ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
16 травня 2018 року 16:10 № 826/10018/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у склад судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до 1. Поліцейського роти 3 батальйону 1
Управління патрульної поліції
в місті Києві Департаменту патрульної поліції
старшого сержанта Білоуса Анатолія Миколайовича
2. Департаменту патрульної поліції Національної поліції України
3. Національної поліції України
про визнання протиправними дій та стягнення грошових коштів,
представники позивача - не прибув;
сторін: відповідача-1 - не прибув;
відповідача-2 - Жамбровський М.С.;
відповідача-3 - не прибув.
ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Поліцейського роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Білоуса Анатолія Миколайовича Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (надалі - відповідач або Білоус А.М.), в якому просить суд:
визнати дії поліцейського роти 3 батальйону 1 УПП в місті Києві ДПП старшого сержанта Білоуса А.М. протиправними і скасувати акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 08.03.2016;
стягнути з поліцейського роти 3 батальйону 1 УПП в місті Києві ДПП старшого сержанта Білоуса А.М. кошти за зберігання автомобіля марки «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на спеціальному майданчику в сумі 432,00 грн. та за перевезення транспортного засобу в розмірі 720,00 грн., а разом 1 152,00 грн.;
стягнути з поліцейського роти 3 батальйону 1 УПП в місті Києві ДПП старшого сержанта Білоуса А.М. кошти за завдання моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідний акт складено із порушенням ст. 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки були відсутніми підстави для тимчасового затримання транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відтак наявні підстави для визнання дій відповідача-1 протиправними та скасування акту. Позивач також вказує, що ним було понесено 1 152,00 грн. витрат, що складаються з суми витрат за зберігання автомобіля на спеціальному майданчику - 432,00 грн. та сплачених за перевезення транспортного засобу - 720,00 грн., а тому вказані суми, оскільки акт складено протиправно, мають бути стягнуті з Білоуса А.М. Окрім цього, ОСОБА_1 стверджує, що внаслідок незаконних дій працівників поліції, в тому числі Білоуса А.М., йому було завдано моральної шкоди на суму 10 000,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача-1.
Відповідач-2 позовні вимоги не визнав, в наданих до суду запереченнях просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, зокрема, з тих підстав, що поліцейські УПП у м. Києві ДПП старший сержант поліції Білоус A.M. та лейтенант поліції Сенчишак О.І., під час складання адміністративних матеріалів стосовно гр. ОСОБА_1, діяли в межах Закону України «Про Національну поліцію», Кодексу України про адміністративні правопорушення та чинного законодавства.
Відповідачі 1 та 3 відзивів на позов до суду не надали.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2016 (суддя Добрянська Я.І.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/10018/16 та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.05.2017 судом залучено Департамент патрульної поліції Національної поліції України до участі у справі в якості співвідповідача.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 6120 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2017 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судових засіданнях 30.01.2018, 19.02.2018 та 27.03.2018 судом оголошувалась перерва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2018 судом залучено Національну поліцію України до участі у справі в якості співвідповідача.
В судове засідання 19.04.2018 представники позивача та відповідачів 1 та 3 не прибули. При цьому, позивачем подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача-2 в засіданні надав пояснення по справі та звернувся з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
З приводу заявленого клопотання, приймаючи до уваги подану позивачем заяву про розгляд справи за його відсутності, суд відмічає, що не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи відповідачі 1 та 3 явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, з урахуванням чого адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 та ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.03.2016 Білоусом А.М. складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 (по тексту - Акт).
Зі змісту Акту слідує, що Білоус А.М. здійснив огляд та тимчасове затримання транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, шляхом доставлення автомобіля для зберігання на спеціальний майданчик за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 20Б. Підставами для складання Акту стали ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
10.03.2016, після здійснення позивачем оплати в сумі 1 152,00 грн., що складається з витрат пов'язаних з транспортуванням в розмірі 720,00 грн. та 432,00 грн. за зберігання транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 було повернуто тимчасово затриманий автомобіль, який зберігався на спеціальному майданчику. Доказами, що підтверджують здійснення оплати є квитанції №№: 0.0.517534732.2 та 0.0.517535014.2 відповідно.
