Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 травня 2018 р. Справа№805/1931/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довір. від 27.12.2017 року № 001-27.12.7/4
від відповідачів - ОСОБА_2 - довір. від 19.02.18 № 1914/28-10-10-18
розглянувши у письмовому провадженні адміністративний позов Товариства з
обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг»
до відповідача ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» (ЄДРПОУ 39440996, юридична особа: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Нахімова, 116, корпус А) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39440996, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.12.2017 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість в сумі 2011212 грн.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.
Вказує на помилковість висновків відповідача щодо того, що операція з знецінення активів підпадає під дію ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки майно позивача, яке перебуває на непідконтрольній території України, продовжує знаходитись у складі активів товариства та у зв?язку з його захопленням позивачем направлені до органів Національної поліції відповідні заяви.
Зазначає, що нарахування резерву знецінення активів не підпадає під визначення операції з постачання товарів/послуг, а тому зазначена операція не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Вважає, що відображення в бухгалтерському обліку операції нарахування резерву знецінення запасів на є підставою для нарахування податкового зобов'язання.
Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкове повідомлення - рішення, яке оскаржується, винесене податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.
Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення підприємством вимог чинного законодавства, а саме, ТОВ «Метінвест Холдінг» не нарахувало податкові зобов'язання на дату фактичного визнання в межах балансу товарів на суму 10056058 грн. 97 коп. як таких, що не підлягають використанню у виробництві та господарській діяльності підприємства, сума ПДВ, не нарахована підприємством у момент знецінення товарів у квітні 2017 року, складає 2011212 грн.
Враховуючи наведене, просить в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.
ТОВ «Метінвест Холдінг» зареєстроване в якості юридичної особи, включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 34093721), місцезнаходження юридичної особи: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 116, корпус А.
07.11.2017 року ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Метінвест Холдінг» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість внаслідок вибуття товарів, виробничих запасів та інших оборотних активів за період з січня по червень 2017 року, за результатами якої складений акт № 106/28-10-47-10/34093721 (а.с. 19-34).
Під час перевірки податковим органом встановлені факти порушення ТОВ «Метінвест Холдінг» вимог чинного законодавства, а саме:
- пп. 14.1.179, п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ,в результаті чого завищене від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за квітень 2017 року у розмірі 2011212 грн.
Як зазначено в акті перевірки, у квітні 2017 року ТОВ «Метінвест Холдінг» в бухгалтерському обліку здійснило знецінення запасів загальною вартістю 10056058 грн. 97 коп., які станом на 31.03.2017 року знаходились на тимчасово непідконтрольній території України, до нульової вартості та в порушення ст. 198 Податкового кодексу України не нарахувало податкові зобов?язання з ПДВ на дату фактичного визнання в межах балансу товарів на зазначену суму, як таких, що не підлягають використанню у виробництві та господарській діяльності.
На підставі акту перевірки ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби прийняв податкове повідомлення - рішення від 13.12.2017 року № НОМЕР_1 про застосування до ТОВ «Метінвест Холдінг» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість в сумі 2011212 грн.(а.с. 41).
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, активи ТОВ «Метінвест Холдінг» обліковувались в бухгалтерському обліку товариства за вартістю придбання на суму 10056058 грн. 97 коп.
Станом на 30.04.2017 року спірні активи обліковуються на балансі ТОВ «Метінвест Холдінг» у складі активу на рахунках бухгалтерського обліку.
Крім того, судом встановлено, що 24.04.2017 року ТОВ «Метінвест Холдінг» направило на адресу Сватівського відділу поліції ГУНП в Луганській області, Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області заяви про вчинення кримінальних правопорушень, в яких повідомило, що майно, яке належить товариству, захоплене невідомими особами (а.с. 52 - 62).
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.
Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Суд вважає неправомірним висновок податкового органу щодо обов?язку позивача нарахувати та сплатити суму ПДВ на вартість знецінених запасів на підставі п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, виходячи з наступного.
Зазначеною нормою чинного законодавства встановлено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на платника податку - продавця товарів/послуг покладений обов??язок при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З системного аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України вбачається, що об?єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з постачання товарів (робіт, послуг) та у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися у власній господарській діяльності або в операціях, що не є власною господарською діяльністю платника податку.
Значення понять, які вживаються для цілей оподаткування, визначені у статті 14 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, у спірних правовідносинах відсутній факт постачання товарів (послуг) або свідомого призначення використання таких активів у власній господарській діяльності або в операціях, що не є власною господарською діяльністю платника податку.
Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.
Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.
Як зазначалось раніше, позивачем направлені до органів Національної поліції України заяви про вчинення кримінальних правопорушень щодо захоплення майна, яке належить товариству, невідомими особами
Крім того, суд враховує, що внаслідок втрати контролю та доступу до всього майна та документів позивача у зв'язку з його захопленням незаконними збройними формуваннями, ТОВ «Метінвест Холдінг» не має можливості провести інвентаризацію майна.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, у спірних правовідносинах відсутній факт постачання товарів (послуг) або свідомого призначення використання таких активів у власній господарській діяльності або в операціях, що не є власною господарською діяльністю платника податку, внаслідок втрати контролю та доступу до всього майна та документів у зв'язку з його захопленням незаконними збройними формуваннями позивач не має можливості провести інвентаризацію майна, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а рішення податкового органу - визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст.6, ст.90, ст.132, ст.139, ст.193, ст.242-244, ст.246, ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» (ЄДРПОУ 39440996, юридична особа: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Нахімова, 116, корпус А) до ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39440996, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 13.12.2017 року № НОМЕР_1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість в сумі 2011212 грн. - задовольнити повністю.
Податкове повідомлення - рішення ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби від 13.12.2017 року № НОМЕР_1 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) з податку на додану вартість в сумі 2011212 грн. - визнати протиправим та скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39440996, юридична адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» (ЄДРПОУ 39440996, юридична особа: 87534, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т. Нахімова, 116, корпус А) судові витрати в розмірі 30168 грн. 18 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Давиденко Т.В.