16 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1850/18
категорія 10.3.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов"язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку державної пенсії ОСОБА_1;
- зобов'язати Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити державну пенсію із п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 1 жовтня 2017 року.
В обґрунтування позову зазначає, що оскільки він як водій пожежного автомобіля професійної пожежної частини № 13 приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, то державна пенсія по інвалідності має бути перерахована з розрахунку п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року по матеріалам пенсійної справи.
Ухвалою від 16.04.2018 року, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
07.05.2018 відповідач направив письмовий відзив на позовну заяву (а.с. 40-42), в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивач не відноситься до категорії сержантів, солдат, які перебували на дійсній строковій службі у збройних силах під час участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
10.05.2018 позивач надав письмову відповідь на відзив (а.с. 44-45), яку суд не приймає до уваги з тих підстав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 655179 від 23.09.2013 (а.с. 14) та експертного висновку ЦМЕК МОЗ та МНС України від 12.07.2013 № 4937-5501 (а.с. 13), позивач має другу групу інвалідності безтерміново, захворювання, так, пов'язане з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
27.09.2013 ОСОБА_1, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 1) (а.с. 18).
27.03.2018 позивач подав заяву до відповідача щодо встановлення розміру пенсії відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 22-23).
28.03.2018 Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Житомирської області листом № 799/03.2 (а.с. 24) відмовило позивачу у задоволенні його заяви з тих підстав, що ОСОБА_1 брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час виконання своїх службових обов'язків в період роботи у відділі пожежної охорони УВС Житомирського облвиконкому, а не в період проходження дійсної строкової служби, як передбачено Постановою КМУ від 15.11.2017 № 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Тобто, метою Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: - Чорнобильської катастрофи; - інших ядерних аварій та випробувань; - військових навчань із застосуванням ядерної зброї.
Статтею 10 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Як слідує з матеріалів справи, позивач отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі відшкодування фактичних збитків як інвалід 2 групи, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Водночас ст. 59 вказаного Закону урегульовано порядок призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Суд зазначає, що ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01.10.2017, визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, чинній до 01.10.2017), визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII частина 3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була викладена в наступній редакці: "Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року."
Тобто Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, яким пенсія може обчислюватись з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, проте незмінною лишилася умова, що такі особи повинні були брати участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї саме під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне зазначити, що для отримання пенсії за частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особі необхідно відповідати таким критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
2) участь особи відбувалась під час проходження дійсної строкової служби;
3) особа набула інвалідність внаслідок вищевказаної участі.
Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.12), у період з 10.05.1986-23.05.1986 прийняття участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (а.с.15), він працював водієм в професійній пожежній частині і не міг бути військовослужбовцем строкової служби.
Отже, оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд прийшов до висновку, що частина третьої статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не розповсюджується, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) до Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Єрьоменка, 16, м. Новоград-Волинський, Житомирська обл., 11708, код 37808338), відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк