Ухвала
15 травня 2018 року
м. Київ
справа № 456/3335/16-ц
провадження № 61-372ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради Львівської області, навчально-виховного комплексу «СЗШ-ліцей» міста Моршин, третя особа - начальник управління соціально-гуманітарної політики Моршинської міської ради Львівської області Левкович Тетяна Василівна, про стягнення невиплаченої компенсації за невикористані дні відпустки під час звільнення,
встановив:
Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року подана 20 квітня 2018 року, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження, встановленого частиною першою статті 325 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій.
Заявник просить про поновлення строку на касаційне оскарження, посилаючись на те, що повторно звертається до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою. Зокрема, зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2018 року його касаційну скаргу на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року визнано неподаною та повернуто у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про усунення недоліків, однак на даний час перестали існувати обставини, які були підставою для залишення його скарги без руху.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, він підлягає поновленню.
Разом з тим подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції, оскільки вона не в повній мірі відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Із оскаржуваних судових рішень вбачається, що одним із відповідачів є навчально-виховний комплекс «СЗШ-ліцей» міста Моршин, якого ОСОБА_1 не зазначив у касаційній скарзі.
Таким чином, на виконання вимог статті 392 ЦПК України особі, яка подає касаційну скаргу, необхідно вказати місцезнаходження навчально-виховного комплексу «СЗШ-ліцей» міста Моршин та надати для нього копію скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2017 року та ухвали апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 листопада 2017 року залишити без руху.
Надати заявнику для усунення вищезазначених недоліків строк до 15 червня 2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель