ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
15 травня 2018 року 15:40 № 826/15151/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у склад судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України
до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання
протиправною
та скасування
вимоги,
представники позивача - Лях К.М.
сторін: відповідача - Бабинець М.В.
Державна адміністрація залізничного транспорту України (далі - позивач або Укрзалізниця або Адміністрація) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - відповідач або ДФС або Контролюючий орган), в якому просить суд:
визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 25.07.2016 N Ю-5 № 0001271401 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування.
Мотивуючи позовні вимоги позивач вважає вказану вимогу необґрунтованою, такою, що суперечать чинному законодавству України, а відтак вона підлягає скасуванню.
Відповідач позовні вимоги не визнав, в наданих до суду запереченнях відмітив, що твердження позивача про нібито не врахування позиції останнього та порушення права на подання заперечень при виставленні вимоги не підтверджуються дійсними обставинами справи, оскільки ДФС у своєму листі від 05.08.2016 № 17206/10/28-10-14-4-99 та рішенні від 29.08.2016 № 18577/6/99-99-4-02-02-25 залишено відповідну вимогу в силі, як таку, що виставлена в мажах чинного законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.10.2016 (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15151/16.
Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ від 10.10.2017 № 4513 справу передано на розгляд судді Пащенку К.С.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.10.2017 (суддя Пащенко К.С.) судом прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду у судове засідання.
В судовому засіданні 12.12.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Проти задоволення позову представник відповідача заперечив.
При цьому, представники сторін звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, розглядається у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як свідчать матеріали справи, Контролюючим органом, на підставі наказу ДФС № 394 від 09.06.2016, проведена документальна позапланова перевірка Укрзалізниці з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 04.07.2016 року, за наслідками якої складено акт № 1037/28-10-14-01/00034045 (в тексті - Акт або Акт перевірки).
Відповідна перевірка проводилась з 10.06.2016 по 18.07.2016.
Згідно висновків Акту, перевіркою встановлено порушення Адміністрацією, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7, ч. 5, ч. 6, ч. 7 та 12 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року із змінами та доповненнями, внесеними Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, у результаті чого донараховано єдиний внесок за період, що перевірявся, на суму 493 881,03 грн.
Не погоджуючись з висновками Акту, 28.07.2016 Укрзалізниця подала до ДФС заперечення № ЦЦО-13/136, в яких просила надати відповідь на заперечення у порядку п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, та за результатами розгляду заперечень не приймати податкові повідомлення-рішення.
Водночас, на підставі Акту перевірки ДФС було складено податкову вимогу N Ю-5 № 0001271401 від 25.07.2016 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування (по тексту - Вимога). Сума боргу згідно Вимоги становить - 493 881,03 грн., у тому числі недоїмка - 493 881,03 грн.
Укрзалізниця подала скаргу № ЦЦО-13/141 від 02.08.2016 на Вимогу до Державної фіскальної служби України та, одночасно, листом від 02.08.2016 № ЦЦО-13/142 повідомила ДФС про надання скарги.
За результатами розгляду заперечень № ЦЦО-13/136 від 28.07.2016 Укрзалізниці, в серпні 2016 року ДФС прийнято висновок № 17206/10/28-10-14-4-99 від 05.08.2016, згідно якого: абз. 2 розд. 5 викладено в новій редакції; в табл. 1 гр. 5 розд. 1 внесено зміни, а саме, визначено розмір доходів в сумі 9 624 226,00 грн., замість 9 213 112,00 грн.
Пізніше, Державною фіскальною службою України прийнято рішення № 18577/6/99-99-11-02-02-25 від 29.08.2016, яким скаргу № ЦЦО-13/141 від 02.08.2016 Укрзалізниці - залишено без розгляду.
Позивач зауважує, що надані Адміністрацією заперечення № ЦЦО-13/136 від 28.07.2016 повинні бути невід'ємною частиною Акта, а Вимога повинна була прийматися з урахуванням висновку про результати розгляду таких заперечень. Однак, подання Вимоги було здійснено з порушенням порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме, без врахування висновку про результати розгляду заперечень до Акта, що, за переконанням позивача, суперечить чинному законодавству України. Відповідне стало підставами для звернення до суду з адміністративним позовом.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України (тут і по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно приписів ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду. Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
З вказаних положень ст. 86 Податкового кодексу України слідує, по-перше, про право платника податку, у разі незгоди з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, подати свої заперечення до контролюючого органу протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта, по-друге, обов'язок контролюючого органу розглянути такі заперечення протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання заперечень, по-третє, що подані платником податку заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.
Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затв. наказом № 449 20.04.2015 Міністерства фінансів України (по тесту - Інструкція).
У відповідності до п. 3 розд. VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів. У цьому випадку, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Таким чином, приймаючи до уваги в сукупності норми ст. 86 Податкового кодексу України та п. 3 розд. VI Інструкції, суд відмічає, що у випадку подання платником єдиного внеску заперечень до акта перевірки, вимога приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта.
Як свідчать матеріали справи, 25.07.2016 Адміністрація отримала Акт перевірки, та протягом п'яти робочих днів з дня його отримання, зокрема, 28.07.2016 подала до ДФС заперечення № ЦЦО-13/136 на Акт. Відповідні заперечення ДФС отримала 29.07.2016, що підтверджується вхідною відміткою за № 15853/10, проставленої на Акті.
За таких обставин, з урахування факту подання Адміністрацією до ДФС заперечень на Акт перевірки, вимога про сплату боргу (недоїмки), в силу п. п. 3 розд. VI Інструкції, повинна бути прийнята відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Зі змісту Вимоги не випливає про прийняття її Контролюючим органом з урахуванням висновку № 17206/10/28-10-14-4-99 від 05.08.2016 до Акту перевірки. Відповідні дії ДФС з прийняття Вимоги, зважаючи на подання Укрзалізницею заперечень на Акт перевірки, суд вважає такими, що вчинені Контролюючим органом передчасно та без врахування вимог Інструкції.
Суд вважає, що недотримання з боку ДФС процедури нарахування сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Адміністрацією, вказує на протиправність винесеної ДФС Вимоги та, відповідно, є підставою для її скасування.
З огляду на наведене, судом відхиляються викладені відповідачем у запереченнях аргументи щодо виставлення Вимоги в межах чинного законодавства.
Окрім того, судом відхиляються твердження відповідача щодо дотримання ним строків розгляду заперечень позивача на Акт, та стосовно прийняття Державною фіскальною службою України рішення № 18577/6/99-99-11-02-02-25 від 29.08.2016, яким скаргу № ЦЦО-13/141 від 02.08.2016 Укрзалізниці залишено без розгляду, оскільки дотримання відповідних процедурних питань не є предметом розгляду даного спору, зокрема, виходячи з заявлених позивачем підстав згідно адміністративного позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення ним 25.07.2016 Вимоги.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим позовом б/н від 29.09.2016 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З наведеного випливає, що за правилами ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 241- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Державної адміністрації залізничного транспорту України задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 25.07.2016 N Ю-5 № 0001271401 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування.
3. Стягнути на користь Державної адміністрації залізничного транспорту України (ідентифікаційний код 40075815, адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код 39440996, адреса: 04119, м. Київ, Дегтярівська, буд. 11 Г) понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 408,21 грн. (сім тисяч чотириста вісім гривень 21 копійка).
Рішення відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Суддя К.С. Пащенко