Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
08 травня 2018 р. № 820/1726/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ділбаряна А.О.,
за участю представника позивача - Летючого В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”.
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у зв'язку з встановленням йому третьої групи інвалідності, за формою, встановленою Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що з 21.10.1983 по 18.02.1986 проходив строкову військову службу, з 20.01.2015 йому було встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, а з 21.03.2017 з тих самих підстав - ІІ групу інвалідності. 20.02.2018 позивач звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 про виплату йому одноразової грошової допомоги. Харківський ОВК висновок до Міноборони не надав, листом повідомив, що підстав для складання та подання висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає. Позивач такі дії відповідача по справі вважає протиправними та такими, що порушують його права.
Представник відповідача не погодився з позовними вимогами та надав відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивача звільнено з військової служби у 1986 році, а інвалідність ІІ групи встановлено у 2017 році, отже, на думку відповідача, відсутні підстави для виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Також представник відповідача зазначив, що зміна ІІІ групи інвалідності на ІІ групу відбулася пізніше, ніж у дворічний термін. Також відповідач посилається на те, що позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, отже питання про призначення допомоги має вирішувати Адміністрація Державної Прикордонної служби України.
Представника позивача, ОСОБА_2 - Летючий В.П. - в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 - в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не надав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
Позивач - ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в період з 21.10.1983 по 18.02.1986 в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у складі військової частини НОМЕР_3 .
Із витягу з протоколу №3111 від 10.10.2014 засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв вбачається, що захворювання колишнього військового службовця ОСОБА_1 , 1965 року народження, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно довідки МСЕК Серія 10 ААВ № 631444 від 21.01.2015 позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності з 20.01.2015 по 01.02.2017.
Згідно довідки МСЕК Серія 12 ААА № 459428 від 27.03.2017 позивачу була встановлена ІІ група інвалідності з 21.03.2017 по 01.04.2019.
20.02.2018 ОСОБА_1 звернувся до Харківського ОВК з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому ІІІ-ї групи інвалідності.
Надісланим позивачу листом №542/ВЗС від 28.02.2018 відповідач відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви, вказавши, що згідно військового квитка ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 30.10.1983 по 18.02.1986 та був звільнений з такої служби з Прикордонних військ КДБ СРСР. З 01 січня 2017 року внесені зміни до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон). Згідно пункту 6 ч. 2 ст. 16 Закону виплата одноразової грошової допомоги провадиться у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, то мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві. Інвалідність ОСОБА_1 встановлена понад трьохмісячний термін після звільнення з строкової військової служби, в зв'язку з цим законних підстав для призначення одноразової грошової допомоги не має. Також у листі зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразово грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Також відповідач посилається на те, що оскільки позивач звільнявся з Прикордонних військ КДБ СРСР, питання про призначення допомоги має вирішувати Адміністрація Державної Прикордонної служби України.
Надаючи оцінку обґрунтованості вказаної відповіді, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до п 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній на момент встановлення позивачу ІІІ-ї групи інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.
Відповідно до п 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції чинній з 01.01.2017, тобто на момент встановлення позивачу ІІ-ї групи інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.
Відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Отже, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою поза межами цього строку, отже, підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги позивачеві у зв'язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності відсутні.
Щодо зміни групи інвалідності, суд зазначає, що позивачем, по-перше, не надавалося заяви до відповідача про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням вищої групи інвалідності (ІІ-ої групи), а, по-друге, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Дана норма Закону була чинною як на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, так і ІІ групи. При цьому підвищення групи інвалідності позивачу відбулося поза межами дворічного строку.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом встановлено, що норми Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" застосовані відповідачем у тій редакції, яка діяла в момент встановлення позивачу інвалідності ІІІ та ІІ групи, тобто на момент, яким визначається наявність або відсутність права особи на отримання допомоги.
Щодо посилання позивача на те, що саме Міноборони, а не відповідач, є уповноваженим суб'єктом, який має право приймати рішення про призначення або відмову у призначенні відповідної допомоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 12,13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975:
- призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів);
- керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до форми висновку, який є Додатком 13 до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, в редакції, чинній на момент надання відповіді позивачу, він містить твердження командування військової частини, яке його надає, про наявність права у особи на отримання одноразової грошової допомоги.
З огляду на вказані приписи діючого законодавства суд вважає, що висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги має містити належні підстави для призначення такої допомоги, які має встановити саме відповідач при складанні такого висновку та які відносно позивача відсутні, тому позовна вимога про визнання бездіяльності відповідача протиправною не підлягає задоволенню.
Отже, суд приходить до висновку про те, що відмова у складанні та поданні висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги є обґрунтованою.
При цьому доводи відповідача щодо того, що Міноборони не є належним суб'єктом для виплати такої допомоги не є обґрунтованими, з огляду на наступне.
Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992.
Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.
Згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 № 10224-ХІ «Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ» - прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР. Отже, на день звільнення позивача зі строкової служби прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.
У відповідності до п.п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.
Згідно з п. 2 постанови КМ України від 02.01.1992 № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.
Тобто, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині -Державна прикордонна служба України) у 1992 р. став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувались на території України.
Позивач проходив службу в колишньому Управлінні військ Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, до якого Державний комітет у справах охорони державного кордону України не мав відношення.
Отже, повноваження по направленню документів для розгляду питання про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності внаслідок поранення, контузії та наступних захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, має саме відповідач.
На підставі аналізу всіх підстав для відмови позивачу в направленні висновку до Міноборони для призначення одноразової грошової допомоги суд приходить до висновку про їх часткову обґрунтованість, оскільки позивач не набув права на отримання вказаної допомоги, через що позовна вимога про зобов'язання відповідача подати висновок до Міноборони також не підлягає задоволенню як похідна, отже в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 08166355) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 15 травня 2018 року.
Суддя Білова О.В.