Постанова
Іменем України
08 травня 2018 року
м. Київ
справа № 644/2179/15-ц
провадження № 61-13945св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватна фірма «КВАНТ», товариство з обмеженою відповідальністю «Харківській центр правової допомоги»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану представником ОСОБА_3, на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2015 року в складі судді: Зябрової О. Г., та рішення апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року у складі суддів: Шевченко Н. Ф., Івах А. П., Пономаренко Ю. А., та касаційну скаргу приватної фірми «КВАНТ», підписану представником ОСОБА_3, на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року у складі суддів: Бездітка В. М., Сащенка І. С., Овсяннікової А. І.,
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, приватної фірми (далі - ПФ) «КВАНТ», товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Харківській центр правової допомоги» про звернення стягнення на предмет іпотеки.
У березні 2016 року приватна фірма ПФ «КВАНТ», звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року.
Позовна заява мотивована тим, що 26 січня 2009 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким остання отримала у борг грошові кошти у розмірі 40800 доларів США. 26 лютого 2010 року між ними було укладено додатковий договір № 1 до договору позики, за яким ОСОБА_2 отримала додатково грошові кошти у розмірі 9 540 доларів США. 24 вересня 2010 року між сторонами було укладено додатковий договір № 2, відповідно до якого відповідач отримала ще 32 410 доларів США. Таким чином, загальна сума грошових коштів за цими договорами, отримана відповідачем по справі, склала 82 750 доларів США, які потрібно було повернути до 09 березня 2012 року. Проте, відповідач свої зобов'язання не виконала.
На підставі заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за договором позики у розмірі 95576 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення становило 1458506 грн, а також неустойку у розмірі 21 900 000 грн та судовий збір у розмірі 3 654 грн.
Між позивачем та ПФ «КВАНТ» з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором позики було укладено договір іпотеки, яким ОСОБА_1 було передано в іпотеку нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11 загальною площею 123,2 кв.м. в житловому будинку літ «А-5», розташованому за адресою: АДРЕСА_2, що належать приватній фірмі «КВАНТ». 09 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Харківській центр правової допомоги» було укладено договір поруки, за яким товариство поручилось перед позивачем за виконання приватною фірмою «КВАНТ» договору іпотеки.
ОСОБА_1 просив в рахунок задоволення вимог за договором позики від 26 січня 2009 року на суму 23 362 161,95 грн звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11 загальною площею 123,2 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5», розташовані за адресою: АДРЕСА_2 шляхом процедури продажу з наданням іпотекодержавтелю права на продаж будь-якій третій особі; надати позивачу право пред'являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати, підписувати необхідні довідки та документи, заяви до Державної реєстраційної служби України, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», органів нотаріату і приватних нотаріусів та інших державних органів, установ,підприємств, організацій з питань отримання витягів та інших документів, а також вчиняти всі інші дії, пов'язані з вирішенням цих питань, крім того звільнити нежитлові приміщення від підприємства Приватна фірма «КВАНТ» та її майна і передати предмет іпотеки в управління позивачу на період його реалізації, а також стягнути судові витрати по справі.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2015 року позов задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 123,2 кв.м шляхом надання іпотекодержателю ОСОБА_1 права на продаж предмета іпотеки будь-якій третій особі - покупцю на його власний розсуд за ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу.
Надано ОСОБА_1 право пред'являти правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, усно та письмово звертатися, подавати, одержувати, підписувати необхідні довідки та документи, заяви до Державної реєстраційної служби України, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», органів нотаріату і приватних нотаріусів та інших державних органів, установ, підприємств, організацій з питань отримання витягів та інших документів, а також вчиняти всі інші дії, пов'язані з вирішенням питання пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.
Передано ОСОБА_1 предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11 загальною площею 123,2 кв.м. в житловому будинку літ. «А-5», розташовані за адресою: АДРЕСА_2 в управління ОСОБА_1 на період до його реалізації за визначеною статтею 38 Закону України «Про іпотеку» процедурою продажу.
Стягнуто з ОСОБА_2, ПФ «КВАНТ», ТОВ «Харківській центр правової допомоги» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі по 81,20 грн з кожного.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2015 року змінено та ухвалено нове рішення про повне задоволення вимог ОСОБА_1 Зобов'язано ПП «КВАНТ» звільнити предмет іпотеки. В іншій частині рішення не оскаржувалось.
Рішення судів мотивовані тим, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2016 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2014 року скасовано. Справу призначено до розгляду в загальному порядку.
24 березня 2016 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення суду першої та апеляційного інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що справу розглянуто за її відсутності. Відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою своєї реєстрації, оскільки квартиру АДРЕСА_1 продано на прилюдних торгах 25 жовтня 2013 року і вона проживає без реєстрації у будинку АДРЕСА_3. Відповідно відповідач ОСОБА_2 не мала відомостей про розгляд цієї справи судом і за таких обставин не могла подати суду свої заперечення.
19 травня 2016 року ПФ «КВАНТ» подало касаційну скаргу. У касаційній скарзі ПФ «КВАНТ» просить скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції по суті заяви про перегляд рішень судів першої та апеляційної інстанції у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Касаційна скарга мотивована тим, що скасування судового рішення є нововиявленою обставиною. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики, скасовано, тому відсутні будь-які підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Розглядати справу має суд апеляційної інстанції.
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 листопада 2016 року справа призначена до судового розгляду.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів частково приймає аргументи, викладені в касаційних скаргах, з таких мотивів.
Згідно частини першої статті 158 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Аналіз матеріалів справи свідчить, що поштові відправлення судової повістки повернулися до суду першої та апеляційної інстанції із відмітками на конвертах - «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 72, 76-77, 112-113, 130). Тобто матеріали справи не містять документів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 було належним чином повідомлено про розгляд судом її справи. Відповідно немає доказів того, що ОСОБА_2 було відомо про триваюче провадження у цій справі. Тому справа в суді першої та апеляційної інстанції була розглянута за відсутності ОСОБА_2, яка не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
За таких обставин доводи касаційної скарги дають підстав для висновку, що оскаржене заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року постановлено без додержання норм процесуального права (пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України). У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково. Оскаржені рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Оскільки заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року скасовано, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, підстави для застосування статті 361 ЦПК (у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених рішень) відсутні.
Тому колегія суддів вважає, що касаційну скаргу приватної фірми «КВАНТ слід задовольнити частково. Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року скасувати.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 29 березня 2016 року було зупинене виконання заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року до закінчення касаційного провадження. З урахуванням того, що оскаржені рішення скасовано, то немає підстав для поновлення їх виконання.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану представником ОСОБА_3, задовольнити частково.
Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 23 червня 2015 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 04 серпня 2015 року скасувати.
Справу № 644/2179/15-ц направити на новий розгляд до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова.
Касаційну скаргу приватної фірми «КВАНТ», підписану представником ОСОБА_3, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 квітня 2016 року скасувати.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. І. Крат