Пізніше, постановою Деснянського районного суду м. Києва від 30.05.2016 у справі № 754/6695/16-п, судом закрито справу про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові, серед іншого, судом зазначено, що згідно висновку лікаря Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія», складеного 08.03.2016 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у ОСОБА_1 ознак сп'яніння не виявлено. Тому, з урахуванням викладеного, в діях ОСОБА_1 не вбачається порушення п. 2.9. Правил дорожнього руху, ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення (тут і по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 121, частиною третьою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху), статтями 122-5, 124, 126, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора.
Так, з правової конструкції ч. 1 ст. 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення випливає, що працівнику уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху дозволяється доставляти транспортний засіб для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку. При цьому, умовами для вчинення відповідних дій є, по-перше, наявність у працівника уповноваженого підрозділу підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, в тому числі, ч. 1 ст. 121 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху) та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по-друге, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху.
Процедура тимчасового затримання, зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках та їх повернення визначена Порядком тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затв. постановою від 17 грудня 2008 року № 1102 Кабінету Міністрів України (по тексту - Порядок), згідно п. 2 якого тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.
Таким чином, з положень п. 2 Порядку витікає про можливість доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.
Згідно п. 4 Порядку, для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції. Після прибуття евакуатора поліцейський у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу із зазначенням:
дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;
посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку;
типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку;
найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора;
адреси місця зберігання транспортного засобу;
посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
З приписів п. 4 Порядку слідує, що в акті огляду та тимчасового затримання транспортного засобу зазначаються, зокрема, місце порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
Суд відмічає, що ні позивачам, ані відповідачем-1 не оспорюється питання пошкодження задньої частини автомобіля «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та відсутності на ньому задніх габаритних ліхтарів.
Натомість, ОСОБА_1 зауважує, що підстави для тимчасового затримання та доставлення відповідного транспортного засобу на спеціальний майданчик були відсутні, оскільки він зупинився на паркувальному майданчику для автомобілів біля 5-го під'їзду будинку № 5 по вул. Милославській в м. Києві, що суттєво не перешкоджало дорожньому руху. Окрім того, позивач звертає увагу, що в нього були відсутніми ознаки алкогольного сп'яніння.
З матеріалів справи видно, що Білоусом А.М. в Акті зазначено, що Акт складено 08.03.2016 о 19 год. 15 хв. в м. Києві. Підставами для складання Акту стали ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В Акті висвітлено інформацію про певні механічні пошкодження автомобіля «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Поряд з цим, всупереч вимогам ч. 1 ст. 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 2, 4 Порядку, Білоусом А.М. в Акті не вказано про місце порушення, що повинно бути відображено в аспекті питання порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, а саме, що розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху та/або таким транспортним засобом створюються значні перешкоди дорожньому руху біля 5-го під'їзду будинку № 5 по вул. Милославській в м. Києві. Відповідачем-1 в Акті також не вказано, в чому саме полягало порушення правил зупинки чи стоянки транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та в чому створена перешкода дорожньому руху або загроза безпеці руху.
Окремо суд зауважує, що ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби).
Під темною порою доби в законодавстві розуміється частина доби від заходу до сходу сонця (ст. 1 Правил дорожнього руху, затв. постановою від 10 жовтня 2001 року № 1306 Кабінету Міністрів України).
Матеріали справи свідчать, що постанова серія ПСЗ № 112499 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення складена 08.03.2016 о 16 год. 50 хв. Однак, вказаний в постанові час не є станом на 08.03.2016 часом темної пори доби, оскільки такий час починається о 17 год. 52 хв., і дані обставини є загальновідомими та такими, що не потребують доказування в силу ч. 3 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Окрім того, суд зазначає, що під час розгляду справи, в судовому засіданні судом було досліджено дані з запису відеореєстратора поліцейських, з яких видно, що в світлу пору доби, поліцейськими в складі екіпажу «Форт-0305» був здійснений превентивний захід, зокрема, зупинення транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Як слідувало з відеоматеріалів реєстратора, вказаний автомобіль мав механічні пошкодження задньої частини, та був розміщений у внутрішньому дворі будинку № 5 по вул. Милославській в м. Києві, без створення перешкод дорожньому руху або загрози безпеці руху.
