АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М.КИЄВА
Справа № 33/796/1310/2018 Суддя у першій інстанції: Анохін А.М.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.
27 квітня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м.Києва Фрич Т.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого в ТОВ «КИЇВ ТРЕЙДГРУП», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року ОСОБА_4 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір, що на день винесення постанови становить 352 грн., 40 коп.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням захисник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року, в якій просить скасувати постанову Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд не відклав розгляд справи за клопотанням ОСОБА_4, у зв'язку з перебуванням його захисника адвоката ОСОБА_7 у щорічній відпустці, та розглянув справу за відсутності захисника.
Також апелянт зазначає, що вказана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, винесена передчасно без дослідження наявних в матеріалах справи доказів.
Крім того апелянт вказує, що відео з бодікамери АА 00233 взагалі не долучено до матеріалів справи та не витребувано судом. ОСОБА_4 пояснював, що після проведення огляду на стан сп'яніння з застосуванням приладу Драгер 6820, він категорично не погодився з його результатом та наполягав на проведенні огляду в медичному закладі, однак працівники поліції відмовили йому в проведенні огляду в закладі охорони здоров'я, як того вимагає п. 7 розділу І Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735.
Також працівники поліції ввели його в оману, скориставшись його юридичною безграмотністю, запевнивши його в тому, що в разі вказівки в графі «пояснення особи» в протоколі про визнання ним вини, його не буде позбавлено права керування транспортним засобом, а буде лише накладено мінімальний штраф.
Крім того, акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, не є належним доказом у справі, так як не містить підпису ОСОБА_4 та підпису свідка ОСОБА_8
Також на вимогу ОСОБА_4, не було надано документи на прилад, за допомогою якого проводилося дослідження, та роздруківка показників приладу Драгер містить показник температури + 14,0 градусів Цельсія, при тому, що огляд проводився на вулиці, де температура повітря становила згідно даних вказаних на інтернет-порталі в ночі 25 грудня 2017 року +3 грудуси за Цельсієм, що дає підстави ставити під сумнів правильність визначення вмісту алкоголю у видихуваному повітрі під час проведення огляду ОСОБА_4
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження оскільки повний текст оскаржуваної постанови ОСОБА_4 отримано в канцелярії суду 12 березня 2018 року, та як убачається з ЄДРСР, судове рішення було оприлюднено 12 березня 2018 року. В матеріалах справи міститься супровідний лист, згідно якого копію оскаржуваної постанови ОСОБА_4 було направлено судом 07 березня 2018 року, яка станом на 16 березня 2018 року на адресу особи не надійшла. 14 березня 2018 року ОСОБА_4 укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_5, яка 15 березня 2018 року ознайомилась з матеріалами справи та 16 березня 2018 року подала апеляційну скаргу.
Перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4, про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року необхідно задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи на обґрунтування апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_4 24 грудня 2017 року, близько 23 год. 32 хв., в м. Києві по пр-ту С.Бандери, 22, керував автомобілем марки «BMW 320D», державний номер НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд для визначення стану сп'яніння зі згоди водія проведено приладом «Драгер 6820», у встановленому законом порядку в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_4 порушив п. 2.9 «а» ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Так, у відповідності до п.2.9 «а» ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР України, встановлена ст. 130 КУпАП.
Так, матеріали адміністративної справи щодо ОСОБА_4. містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування автомобілем марки «BMW 320D», державний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Зокрема, крім протоколу про адміністративне правопорушення, який було складено щодо ОСОБА_4. за керування автомобілем «BMW 320D», державний номер НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння, та в якому останній в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті правопорушення, зазначив, що вину визнає та додаткові пояснення надасть в суді. Також, цей факт підтверджується результатом проведеного тестування на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного приладу Drager «Alcotest6820», № ARJL-0267, який показав результат тесту 0,50 %, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Також на перевірку доводів апеляційної скарги захисника, апеляційним судом витребувано відеозапис з камер поліцейських, з якого убачається, що під час огляду працівниками поліції на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер 6820», ОСОБА_4 добровільно погодився на зазначений огляд, без будь-якого тиску із сторони працівників поліції. Даний огляд проводився відповідно до Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 в присутності двох свідків. ОСОБА_4 як убачається, з відеозапису не просив працівників надати будь-які документи на прилад, що в свою чергу спростовує також спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Доводи про те, що відео з бодікамери АА 00233 взагалі не долучено до матеріалів справи та не витребувано судом першої інстанції вважаю слушними, однак під час апеляційного розгляду на перевірку доводів апеляційної скарги вказане відео було витребувано, переглянуто і фактам на ньому зафіксованим надано відповідну оцінку, викладену у даній постанові.
Так, даний відеозапис спростовує доводи апеляційної скарги в частині того, що після проведення огляду на стан сп'яніння з застосуванням приладу Драгер 6820, ОСОБА_4 категорично не погодився з його результатом та наполягав на проведенні огляду в медичному закладі, однак працівники поліції відмовили йому в проведенні огляду в закладі охорони здоров'я, та, що на вимогу ОСОБА_4, не було надано документи на прилад, за допомогою якого проводилося дослідження, оскільки останній таких документів в працівників поліції не просив та з результатом огляду погодився.
Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції ввели ОСОБА_4 в оману, скориставшись його юридичною безграмотністю, запевнивши його в тому, що в разі визнання ним вини в протоколі, його не буде позбавлено права керування транспортним засобом, а буде лише накладено мінімальний штраф, вважаю безпідставними, оскільки юридична необізнаність не є обставиною, яка звільняє особу від відповідальності.
Стосовно того, що в акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу, не міститься підпису ОСОБА_4 та підпису свідка ОСОБА_8, то дане твердження є слушним, про те, в сукупності із іншими доказами не спростовує вину ОСОБА_4 у вчиненому правопорушенні.
На твердження апелянта про те, що роздруківка показників приладу Драгер містить показник температури + 14,0 градусів Цельсія, при тому, що огляд проводився на вулиці, де температура повітря становила згідно даних вказаних на інтернет-порталі в ночі 25 грудня 2017 року +3 грудуси за Цельсієм, що дає підстави ставити під сумнів правильність визначення вмісту алкоголю у видихуваному повітрі під час проведення огляду ОСОБА_4, слід зазначити наступне.
Як убачається з роздруківки приладу «Драгер 6280» /а.с. 2/, дійсно зазначено температуру +14 градусів, про те, також убачається, що він пройшов калібрування 25.10.2017 року, що не дає підстав, сумніватися в його справності. Крім того, під час проведення огляду із застосуванням даного приладу, як убачалось з переглянутого відеозапису події, працівниками поліції перед проведенням огляду ОСОБА_4 здійснювався забір повітря, для перевірки відсутності алкоголю в мушту, яку ОСОБА_4 сам розпаковував. Даний прилад за результатом такого забору показав відсутність алкоголю у відібраному повітрі в присутності останнього. Тому підстав для сумнівів правильності визначення вмісту алкоголю у видихуваному повітрі під час проведення огляду ОСОБА_4, в апеляційного суду немає.
Стосовно того, що суд не відклав розгляд справи за клопотанням ОСОБА_4, у зв'язку з перебуванням його захисника адвоката ОСОБА_7 у щорічній відпустці, та розглянув справу за відсутності захисника, слід зазначити наступне.
Як убачається з матеріалів справи суд першої інстанції не одноразово відкладав розгляд даного провадження, а саме, за клопотанням захисника ОСОБА_7 /а.с. 9, 17,/ та ОСОБА_4 /а.с.13/, тому враховуючи скорочені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 277 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні чергового клопотання про відкладення судового засідання.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, повністю доведеною, а доводи апеляційної скарги про недоведеність його винуватості у вчиненні правопорушення такими, що не знайшли свого підтвердження.
Будь-яких інших переконливих доводів, які були би підставою для скасування постанови Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року, апелянтом не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, не вбачаючи підстав для скасування чи зміни постанови суду, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року - без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,-
Клопотання захисника ОСОБА_5, в інтересах ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року,- задовольнити.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, в інтересах ОСОБА_4, - залишити без задоволення.
Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 березня 2018 року, якою ОСОБА_4 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
міста Києва Т.В.Фрич