ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
16 травня 2018 року № 826/17867/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач 1, Міноборони України), Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат (далі по тексту - відповідач 2, Комісія), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене у вигляді протоколу від 01 вересня 2017 року №88, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1;
- зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499;
- зобов'язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, довести прийняте рішення про призначення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1);
- зобов'язати Міністерство оборони України та Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 13 грудня 2013 року останньому встановлена ІІІ група інвалідності, що настала в результаті поранення, контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.
З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням ІІІ групи інвалідності, позивач звернувся до Коростенського ОМВК з відповідною заявою від 12 листопада 2015 року та копіями необхідних документів, які були надіслані останнім до Міністерства оборони України.
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 18 січня 2016 року №248/3/6/144, документи позивача повернуті до Житомирського ОМВК через відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1, визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України та зобов'язано останнього розглянути заяву позивача від 12 листопада 2015 року про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Порядку, з урахуванням висновків суду у даній справі.
01 вересня 2017 року на засіданні Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом №88, відповідно до якого встановлено відсутність права позивача на одержання одноразової грошової допомоги, яке, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача 1 у письмовому відзиві на позовну заяву стверджує про відсутність підстав для задоволення позову та зазначає, що діючим законодавством України встановлено строки призначення інвалідності, які враховуються для виплати одноразової грошової допомоги. Оскільки інвалідність позивачу встановлена більш ніж через 20 років з моменту звільнення з військової служби, підстав для виплати такої допомоги не має.
Також, обґрунтовуючи свої заперечення проти позовних вимог, відповідач 1 посилається й на те, що позивачем підтверджено, що він проходив військову службу у збройних силах СРСР, але не надано жодних доказів того, що останній проходив військову службу саме в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України або проходить службу у резерві на теперішній час, а тому, на думку відповідача 1, на позивача не розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідач 1 наполягає на тому, що до спірних правовідносин слід застосовувати приписи Постанови Центрального комітету КПСС і Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року №59-27 (мовою оригінала) «О льготах военнослужащим, рабочим и служащим, находящимся в составе ограниченного контингента советских войск на территории Демократической Республики Афганистан, и их семьям», оскільки дія зазначеної постанови поширюється у часі і просторі на військовослужбовців СРСР, яким є позивач.
Крім того, відповідач 1 посилається й на те, що в матеріалах справи відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального або адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
Також відповідач 1 зазначив, що відповідач 2 не є постійно діючим органом Міністерства оборони України, а тому не може бути стороною у даній адміністративній справі.
Станом на день ухвалення рішення, відповідач 2 відзиву на позовну заяву не надав з невідомих суду причин.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 січня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
20 листопада 2013 року ОСОБА_1 пройшов судово - медичне обстеження, при якому у останнього виявлено рубці на голові та лівій руці, які утворились від дії твердих предметів з достатньо - обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок осколочних поранень за обставин та в термін, що вказаний обстеженим (жовтень 1988 року), що підтверджується наданою суду копією Акту судово - медичного обстеження №3342 Бюро судово - медичної експертизи Департаменту охорони здоров'я Житомирської обласної ради.
З наданої суду копії Витягу із протоколу №2962 від 27 листопада 2013 року засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв вбачається, що комісією встановлено, що поранення (контузія) та захворювання, наявні у ОСОБА_1, пов'язані з виконанням останнім військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно наданої суду копії довідки до Акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №667883 від 30 грудня 2013 року, ОСОБА_1 з 13 грудня 2013 року встановлено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
12 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Коростенського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, однак документи позивача Департаментом фінансів Міністерства оборони України повернуто без реалізації.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у адміністративній справі №826/4766/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії позовні вимоги задоволено: визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 листопада 2015 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності; зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 листопада 2015 року про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог постанови Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» з урахуванням висновків суду у даній справі.
На виконання, у тому числі, вказаної вище постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом засідання Комісії від 01 вересня 2017 року №88 та затверджене Міністром оборони України 05 вересня 2017 року, про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що останній не має права на одержання такої грошової допомоги, оскільки інвалідність встановлено понад тримісячний термін після звільнення зі служби.
Вважаючи таке рішення відповідача 2 протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ).
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 №2011-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 5 частини 2 статті 16 цього Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Наведені норми законодавства України свідчать про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.
Відповідно до частини 2 статті 16-2 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.
