Постанова
Іменем України
15 травня 2018 року
м. Київ
справа № 775|7574|16-к
провадження № 51-1110км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду міста Києва від 03 березня 2017 року щодо ОСОБА_7 в кримінальному провадженні № 12016100040005392 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , громадянина України, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11 серпня 2016 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України та виправдано у зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього кримінального правопорушення.
Вироком Апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2017 року зазначений вирок місцевого суду скасовано та визнано ОСОБА_7 винуватим за ч. 1 ст. 382 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він умисно не виконував рішення суду, що набрало законної сили, за наступних обставин.
18 листопада 2014 року Дніпровським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким ОСОБА_7 зобов'язано передати Гаражно - Будівельному кооперативу «Березняки» (далі - ГБК «Березняки») в особі голови ОСОБА_8 документи кооперативу, а саме: статут ГБК «Березняки» 1997 року, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідку про взяття на облік платника податку, свідоцтво про право сплати ЄП, повідомлення про реєстрацію страхувальника, страхове свідоцтво, ліцензію на використання символіки, технічний звіт, чекові книжки (використані), штатний розклад кооперативу, книги наказів (архівні), книгу наказів (діючу), книгу обліку наказів (діючу), книгу обліку протоколів зборів та правління, протоколи зборів на окремих аркушах, особисті справи всіх членів кооперативу.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року рішення місцевого суду залишено без змін. Зазначене рішення набрало законної сили 22 січня 2015 року.
29 липня 2015 року старшим державним виконавцем ВДВС Дніпровського районного управління юстиції в м. Києві на підставі виконавчого листа, виданого на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48267480, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та надано ОСОБА_7 семиденний термін з моменту винесення постанови на добровільне його виконання.
Однак ОСОБА_7 , одержавши 10 серпня 2015 року постанову про відкриття виконавчого провадження, добровільно вказане судове рішення не виконав та не вчинив жодної дії, спрямованої на його виконання, хоча мав для цього реальну можливість.
26 серпня 2015 року старшим державним виконавцем направлено вимогу ОСОБА_7 з'явитися до державного виконавця в строк до 07 вересня 2015 року та виконати судове рішення.
03 вересня 2015 року винесено постанову про накладення на ОСОБА_7 штрафу, копію якої направлено боржнику для виконання.
В подальшому, 25 листопада 2015 року державним виконавцем вдруге висунуто вимогу та надано строк до 09 грудня 2015 року виконати рішення Дніпровського районного суду м. Києва.
09 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову та накладено на ОСОБА_7 штраф у подвійному розмірі за невиконання судового рішення, копію якої направлено боржнику для виконання.
24 вересня 2015 року за результатами виходу за адресою: м. Київ, вул. Березняківська, 27, державним виконавцем було складено акт про те, що ОСОБА_7 на вимогу державного виконавця не з'явився та ніяких пояснень щодо виконання рішення не надав.
Отже, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року, яке після перегляду в апеляційному суді 22 січня 2015 року набрало законної сили, умисно його не виконував.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Апеляційного суду м. Києва від 03 березня 2017 року та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Вимоги поданої касаційної скарги захисник обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив вирок, який не відповідає вимогам ст. 370 КПК України. Зазначає про те, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 382 КК України не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження. Стверджує, що суд, усупереч статей 91, 94 КПК України не оцінив докази в сукупності, не проаналізував показання свідків в поєднанні з доказами, що містяться в матеріалах провадження, наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції обґрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_7 неналежними і недопустимими доказами.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 підтримали подану касаційну скаргу та просили скасувати вирок апеляційного суду.
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Так, у поданій касаційній скарзі захисник хоча і посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, проте фактично стверджує про неповноту судового розгляду, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Висновки апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження й підтверджуються детально наведеними у вироку доказами, які апеляційний суд усебічно, повно та об'єктивно дослідив та правильно оцінив.
Так, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується показаннями: свідків ОСОБА_8 , який вказав, що всі документи, які ОСОБА_7 згідно рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року має передати йому, знаходяться у ОСОБА_7 ; ОСОБА_9 , який пояснив, що ОСОБА_7 категорично відмовився передавати документи ОСОБА_8 та ухилявся від виконання рішення. Також винуватість ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, підтверджується письмовими доказами: рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 листопада 2014 року, згідно з яким ОСОБА_7 зобов'язано передати ГБК «Березняки» в особі голови ОСОБА_8 документи кооперативу; ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2015 року, згідно з якою рішення місцевого суду залишено без змін; постановою старшого державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві від 09 грудня 2015 року про накладення штрафу за невиконання вимоги державного виконавця; вимогою державного виконавця від 25 грудня 2015 року про зобов'язання ОСОБА_7 передати документи кооперативу; розпискою ОСОБА_7 про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та особисте отримання копій постанов про накладення штрафів.
Таким чином, винуватість ОСОБА_7 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, повністю доведена і його дії кваліфіковані правильно.
При перевірці кримінального провадження касаційним судом установлено, що висновки суду апеляційної інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даною нормою кримінального закону судом зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи захисника про невинуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, не знайшли свого підтвердження.
Також не ґрунтується на матеріалах кримінального провадження і твердження захисника про те, що в основу висновків суду покладені недопустимі та неналежні докази, не наведено підстав, з яких будь - які докази є недопустимими, і в касаційній скарзі захисника.
Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора, в судовому засіданні дослідив ті докази, про дослідження яких учасники судового провадження заявляли клопотання. З матеріалів кримінального провадження та із технічного запису судового засідання суду апеляційної інстанції не вбачається даних про те, що стороною захисту були заявлені будь - які клопотання про дослідження доказів чи що такі докази були досліджені не повністю.
За таких обставин посилання захисника про порушення судом статей 91, 94 КПК України не знайшли свого підтвердження.
Покликання захисника на ту обставину, що рішенням зборів ГБК «Березняки» від 12 червня 2014 року було обрано головою правління ГБК «Березняки» ОСОБА_7 , колегія суддів вважає безпідставним, оскільки станом на 29 липня 2015 року згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців керівником ГБК «Березняки» був ОСОБА_8 ( т. 2, а. к. п. 18).
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Виходячи з положень ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається із кримінального провадження, суд апеляційної інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 врахував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є злочином середньої тяжкості, та дані про особу засудженого, який за віком є пенсіонером, має вищу освіту, одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, відсутність обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання в мінімальному розмірі згідно з санкцією ч.1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, дійшов правильного висновку, що таке покарання за своїм видом та розміром буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Окрім того, колегією суддів взято до уваги те, що штраф, накладений за вироком Апеляційного суду міста Києва від 03 березня 2017 року у розмірі 8500,00 грн, ОСОБА_7 сплатив, що підтверджується квитанцією №736339958 від 30 березня 2017 року ( т.2 а. к. п. 246).
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б спростували висновки суду апеляційної інстанції про наявність складу злочину в діях ОСОБА_7 , з якими погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни вироку апеляційного суду, в тому числі і тих, про які зазначила захисник в своїй касаційній скарзі, судом касаційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги захисника та скасування вироку апеляційного суду.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд
ухвалив:
Вирок Апеляційного суду міста Києва від 03 березня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2