Постанова
Іменем України
10 травня 2018 року
м. Київ
справа № 562/984/16-к
провадження № 51-146 км18
Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
в режимі відеоконференції
захисника ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016180130000060, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 березня 2012 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу; 2) вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2016 року за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2016 року, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_7 в строк відбутого покарання строк його попереднього ув'язнення.
Вироком вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_7 в строк відбутого покарання строк його попереднього ув'язнення.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_7 засуджено за те, що він, 17 лютого 2016 року близько 17.0 год., в квартирі АДРЕСА_2 , повторно незаконно зберігав без мети збуту фрагмент пластикової пляшки з відрізаним дном та корком на яких містились нашарування наркотичного засобу - екстракту канабісу, загальною масою в перерахунку на суху речовину - 0, 4786 г.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У аналогічних за змістом та вимогами касаційних скаргах, засуджений та його захисник просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і кримінальне провадження закрити в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення. Вважають, що судом не встановлено факту зберігання наркотичного засобу засудженим. Наводять доводи щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, не погоджуються з оцінкою доказів у справі. Зазначають, що при призначенні експертизи, масу наркотичної речовини необхідно було встановлювати на фрагменті пляшки та на корку окремо, оскільки вони є різними об'єктами дослідження. З огляду на наведене, вважають, що в справі не встановлено розміру наркотичного засобу. Вказують, що апеляційний суд, переглядаючи справу за їх апеляційними скаргами, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином наведених ними доводів та безпідставно залишив без задоволення. Крім того, звертають увагу на необхідність вирішення питання щодо повернення застави заставодавцю - ОСОБА_8 .
Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 підтримав подані стороною захисту касаційні скарги та просив їх задовольнити.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційних скаргах засудженого та захисника доводів, вважала, що оскаржувані судові рішення слід залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям засудженого.
За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України кваліфіковано правильно.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , дані протоколу обшуку від 17 лютого 2016 року, висновку експерта № 2.1-81/16 від 24 лютого 2016 року, показання допитаного в судовому засіданні експерта ОСОБА_12 щодо нього, а також інші докази, зміст яких детально відображено у вироку.
Вказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірностіта не викликають у суду сумнівів у їх правдивості.
Таким чином, перевіривши матеріали справи, суд дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, за який його засуджено.
При цьому, дано належну оцінку твердженням захисника про відсутність складу кримінального правопорушення в діях засудженого через невстановлення розміру наркотичного засобу, достатнього для притягнення до кримінальної відповідальності та обґрунтовано визнано їх безпідставними.
Також перевірено версію сторони захисту про те, що вилучена під час обшуку пляшка з обрізаним дном з корком належала батьку ОСОБА_7 . У зв'язку з тим, що будь-яких доказів на підтвердження зазначеного суду надано не було, а сам ОСОБА_7 (батько) не зміг детально описати зазначений пристрій, мотивуючи це тим, що у нього було їх декілька, обґрунтовано прийнято рішення про те, що такі показання батька є способом уникнення відповідальності за вчинений його сином злочин, який у минулому неодноразово засуджувався за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.
Суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 419 КПК України, детально перевірив викладені в апеляційних скаргах засудженого та захисника доводи, в тому числі стосовно недопустимості, на їх думку, доказів, які є аналогічними за своїм змістом доводам їх касаційних скаргта обґрунтовано визнав їх безпідставними, із зазначенням відповідних мотивів прийнятого рішення.
Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами розгляду апеляцій засудженого та захисника ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Призначене ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ч. 4 ст. 71 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Що стосується доводів касаційних скарг про необхідність вирішення питання про повернення ОСОБА_8 внесеної нею застави, то як убачається з матеріалів справи, зазначене питання вирішено ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 29 листопада 2017 року (т. 2 а.с. 171 - 172).
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у справі колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог засудженого і захисника немає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів
ухвалила:
Вирок Здолбунівського районного суду Рівненської області від 26 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 05 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та його захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3