Постанова
Іменем України
25 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 686/4334/16-ц
провадження № 61-15764св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н.О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Відділ капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Відділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року у складі колегії суддів Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Федорової Н. О.,
У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області (далі - ВКБ) про визнання дій неправомірними та спонукання до вчинення дій.
Позов мотивований тим, що 01 липня 2008 року між ОСОБА_4 та ВКБ укладено інвестиційний договір № 4/1417-08, за умовами якого останній зобов'язався побудувати квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 48,5 кв. м і передати її разом з необхідними для оформлення права власності документами позивачу.
В свою чергу, ОСОБА_4 мав сплатити ВКБ суму інвестиції у розмірі 97 000 грн із розрахунку 2 000 грн за 1 кв. м житла. 05 листопада 2015 року житловий будинок по АДРЕСА_1, введено в експлуатацію. Позивач виконав свій обов'язок за договором у повному обсязі, натомість, відповідач відмовляється надати йому документи для оформлення права власності на об'єкт інвестування.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_4 просив суд визнати дії ВКБ щодо односторонньої зміни умов інвестиційного договору від 01 липня 2008 року № 4/1417-08 неправомірними та зобов'язати ВКБ надати йому: акт прийому-передачі об'єкта інвестування, довідку про сплату повної вартості квартири та витяг з реєстру власників квартир.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2016 року в позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що на пільгову ціну на дане житло мали право діючі працівники міліції, які перебували на черзі для покращення житлових умов, оскільки ОСОБА_4, з 23 червня 2008 року знятий з черги з квартирного обліку, як особа, що забезпечена житловою площею, його право на пільгову вартість, яка визначена умовами договору, припинилося.
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Визнано дії Відділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області щодо відмови в передачі ОСОБА_4 документів, необхідних для оформлення права власності на об'єкт інвестування за інвестиційним договором № 4/1417-08 від 1 липня 2008 року, неправомірними.
Зобов'язано Відділ капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області передати ОСОБА_4 акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1, загальною площею 50,5 кв. м, і довідку про сплату повної вартості вказаного об'єкта інвестування. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при укладенні інвестиційного договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, у тому числі щодо ціни предмета договору. При визначенні остаточної вартості житла для працівників міліції ВКБ виходив із попередньої (розрахункової) вартості 1 кв. м об'єкта інвестування. Ця вартість не змінювалась відповідачем у порядку, передбаченому пунктом 8.1 інвестиційного договору, а ОСОБА_4 виконав зобов'язання з інвестування будівництва житла у повному обсязі.
У березні 2017 року голова ліквідаційної комісії ВКБ подав касаційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 жовтня 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано відповідних документів про перебування його на квартирному обліку станом на момент введення будинку в експлуатацію.
Зазначає, що інвестиційний договір має бути розірвано, або укладено додаткову угоду до нього про здійснення доплати відповідно до собівартості 1 кв. м, яка склалася на момент введення будинку в експлуатацію.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її із суду першої інстанції.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції та відхиляє аргументи касаційної скарги з наступних підстав.
Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд установив, що 01 липня 2008 року ВКБ і ОСОБА_4 уклали договір № 4/1417-08 на участь у будівництві за адресою АДРЕСА_1.
За умовами цього договору ВКБ зобов'язався побудувати квартиру № 65 за вказаною адресою загальною площею 48,5 кв. м і після сплати позивачем усіх інвестиційних внесків та введення будинку в експлуатацію передати її останньому за актом приймання-передачі об'єкта інвестування. Також ВКБ протягом 60 календарних днів з моменту отримання в БТІ технічної документації на будинок мав передати ОСОБА_4 необхідні для оформлення права власності на квартиру документи, зокрема, акт прийому-передачі об'єкта інвестування та довідку про сплату його повної вартості.
ОСОБА_4 за умовами зазначеного договору зобов'язався сплатити ВКБ суму інвестиції у розмірі 97 000 грн із розрахунку 2 000 грн за 1 кв. м житла.
05 листопада 2015 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Хмельницькій області зареєструвало декларацію про готовність 10-ти поверхового 130-ти квартирного житлового будинку з вбудованими офісними приміщеннями по АДРЕСА_1, до експлуатації.
На виконання своїх обов'язків за інвестиційним договором протягом 2008-2014 років ОСОБА_4 сплатив ВКБ 97 000 грн. 25 травня 2015 року він доплатив відповідачеві 4 000 грн.
Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання умов інвестиційного договору з боку відповідача.
Пунктом 1.7 інвестиційного договору передбачено, що остаточна вартість об'єкта інвестування визначається замовником після закінчення будівництва та виконання всіх робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією.
Після обміру квартири № 65 указаного будинку з'ясувалося, що її загальна площа становить 50,5 кв.м.
Пунктом 8.1 інвестиційного договору визначено порядок зміни встановленої пунктом 1.7 договору вартості житла, згідно якого зміна вартості 1 кв. м загальної площі об'єкта інвестування вступає в силу не раніше п'яти календарних днів з дня направлення повідомлення інвестору, яке є невід'ємною частиною даного договору.
Судом установлено, що у порядку, передбаченому пунктом 8.1 інвестиційного договору замовник не направляв будь-яких рекомендованих повідомлень-запрошень, як це передбачено і пунктом 6.1.5 даного договору.
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильно висновку, що ВКБ неправомірно відмовляє позивачу у видачі необхідних для оформлення права власності на квартиру документів, а саме акту прийому-передачі об'єкта інвестування та довідки про сплату повної вартості квартири.
Аргументи касаційної скарги, що в період дії указаного договору позивач був знятий з квартирного обліку, не може бути підставою для звільнення відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки умови договору таких положень для припинення або розірвання договірних відносин не містять.
Пунктом 10.3 інвестиційного договору передбачено, що даний договір може бути розірвано, зокрема, замовником в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання інвестором умов п. п. 1.6, 4.1 та розділу 5, за рішенням суду та за згодою сторін.
Проте, жодна із сторін не ставила питання про розірвання договору у зв'язку з неналежним його виконанням.
Інші аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, з урахуванням умов договору та положень статей 525, 526, 629 ЦК України рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим.
Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року залишити без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Відділу капітального будівництва Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 16 грудня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. І. Журавель
Н. О. Антоненко
В.І. Крат