001/860/2006 від 11.12.2006 року, яка станом на 04.10.2016 року складає 930 122 (дев'ятсот тридцять тисяч сто двадцять дві) грн. 67 коп. та пені за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 2 595 042 (два мільйони п'ятсот дев'яносто п'ять тисяч сорок дві) грн. 32 коп. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (адреса: 03680, м. Київ, вул. Фізкультури,28-Д, р/р №26507002333333 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, код ЄДРПОУ 36789421).
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ЄДРПОУ 36789421) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1378 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3360 грн. - по 2369 грн. з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення.
Повний текст постанови складено 17 травня 2018 року.
Головуючий Судді