Постанова
Іменем України
15 травня 2018 року
м. Київ
справа № 718|2458|16-к
провадження № 51-2053км18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції),
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 28 лютого 2017 року в кримінальному провадженні № 12016260110000404 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , громадянина України, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2016 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 28 лютого 2017 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він 23 червня 2016 року біля 20:30 год. на польовій дорозі в с. Хлівище Кіцманського району Чернівецької області, побачивши знайому ОСОБА_8 , підійшов до неї та, знаючи, що вона є інвалідом III групи внаслідок психічного захворювання та не може вчинити опору, схопив її за руку та потягнув на узбіччя дороги, де повалив її на землю, та змусив вступити останню у статеві зносини природнім шляхом всупереч її волі.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити судові рішення, застосувавши ст. 69 КК України, пом'якшити засудженому ОСОБА_7 призначене покарання.
Вимоги касаційної скарги обґрунтовує тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при призначенні покарання ОСОБА_7 належним чином не врахували пом'якшуючих покарання обставин, а саме те, що засуджений активно сприяв розкриттю злочину, скоїв злочин вперше та вважається особою, що немає судимості в силу ст. 89 КК України, є інвалідом ІІ групи по психічному захворюванню та визнаний обмежено осудним і на момент скоєння злочину не був здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник ОСОБА_6 просив задовольнити касаційну скаргу та пом'якшити покарання засудженому ОСОБА_7 .
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених фактичних обставин, доведеність вини засудженого, правильність кваліфікації його дій в касаційному порядку не оспорюються, у зв'язку з чим судом касаційної інстанції не переглядаються.
У касаційній скарзі не наведено доводів щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості згідно зі ст. 414 КПК України.
Твердження захисника про невідповідність призначеного засудженому судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, є необґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Як убачається з судових рішень, суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого, який є обмежено осудним, негативно характеризувався за місцем проживання, в силу ст. 89 КК України не судимий, на обліку в лікаря-нарколога не перебував, перебував на обліку в лікаря-психіатра, є інвалідом ІІ групи та постраждалим унаслідок аварії на ЧАЕС, а також обставину, що обтяжує покарання, - вчинення злочину щодо особи, яка страждає психічним захворюванням. Судом не встановлено обставин, що пом'якшують покарання. На думку колегії суддів є правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про необхідність призначення засудженому покарання, наближеного до мінімального, передбаченого санкцією частини статті, за якою його визнано винуватим.
Таким чином, призначивши засудженому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, суд не порушив вимог статей 65-67 КК України, оскільки вказане покарання відповідає конкретним обставинам справи, характеру й тяжкості вчиненого злочину, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Дані про особу ОСОБА_7 , які наведені у касаційній скарзі захисника, зокрема, що ОСОБА_7 є інвалідом ІІ групи по психічному захворюванню та визнаний обмежено осудним,скоїв злочин вперше та вважається особою, що немає судимості в силу ст. 89 КК України були враховані судом при призначенні покарання засудженому.
Твердження захисника про те, що суд не врахував обставин, які пом'якшують покарання, є необґрунтовані.
Так, суд не встановив, а у касаційній скарзі захисника не наведено належних доводів, які б свідчили, що ОСОБА_7 активно сприяв розкриттю злочину, тобто надавав органам дізнання або досудового слідства будь-яку допомогу у встановленні невідомих їм обставин справи.
На підставі вищевикладеного, враховуючи конкретні обставини провадження, а також те, що ОСОБА_7 вчинив злочин щодо особи, яка страждає психічним захворюванням, колегія суддів не знаходить підстав для призначення засудженому більш м'якого покарання, про що ставиться питання в касаційній скарзі.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги захисника.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд
ухвалив:
Вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 28 лютого 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3