Ухвала
Іменем України
17 травня 2018 року
м. Київ
Справа № 295/13825/17
Провадження № 51 - 6178 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 лютого 2018 року,
встановив:
Ухвалою підготовчого судового засідання Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2018 року призначено судовий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_5 за ст. 286 ч. 1 КК України, обвинуваченого ОСОБА_5 і ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» визнано цивільними відповідачами та відмовлено ОСОБА_4 в залученні її в якості потерпілої у зазначеному кримінальному провадженні та прийнятті її цивільного позову.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 09 лютого 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на зазначену ухвалу суду на підставі ст. 399 ч. 4 КПК України.
У касаційній скарзі порушується питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши доводи касаційної скарги, долучені до неї копії ухвал, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Так, ухвала підготовчого судового засідання Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2018 року не є судовим рішенням, що відповідно до ст. 424 КПК України може бути оскаржене в касаційному порядку, оскільки вона не переглядалася в апеляційному порядку, а тому в цій частині касаційної скарги необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі ст. 428 ч. 2 п. 1 КПК України.
Щодо доводів касаційної скарги про незаконність ухвали Апеляційного суду Житомирської області від 09 лютого 2018 року про відмову у відкритті апеляційного та необхідність її зміни, то колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 392 КПК Україниухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Врахувавши такі вимоги процесуального закону, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала підготовчого судового засідання Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2018 року, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою статті 392 КПК України, не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, та відповідно до вимог ст. 399 ч. 4 КПК України виніс ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Щодо доводів касаційної скарги про те, що, відмовивши у відкритті апеляційного провадження з цих підстав, апеляційний суд залишив поза увагою загальні засади кримінального провадження, якими забезпечується право на апеляційне оскарження тих судових рішень, які прямо не передбачені нормами КПК України, то вони не ґрунтуються на законі.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Відмова апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження у зв'язку із оскарженням такого судового рішення слідчого судді, окреме оскарження якого на цій стадії законом не передбачене, не є свідченням обмеження доступу до правосуддя, як про це йдеться в касаційній скарзі.
В ухвалі Європейського суду з прав людини від 08 січня 2008 року щодо прийнятності заяви N 32671/02 у справі "Скорик проти України" зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги.
За таких обставин, наявність визначених у законі обмежень щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
За таких обставин, доводи скаржника щодо порушення апеляційним судом вимог КПК України є безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 418 КПК України.
Враховуючи викладене, з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст. 428 ч. 2 п.п. 1, 2 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 09 лютого 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3