У відповідності до частин 8, 9 статті 16-3 вказаного Закону особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з нормами Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі по тексту - Порядок №975) (в редакції, що діяла на момент звернення позивача з приводу виплати допомоги) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, зважаючи на наведені норми, позивач отримав з 13 грудня 2013 року, а з відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 звернувся 12 листопада 2015 року, тобто у встановлені законодавством строки.
При цьому, суд звертає увагу, що на час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги механізм розгляду такої заяви визначався Порядком №975.
Так, у пункті 2 Порядку №975 зазначено, що особам, які мали право на отримання одноразової грошової допомоги до набрання чинності цього Порядку, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги. Тобто, одноразова грошова допомога повинна призначатись і виплачуватись в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Як зазначалось вище, позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 13 грудня 2013 року, а тому має право на її призначення та виплату саме згідно з Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі по тексту - Порядок №499).
Пунктом 3 Порядку №499 визначено перелік документів, який подається особами, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності.
В матеріалах справи міститься копія заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової допомоги від 12 листопада 2015 року, адресована військовому комісару Коростенського ОМВК, згідно з якою ОСОБА_1 додавав до заяви пакет документів, який не було розглянуто в порядку, визначеному законодавством України, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним адміністративним позовом.
Як вже зазначалось судом, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у адміністративній справі №826/4766/16 визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 листопада 2015 року про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 листопада 2015 року про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів України від 28 травня 2008 року №499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» з урахуванням висновків суду у даній справі.
Суд звертає увагу, що з Витягу з Протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 01 вересня 2017 року №88 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги саме з підстав встановлення останньому інвалідності понад тримісячний термін після звільнення зі служби, а не у зв'язку з невідповідністю поданих ним документів для вирішення вказаного питання.
За таких підстав суд не приймає до уваги твердження відповідача 1 з приводу не подання ОСОБА_1 необхідного пакету документів на розгляд Комісії, що дає підстави, на думку відповідача 1, для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача 1 й на те, що до спірних правовідносин мають застосовуватись положення постанови Центрального комітету КПСС і Ради Міністрів СРСР від 17 січня 1983 року №59-27 (мовою оригінала) «О льготах военнослужащим, рабочим и служащим, находящимся в составе ограниченного контингента советских войск на территории Демократической Республики Афганистан, и их семьям», оскільки вказане питання не було предметом розгляду на засіданні Комісії, а також не слугувало підставою для відмови у виплаті позивачу одноразової допомоги.
Враховуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності, яка передбачена частиною 2 статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, у відповідних розмірах, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з моменту встановлення позивачу інвалідності (в даному випадку з 13 грудня 2013 року), а тому рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання Комісії від 01 вересня 2017 року №88, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В той же час, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
У відповідності до частини 6 статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
У відповідності до пункту 7 Порядку №499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.
Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Між тим, Наказом Міністерства оборони України від 26 жовтня 2016 року №564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2016 року за №1497/29627, затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
У відповідності до пункту 2 цього Положення Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок), та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290. Склад Комісії за посадами визначається наказом Міністерства оборони України.
Як вже неодноразово зазначалось судом, одноразова грошова допомога ОСОБА_1 повинна призначатись і виплачуватись в порядку, що діяв на день виникнення права на отримання такої допомоги (13 грудня 2013 року), тобто при вирішенні цього питання повинні застосовуватись положення Порядку №499, а не Порядку №975, на що й вказав Київський апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 25 квітня 2017 року у справі №826/4766/16.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 при вирішенні питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги не дотримано вимог частини 6 статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ, пункту 7 Порядку №499 та не враховано висновки, викладені у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі №826/4766/16, яка набрала законної сили.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги компенсаційних сум, прийняти рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до «Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 та довести прийняте рішення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплати одноразової грошової допомоги, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про їх необгрунтованість, оскільки як встановлено судом, питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги повинно бути вирішено у порядок та спосіб, визначені Порядком №499, а не Порядком №975, на виконання якого створена Комісія, а тому, керуючись частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 листопада 2015 року про виплату одноразової грошової допомоги саме у порядок та спосіб, визначені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 з урахуванням висновку суду у даній справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Крім того, у відповідності до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, а тому, з урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення відповідного судового контролю.
Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення сторонами судових витрат, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат та компенсації судових витрат за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом засідання від 01 вересня 2017 року №88, в частині відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.
3. Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 листопада 2015 року про виплату одноразової грошової допомоги у порядок та спосіб, визначені Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, з урахуванням висновку суду у даній справі.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко
Повний текст рішення виготовлений 16 травня 2018 року.