Ухвала
Іменем України
16 травня 2018 року
м. Київ
провадження № 51-2542 зно 18
Суддя Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 25 січня 2005 року щодо нього.
встановив:
Як убачається зі змісту заяви, вироком Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2004 року ОСОБА_2 засуджено за ст. ст. 142 ч. 3, 93 п. п. «а», «з», «і», 215-3 ч. 3, 140 ч. 2, 141 ч. 2 (в редакції 1960 року), 185 ч. 3, 185 ч. 5 КК України, із застосуванням ч. 3 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. За ч. 1 ст. 194 КК України ОСОБА_2 виправдано.
Ухвалою Верховного Суду України від 25 січня 2005 року вирок апеляційного суду залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_2 звернувся до Верховного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 25 січня 2005 року.
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2018 року вказану заяву залишено без руху, та надано п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків заяви.
Також засудженому було роз'яснено, що у разі неусунення в установлений строк недоліків заяви, залишеної без руху, така заява повертається особі, яка її подала.
Копія ухвали була надіслана засудженому ОСОБА_2 та отримана ним, відповідно до розписки, 25 квітня 2018 року.
На виконання вимог ухвали від 18 квітня 2018 року засуджений подав доповнення до заяви, у яких просив прийняти заяву до розгляду, та переглянути за нововиявленими обставинами вище зазначені судові рішення.
Проте, як убачається зі змісту поданих доповнень до заяви, вимог ст. 462 КПК України ОСОБА_2 не дотримано, вказані в ухвалі недоліки не усунуто. Зокрема, у заяві не наведено обставин для скасування судового рішення з підстав, передбачених ст. 459 КПК України.
У поданих доповненнях до заяви ОСОБА_2 посилається на ті ж самі обставини поверхневого судового розгляду, порушення його права на захист, та, як наслідок, постановлення незаконних судових рішень. Тобто, засуджений не наводить обставин, які не були та не могли бути відомі судам на час розгляду справи, а фактично оскаржує такі рішення по суті.
Інших нововиявлених обставин, передбачених ст. 459 КПК України засуджений ОСОБА_2 у своїх доповненнях до заяви не наводить.
Оскільки в установлений строк засуджений ОСОБА_2 не усунув недоліків заяви, яку залишено без руху, то його заява підлягає поверненню.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 464, ч. 3 ст. 429 КПК України, суд
постановив:
Заяву засудженого ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Івано-Франківської області від 21 травня 2004 року та ухвали Верховного Суду України від 25 січня 2005 року щодо нього - повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
ОСОБА_1