Відповідні висновки суду, по-перше, свідчать про недотримання відповідачем-1 визначеної Порядком процедури складення Акту, а по-друге, про відсутність підстав для тимчасового затримання транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик в порядку ч. 1 ст. 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також суд звертає увагу, що у відповідності до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затв. наказом від 09.11.2015 № 1452/735 Міністерства внутрішніх
справ України та Міністерства охорони здоров'я України (за текстом - Інструкція), висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Суд стверджує, що в силу зазначених приписів Інструкції, про результати медичного огляду повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у висновку.
Як свідчать дані Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів від 08.03.2016 № 001207, висновок складено о 17 год. 30 хв. Висновок про результати огляду ОСОБА_1, за яким в останнього ознак сп'яніння не виявлено, повідомлено лікарем ОСОБА_2 в присутності поліцейського Сенчишака О.І. Про результати огляду ОСОБА_1 також був ознайомлений, про що свідчить його підпис, відображений у п. 11 висновку.
За таких обставин, 08.03.2016 о 17 год. 30 хв. поліцейському Сенчишаку О.І. було відомо про результати огляду ОСОБА_1
З приводу зазначеного, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 до закладу лікарні за адресою: м. Київ, вул. Визволителів, 6, було доставлено працівниками патрульної як Сенчишаком О.І., так і Білоусом А.М. Вказаними особами, після здачі ОСОБА_1 аналізів, було спільно прийнято рішення про тимчасове затримання транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик. Факт прийняття інспекторами такого рішення спільно, підтверджується висновком від 28.03.2016 перевірки за зверненням гр. ОСОБА_1, затв. заст. нач. Управління ВМАЗ УПП у місті Києві ДПП лейтенантом поліції Євдокимовим Д.А. Відтак, оскільки Білоусу А.М., станом на момент до складання Акту о 19 год. 30 хв., було відомо про відсутність ознак сп'яніння у ОСОБА_1, суд вважає необґрунтованим посилання відповідачем-1 в Акті про наявність підстав вважати, що позивачем вчинено порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому, суд зауважує, що враховуючи час складання Акту, факт заповнення 08.03.2016 о 16 год. 50 хв. протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, предметно не пов'язано, в силу ч. 1 ст. 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з наявністю у Білоуса А.М. підстав вважати, що ОСОБА_1 вчинено порушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що дії відповідача-1 із складення Акту, вчинені ним всупереч ч. 1 ст. 2652 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 2, 4 Порядку, тобто є неправомірними, що, як наслідок, свідчить про наявність правових підстав скасування Акту.
В частині вимог позивача про стягнення з відповідача-1 коштів за зберігання автомобіля «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на спеціальному майданчику в сумі 432,00 грн. та за перевезення транспортного засобу в розмірі 720,00 грн., суд вказує таке.
За ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію України»).
З даних висновку від 28.03.2016 перевірки за зверненням гр. ОСОБА_1, затв. заст. нач. Управління ВМАЗ УПП у місті Києві ДПП лейтенантом поліції Євдокимовим Д.А. видно, що 08.03.2016 в складі екіпажу «Форт-0305» (денна зміна) несли службу поліцейські роти № 3 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Києві ДПП старший сержант поліції Білоус А.М. та лейтенант поліції Сенчишак О.І.
За викладеного, суд робить висновок, що 08.03.2016 старший сержант поліції Білоус А.М. та лейтенант поліції Сенчишак О.І. здійснювали свої повноваження.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
В той же час, згідно з ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Так, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Разом з тим, ст. 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень та наявність реального збитку та шкоди.
