Постанова
Іменем України
25 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 565/947/15-ц
провадження № 61-4733св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Стрільчука В. А.,
суддів:Карпенко С. О., Ступак О. В. (суддя-доповідач),Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_6,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 листопада 2015 року у складі судді Ковалевич С. П.,
У липні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») про стягнення коштів.
Позов обґрунтовано тим, що позивач відкрив у ПАТ «КБ «Надра» поточний картковий рахунок на суму 12 000 євро під 12 % річних. Відповідач несвоєчасно повернув кошти позивачу та в односторонньому порядку змінив процентну ставку з 12 % на 0,1 %. У зв'язку з наведеним позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 5 163,48 євро за неправомірне користування його грошовими коштами.
Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням суду, у вересні 2015 року ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху та надано строк - п'ять днів з дня отримання ухвали для усунення її недоліків
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 06 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявник не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки не надав у встановлений судом строк належним чином оформлену апеляційну скаргу відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та докази сплати судового збору.
У грудні 2016 року ОСОБА_6 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 листопада 2015 року, яку заявник просить скасувати, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, та передати справу до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, тому при визначенні таких пільг слід керуватися іншими нормативно-правовими актами, зокрема спеціальним Законом України «Про захист прав споживачів» (статтею 22), яким передбачено, що споживачі звільнені від сплати судового збору.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі.
У лютому 2017 року від ПАТ «КБ «Надра» надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_6, у яких відповідач просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що ухвала є законною та обґрунтованою, постановленою із дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними і такими, що не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року указану цивільну справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.
Як вбачається з матеріалів справи, 29 вересня 2015 року ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2015 року у вищевказаній справі.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 09 жовтня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишено без руху та надано строк - п'ять днів з дня отримання ухвали для усунення її недоліків, а саме: надати апеляційному суду належним чином оформлену апеляційну скаргу відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 388,49 грн.
Відповідно до поштового повідомлення, яке повернулося на адресу Апеляційного суду Рівненської області, копію ухвали від 09 жовтня 2015 року вручено ОСОБА_6 15 жовтня 2015 року.
21 жовтня 2015 року до Апеляційного суду Рівненської області надійшли доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_6
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 06 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14 вересня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявнику, з підстав, передбачених статтями 121, 297 ЦПК України 2004 року.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_6 без руху у зв'язку з несплатою судового збору, апеляційний суд посилався на те, що Законом України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачено, що споживачі у справах, пов'язаних із захистом їхніх прав, звільняються від сплати судового збору.
Погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна з наступних підстав.
У статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз положень зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб, як споживачі, у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, визначеному статтею 5 Закону України «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, визначив, що вони звільняються від сплати судового збору при зверненні до суду з метою захисту їх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слова «державного мита» були замінені словами «судового збору».
Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певної категорії осіб щодо сплати судового збору.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Стадії цивільного процесу об'єднані єдиним завданням - справедливим розглядом і вирішенням цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 «Про захист прав споживачів», стаття 1 ЦПК України у редакції на час постановлення оскарженої ухвали, стаття 2 ЦПК України у редакції на час розгляду справи Верховним Судом).
Саме таке тлумачення норм Закону України «Про судовий збір» і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» викладене у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц.
Апеляційний суд неправильно витлумачив вказані вище норми та безпідставно поклав на позивача ОСОБА_6, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов'язок зі сплати судового збору.
Таким чином, доводи касаційної скарги щодо того, що заявник звільнений від сплати судового збору у даній справі, є обґрунтованими.
Водночас Верховний Суд враховує, що іншою підставою залишення апеляційної скарги ОСОБА_6 без руху стала невідповідність її змісту вимогам статті 295 ЦПК України 2004 року.
Зокрема апеляційна скарга не містила посилань на те, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильне їх дослідження чи оцінка, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин); до апеляційної скарги не було прикладено її копії та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Вказану вимогу суду заявник не виконав.
Відповідно до пункту 2 статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 295 ЦПК України, а також у разі несплати суми судового збору, застосовується положення статті 121 ЦПК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Таким чином, оскільки заявник не виконав вимог ухвали апеляційного суду щодо надання належним чином оформленої апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених статтями 121, 297 ЦПК України 2004 року, для визнання неподаною та повернення його апеляційної скарги.
Водночас в силу вимог частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Аналогічна норма містилася у частині п'ятій статті 121 ЦПК України 2004 року.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 06 листопада 2015 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. А. Стрільчук
Судді: С. О. Карпенко С. О. Погрібний О. В. Ступак Г. І. Усик