Ухвала
14 травня 2018 року
м. Київ
справа № 624/981/16-ц
провадження № 61-22907ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Харківгаз» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Харківгаз», товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про визнання дій незаконними та зобов'язання відновити газопостачання,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Харківгаз» (далі - ПАТ «Харківгаз»), товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут»про визнання незаконним відключення від газопостачання та зобов'язання відновити газопостачання.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року (у складі судді Куст Н.М.) позов задоволено частково. Визнано дії ПАТ «Харківгаз» по відключенню домоволодіння на АДРЕСА_1 незаконними. Стягнуто з ПАТ «Харківгаз» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 275,50 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року (в складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
04 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Харківгаз» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року, в якій заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині визнання дій ПАТ «Харківгаз» по відключенню від системи газопостачання домоволодіння на АДРЕСА_1 незаконними, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного випровадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом спору в даній справі є визнання незаконним відключення від газопостачання та зобов'язання відновити газопостачання домоволодіння.
Отже, ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням наведеного, оскільки ПАТ «Харківгаз» подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК Українивипадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Харківгаз» на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Харківгаз», товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» про визнання дій незаконними та зобов'язання відновити газопостачання відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська