16 травня 2018 року Справа № 804/203/4265/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ількова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним рішення, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі (лист № 10015/06/33 від 06.11.2017 року) про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції Закону від 15.01.2011 року);
- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Дніпрі призначити з 05.10.2017 року та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 року № 1789-XII (в редакції Закону від 15.01.2011 року) в розмірі 90 % від суми заробітної плати вказаної у довідці, виданої прокуратурою Дніпропетровської області від 05.10.2017 року № 18-44вих17, з наступним проведенням перерахунку його пенсії у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2017 року відкрито провадження у справі.
Ухвалою Кіровського районного суду від 06.02.2018 року було здійснено заміну відповідача ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі, його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 06.02.2018 року справу № 804/203/4265/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії було передано за підсудністю на розгляд до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 28.02.2018 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії направлено для розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (49000, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4).
25 квітня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду на виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпра від 28 лютого 2018 року надіслав матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Адміністративна справа №203/4265/17 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 28.02.2018 року, справі присвоєно єдиний унікальний номер - №804/203/4265/17 та за результатами автоматизованого розподілу передано на розгляд судді Ількову В.В.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 11.10.2016 року має стаж в органах прокуратури 22 роки 08 днів. 05.10.2017 року позивач звернувся до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі із заявою та документами, необхідними для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру». Листом № 10015/06/33 від 06.11.2017 року відповідач відмовив у призначенні пенсії на підставі п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», вважає зазначене рішення, оформлене листом неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки закон, що скасовує пенсійне забезпечення прокурорів, не підлягає застосуванню, так як звужує конституційні права та порушує гарантії незалежності прокурора.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
На виконання ухвали відповідачем було надано відзив у строк, встановлений судом, в якому просив суд відмовити у задоволені позову, у зв'язку з тим, що на теперішній час питання призначення пенсій працівникам прокуратури у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати не врегульовано на законодавчому рівні, а тому, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу у зв'язку із зміною місячного заробітку, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, 05 жовтня 2017 року звернувся до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі із заявою та документами, про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року.
Рішенням, оформленим листом № 10015/06/33 від 06 листопада 2017 року позивачу було відмовлено у призначенні даного виду пенсії, посилаючись на відсутність законних підстав для призначення пенсії на підставі положень Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», яким з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії або щомісячне довічне грошове утримання призначається відповідно до спеціальних законів, у т.ч. Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі мали б право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» зараховано час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону; час роботи на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, що підтверджено дипломом КК №015969 від 07.02.1994 року, виданим Українською державною юридичною академією; військова служба. Згідно наданих документів вислуга років, що дає право на пенсію згідно із статтею 86 Закону України «про прокуратуру» становить 22 роки 08 днів, на посадах прокурорів - 16 років 8 місяців 13 днів, що не відповідає вимогам даної статті.
Спірним у справі є правомірність рішення відповідача щодо відмови в призначенні пенсії з підстав та у порядку, визначеному статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в редакції, що діяла до 15.07.2015.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити таке.
Відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» від 12.07.2001 №2663-III) визначалося, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
На час звернення позивача за призначенням пенсії за вислугу років саме на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в частині визначення права на пенсію за вислугу років прокурорів і слідчих зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років) ця норма права втратила чинність.
З 15.07.2015 року набрав чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII.
На момент звернення позивача до управління Пенсійного фонду його спеціальний стаж роботи, що надає право на призначення пенсії за вислугу років, складав 22 років 08 днів, в складі якого позивач: з 24.01.2001 р.- 04.08.2003 р. - призначений на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів прокуратури області; 04.08.2003 р.-13.02.2004 р. - призначений старшим прокурором відділу нагляду за додержанням і застосуванням законів прокуратури області; 13.02.2004 р. - 23.02.2004 р. - старший прокурор відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Дніпропетровської області; 23.02.2004 р. - 10.12.2007 р. - переведений заступником начальника відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури Дніпропетровської області; 10.12.2007 р. - 04.01.2011 р. -призначений начальником відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області; 04.01.2011 року -14.02.2011 р. - призначений прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Дніпропетровської області; 06.04.2011 р. - 04.08.2014 року - призначений старшим прокурором організаційно-контрольного відділу прокуратури Дніпропетровської області; 04.08.2014 р. - 22.01.2015 р. - призначений начальником організаційно-контрольного відділу прокуратури Дніпропетровської області; 22.01.2015 року - 14.12.2015 р. - призначений Прокурором Кіровського району м. Дніпропетровська; 14.12.2015 р. - 15.12.2015 р. - призначений прокурором місцевої прокуратури №3.
При обрахуванні стажу особи, що дає право на пенсію, відповідач правомірно застосував норму Закону України Про прокуратуру № 1697-VІІ, у редакції, що діяла на момент зверненні позивача з заявою про призначення пенсії, а саме «…з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців».
На час звернення позивача (05.10.2017) із заявою про призначення пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульовуються правилами ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, якими визначено, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.
До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зокрема, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Оскільки позивач звернувся до пенсійного органу 05.10.2017 року, то на нього розповсюджуються положення Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII та відповідно для призначення пенсії необхідним є наявність стажу роботи визначеного ч. 1 ст. 86 вказаного Закону, а саме 23 роки 6 місяців.
На час чинності Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII, зокрема, станом на 14.07.2015, позивач ще не набув права на пенсію за вислугою року, у зв'язку з недостатністю необхідного загального стажу роботи.
Підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-XII не підтверджено.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 752/20817/16-а (К/9901/16578/18).
Приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно ч. 2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні спірних правовідносин судом враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 р., в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Аналогічний правовий підхід Європейським судом з прав людини застосований й в рішеннях від 09.10.1979 р. у справі «Ейрі проти Ірландії» та від 12.10.2004 р. у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії», в якому Суд зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового, і такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат.
Діюче законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність. Положення Закону № 1697-VII не визнані неконституційними.
Прикінцеві та перехідні положення Закону №1697-VII від 14.10.2014 року не містять положення стосовно збереження за прокурорами, які були призначені на відповідну прокурорську посаду до набрання чинності цим Законом, права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло до дня набрання чинності Законом № 1697-VII від 14.10.2014 року.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що положення статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали умови та порядок призначення пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність з дня набрання чинності Законом № 1697-VII, а саме, з 15 липня 2015 року.
Таким чином, станом на 05.10.2017 року, тобто на момент звернення позивача до органів Пенсійного фонду за призначенням пенсії за нормами Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, зазначений закон втратив чинність.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про правомірність рішення відповідача оформленого листом №10015/06/33 від 06.11.2017р. в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірним рішення, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати відшкодуванню на користь позивача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: 49130, м.Дніпро, Донецьке шосе, 97/293, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Січеславська Набережна, 17, ЄДРПОУ: 21910427) про визнання неправомірним рішення, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В Ільков