ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
07 травня 2018 року № 826/1891/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення від 30.09.2017 року №182/26-50-13-02-35/НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб - підприємців та поновити реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи - підприємця позивача.
В обґрунтування позовних вимог вказав на протиправність оскаржуваного рішення, яке порушує права та законні інтереси позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2018 відкрито спрощене провадження у справі та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі на подання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
Вказана ухвала отримана відповідачем 18.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідачем 03.03.2018 року на адресу суду надіслано відзив на позов, в якому позивач зазначив на безпідставність заявлених позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 25.01.2012 року №15070/В позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2012 року третьої групи за ставкою єдиного податку 5% доходу.
Позивач вказує на те, що 01.12.2017 року з інформації, розміщеній в електронному кабінеті платника податків Державної фіскальної служби України, йому стало відомо, що 30.09.2017 року його виключено з Реєстру платників податків.
Відповідач 14.12.2017 року на лист позивача від 04.12.2017 року надав позивачу копію рішення від 30.09.2017 року №182/26-50-13-02-35/НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичних осіб-підприємців та копію листа від 30.09.2017 року №182/26-50-13-02-16 про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
Вважаючи протиправним вказане рішення, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Фактичною підставою для прийняття спірного рішення слугувала наявність заборгованості у позивача з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідачем зазначено, що платником 24.11.2017 року сплачено недоїмку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 764,90 грн. та 29.11.2017 року, 04.12.2017 року та 05.12.2017 року в розмірі 1 106,00 грн., відповідно. Станом на 23.02.2018 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати штрафної санкції по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 152,98 грн. та переплата у розмірі 155,99 грн.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з пунктом 300.1. статті 300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу ХІV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (пункт 299.11 статті 299 ПК України).
Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до ПК України за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (пункт 300.1 статті 300 ПК України).
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовується, зокрема фінансова відповідальність (пункт 111.1 статті 111 ПК України).
Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2017 року позивачем до контролюючого органу подана податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за три квартали 2017 року, згідно якої була визначена загальна сума доходу за звітний період у сумі 193 000,00 грн. та нараховано 9 650,00 грн. податку.
Згідно платіжного доручення №6 від 20.11.2017 року, позивачем було сплачено 9 650,00 грн. єдиного податку за третій квартал 2017 року.
Згідно з пунктом 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються групи платників єдиного податку.
Третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень.
У відповідності до пункту 299.1 статті 299 ПК України, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку (пункт 299.2 статті 299 ПК України).
Приписами пункту 299.10 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (пункт 299.11 статті 299 ПК України).
Відповідно до підпункту 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Як було зазначено вище, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугували висновки контролюючого органу про наявність у позивача податкової заборгованості на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
З поданої відповідачу податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця за перше півріччя 2017 року, яка подана позивачем 08.08.2017 року, вбачається, що останній не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував дохід за перше півріччя 2017 року, а відтак у нього відсутня заборгованість на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази проведення згідно пункту 299.11 статті 299 ПК України перевірки позивача, за результатами якої встановлено порушення вимог абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, про що складено відповідний акт.
Враховуючи те, що несплата позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з єдиного податку протягом двох послідовних кварталів встановлена контролюючим органом на підставі аналізу даних ІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника, а не на підставі акта перевірки, яка, в свою чергу, ним і не проводилася, і позивач заперечує проти існування відповідної заборгованості, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем порушено умови і порядок прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.
Крім того, в силу положень пункту 59.1 статті 59 ПК України відповідач зобов'язаний був надіслати позивачу податкову вимогу про сплату боргу у спосіб, визначений ПК України, чого зроблено ним не було.
Аналогічна позиція викладена в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 16.02.2017 року №К/800/36639/16 та від 21.02.2017 року К/9901/5215/17.
За таких обставин, спірне рішення є протиправним та наявні підстави для його скасування.
Стосовно позовних вимог про поновлення реєстрації позивача як платника єдиного податку, суд керується наступним.
Згідно з пунктом 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130 (далі по тексту - Положення), передбачено, що підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру. У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей:
1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється;
2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ;
3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту «в» пункту 184. статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу;
4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації.
Отже чинним законодавством України чітко визначено процедуру дій контролюючого органу на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, та яким захищено права платника податків від неправомірних дій та рішень державної податкової інспекції з анулювання реєстрації платника податку.
Таким чином, позовна вимога про поновлення реєстрації платника єдиного податку не підлягає задоволенню, оскільки в цій частині права платника податків захищені скасуванням рішення податкової інспекції про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця - позивача, тому є передчасними.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.06.2017 року №К/800/13693/16.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 77-78, 143, 241-246, 255, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (вул.Жилянська, 23, Київ, 01033, код ЄДРПОУ 39468461) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.09.2017 року №182/26-50-13-02-35/НОМЕР_1.
3. У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (вул.Жилянська, 23, Київ, 01033, код ЄДРПОУ 39468461) про поновлення реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця позивача відмовити.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (вул.Жилянська, 23, Київ, 01033, код ЄДРПОУ 39468461) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Є.В. Аблов