В свою чергу збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Таким чином, аналізуючи зміст позовної заяви та досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що в обґрунтування вимоги про стягнення матеріальних збитків, позивачем надано докази понесення таких збитків, а саме квитанції про оплату №№: 0.0.517534732.2 та 0.0.517535014.2.
Суд вказує, що враховуючи безпідставне затримання та зберігання належного ОСОБА_1 транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на спеціальному майданчику в період з 08.03.2016 по 10.03.2016, що відбулося внаслідок неправомірних дій Білоусова А.М. з складання Акту, чим останнім завдано позивачу шкоду в сумі 1 152,00 грн. за затримання та зберігання належного позивачу транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на спеціальному майданчику, доведеними є викладені в позові вимоги про стягнення коштів за зберігання автомобіля марки «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на спеціальному майданчику в сумі 432,00 грн. та за перевезення транспортного засобу в розмірі 720,00 грн. Поряд з цим, суд зауважує, що оскільки, відповідно до закону, шкоду, завдану фізичній особі діями поліцейського під час здійснення ним своїх повноважень, відшкодовує держава, наявні правові підстави для стягнення 1 152,00 грн. з відповідача-3, як центрального органу виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини. За висновками суду, відповідний інший спосіб захисту прав, зокрема, шляхом стягнення коштів саме з відповідача-3, не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача. І такий спосіб захисту права, суд має право визначити в силу п. 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо викладених вимог про стягнення 10 000,00 грн., суд звертає увагу на наступне.
В позові ОСОБА_1 наголошується, що завдання йому 5-ти ударів рукояткою по зовнішній поверхні правої кисті та 2-ох ударів по середньому пальцю лівої кисті відбулося з боку Сенчишака О.І. Поліцейський Білоусов А.М. тягнув позивача за рукав куртки. Відтак, внаслідок незаконних дій Білоусова А.М., а потім під час повернення автомобіля зі спеціального майданчику, ОСОБА_1 витратив багато часу, змушений був нервуватися та переживати, в зв'язку з чим отримав моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 10 000,00 грн.
За змістом ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.
Згідно з ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
В той же час, як зазначено у вказаній постанові, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
Зі змісту наведених норм випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018 у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.
Крім того, суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
Таким чином, аналізуючи зміст позовної заяви та досліджуючи матеріали справи, суд зазначає, що в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачем не надано жодних доказів та розрахунків сум, що б свідчили про заподіяння позивачу моральної шкоди у розмірах, які останній просить стягнути з відповідача-1.
В частині посилань позивача на висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 10.03.2016 № 562/Ж, суд відмічає, що в розрізі тверджень ОСОБА_1 про завдання йому ударів Сенчишаком О.І., а також виходячи із заявлених вимог про стягнення моральної шкоди саме з Білоусова А.М., відповідний доказ, який свідчить про визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, не приймається судом до уваги при вирішенні відповідного спору, оскільки, по суті, не стосується предмета доказування.
У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
За переконанням суду, відповідач-1 не довів правомірності своїх дій.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про визнання протиправними дій відповідача-1 та скасування Акту, а також про стягнення матеріальної шкоди в сумі 1 152,00 грн. з відповідача-3.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, як то відповідача-3 у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії поліцейського роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Білоуса Анатолія Миколайовича щодо складання акту від 08.03.2016 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
3. Скасувати акт від 08.03.2016 огляду та тимчасового затримання транспортного засобу «Daewoo Nexia», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складений поліцейським роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшим сержантом Білоусом Анатолієм Миколайовичем.
4. Стягнути з Національної поліції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код 40108578) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) шкоду, завдану протиправними діями поліцейського роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції в місті Києві Департаменту патрульної поліції старшого сержанта Білоуса Анатолія Миколайовича у розмірі 1 152,00 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят дві гривні 00 коп.).
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, буд. 10, ідентифікаційний код 40108578) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривень 20 коп.).
Рішення відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Суддя К.С. Пащенко