ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"16" травня 2018 р. Справа № 809/496/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання до вчинення дій, -
20.03.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання до вчинення дій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Управління пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську неправомірно відмовило позивачці у перерахунку пенсії за віком з пільговим обчисленням стажу за період роботи з 14.08.1981 року до 01.07.1991 року в районах Крайньої Півночі і в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, з посиланням на те, що не підтверджено укладення письмових трудових договорів про роботу у вказаних районах.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 25.04.2018 року, в якому стосовно заявлених позовних вимог заперечив. Просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що для отримання права на пільги, які передбачені Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року № 148 "Про порядок застосування застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року "Про розширення пільг для осіб які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", особа повинна була б укласти строковий трудовий договір, якого позивач не надала.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську, як особа, якій призначена пенсія за віком. Зазначене підтверджується виданим на її імя пенсійним посвідченням. (а.с.15).
На підставі досліджених в ході розгляду справи записів трудової книжки позивачки, архівної довідки про підтвердження трудового стажу за № К-49 від 18.06.2008 року, довідки за № 01/22-0660 від 14.04.2008 року, архівної довідки про підтвердження трудового стажу за № К-53 від 30.04.2004 року (а.с.16-19), судом встановлено що позивачка в період з 14.08.1981 року до 01.07.1991 року працювала в місті Радужний Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області на посаді кухонної робочої, буфетчиці. Вищевказана місцевість, прирівнюється до районів Крайньої Півночі.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок трудового стажу з урахуванням періоду її роботи у районах Крайньої Півночі із зарахуванням їй одного року роботи до 1 року 6 місяців у пільговому обчисленні.
20.11.2017 року відповідач відмовив позивачці у перерахунку трудового стажу з посиланням на те, що нею не підтверджено укладення письмових трудових договорів про роботу у районах прирівняних до Крайньої Півночі, що у відповідності до статті 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» не надає їй права на таку пільгу. (а.с.20-21).
При вирішенні наявного спору, суд виходив із наступного правового регулювання спірних правовідносин.
Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі - Закон) визначено, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Згідно положень пункту 5 Прикінцевих положень Закону, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районі Крайньої Півночі" працівникам, що переводяться направляються або запрошеним на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в цих районах строком на три роки, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, зарахувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
До того ж постановлено надавати передбачені вказаною статтею пільги також особам, які прибули в ці райони і місцевості за власною ініціативою, за умови укладення ними строкового трудового договору.
Отже, для отримання права на пільги, передбачені вищевказаною статтею, особа повинна укласти строковий трудовий договір.
Факт укладення такого договору є предметом доказування у випадку спору між особою і пенсійним органом.
Відповідними доказами може бути трудова книжка, в якій є наявний штамп підприємства про розповсюдження пільг по обчисленню стажу роботи або довідка роботодавця, в якій зазначено про факт роботи за строковим трудовим договором, період на який він був укладений, та розповсюдження на особу пільг по обчисленню стажу роботи на цей період. Наявність лише запису у трудовій книжці про факт роботи в районах Крайньої Півночі не є достатньою підставою для обчислення стажу з урахуванням кратності.
Як вбачається з копії трудової книжки позивачки, вона з 14.08.1981 року по 01.07.1991 року "Принята кух.рабочей. Уволена по уходу за ребенком до 14 летнего возраста, ст. 31 КзОТ РСФСР».
Згідно архівних довідок, виданих архівним відділом адміністрації міста Радужний за №К-53 від 30.04.2004 року та № К-49 від 18.06.2008 року, ОСОБА_1 приймалась та звільнялась з роботи на підставі наказів. Трудові угоди на зберігання в архівний відділ не поступали.
Згідно довідки, виданої «Администрацией Муниципального образования Ханты-Мансийского автономного округа - Югры, городского округа города Радужный» за № 01/22-0660 від 14.04.2018 року, місто Радужний входить в перелік районів Крайньої Півночі.
Суд зазначає, що документи, надані позивачем підтверджують лише тривалість трудового стажу в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, проте в них відсутні посилання на користування пільгами по обчисленню страхового стажу при призначенні пенсії. Ні в трудовій книжці, ні в довідках наданих архівною установою, не міститься посилання на укладання строкового трудового договору та право користування пільгами.
Водночас, така позиція суду додатково обумовлюється практикою Верховного суду України, зокрема постановою від 13 квітня 2016 року у справі № 344/9046/15-а, в якій колегія суддів дійшла висновку, що пільги, передбачені статтею 5 Указу від 10 лютого 1960 року, в тому числі зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються на працівників, що працювали вахтовим методом.
Зазначене, на думку суду, вказує і на те, що надаючи право на пільги визначені пунктом "д" статті 5 Указу від 10 лютого 1960 року, законодавець не випадково визначив передумову для їх надання - укладення строкового трудового договору. Адже саме зі змісту вказаного договору можна встановити як характер виконуваних робіт так і їх динаміку та тривалість, що водночас із строком дозволяє зробити висновок і про метод виконання таких робіт.
Таким чином, враховуючи, що у трудовій книжці позивача відсутні відомості про користування ним пільгами в період роботи з 14.08.1981 року до 01.07.1991 року в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відсутні підтвердження укладення строкових трудових договорів, а також не надано інших доказів про користування пільгами, суд приходить до висновку про обґрунтованість оскаржуваних дій відповідача та необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Панікар І.В.