Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у справі
10.05.2018 р. № 820/1456/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Зоркіної Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пройдак С.М.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника третьої особи - Посметної М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду клопотання Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Людмили Миколаївни, третьої особи: Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" в особі відділення Публічного акціонерного товариства "ПУМБ" у м. Харкові про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Людмили Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 39508753 від 05.02.2018 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, за Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк" (код ЄДРПОУ 14282829); компенсувати позивачу всі підтверджені судові витрати.
08.05.2018 року за вх.№01-26/21814 представником ПАТ "Перший Український міжнародний банк" до канцелярії суду подано клопотання, в якій він просить закрити провадження у справі, в обґрунтування якого посилається на те, що у справі, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на будівлі, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, а тому спір, що розглядається адміністративним судом в даній справі, не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
В судове засідання відповідач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, підтверджується поштовими повідомленнями
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Позивач та його представник позивача в судовому засіданні проти заявленого клопотання третьої особи про закриття провадження у справі заперечували в повному обсязі, в клопотанні просили суд відмовити з підстав не обґрунтованості.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися "судом, встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи заявленого клопотання про закриття провадження у справі, суд дійшов наступного.
Відповідно до приписів частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до частини 1 статті 188 Цивільного процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Судовим розглядом встановлено, що 14.09.2007 між Закритим акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний банк", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", укладено договір іпотеки №5655143, (далі - Договір іпотеки), згідно якого позивач передав ЗАТ "ПУМБ в іпотеку житловий будинок (п. 1.2.1.1 договору іпотеки) а.с.20-22
Вказаний договір іпотеки укладено для забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором № 5655045 від 14.09.2007 року, укладеного між позивачем та ПАТ "ПУМБ".
Відповідно до п. 4 вказаного договору у разі невиконання або неналежного виконання забезпечених іпотекою зобов'язань Іпотекодержатель вправі звернути стягнення на Предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, шляхом позасудового врегулювання відповідно до передбачених цим законом застережень про задоволення вимог Іпотекодержателя.
Тобто, сторони договору іпотеки дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов'язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи інший спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений нормами Закону України "Про іпотеку".
Зокрема, відповідно до статті 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статті 38 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Внаслідок невиконання умов договору, третя особа, ПАТ "ПУМБ", направила позивачу вимоги, в якій позивача проінформовано про необхідність усунути порушення щодо виконання основного зобов'язання за Кредитним договором протягом 30 днів з дня отримання вимоги, а також протягом 14 днів з дня отримання даного повідомлення, добровільно звільнити приміщення, яке є предметом іпотеки, а.с.14,43)
Внаслідок невиконання вимоги ПАТ "ПУМБ" звернувся до державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Л.М. із заявою про проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень (щодо права власності) на нерухоме майно, яке належить позивачу.
За результатами розгляду наданих документів відповідачем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний № 39508753 від 05.02.2018 року, згідно з яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру позивача за ПАТ "ПУМБ".
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису 24674219, вбачається, що підставою виникнення права власності за третьою особою є договір іпотеки № 5655143 (реєстраційний номер 2568), посвідчений приватним нотаріусом.
Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, позивач посилається на те, що рішення про державну реєстрацію права власності на будинок є незаконним, оскільки недотримані передумови виникнення права вимоги на предмет іпотеки.
Як встановлено п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначені ст. 19 КАС України. Так, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Разом з тим не може відбуватися поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, окрім суб'єктного складу, який за своїми ознаками визначає спір як адміністративну справу, предмет спору у зазначені справі оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права власності на будівлю, які є похідними від вимог у приватно-правовому спору, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що владні ознаки відповідача, які за загальними ознаками визначають зазначений спір як справу адміністративної юрисдикції, не змінюють приватноправової природи спірних відносин.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі №396/2550/17-а (постанова від 14.03.2018).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із реєстрацією майнових прав, невиконанням умов цивільно-правової угоди, що випливають із договірних відносин, то за таких обставин спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК.
Відповідно до ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена (ч.2 ст.238 КАС України).
Керуючись ст.ст. 5-10, 238, 241, 242, 243, 248, 250, 255, 256, 295, 297 КАС України, суд, -
Клопотання про закриття провадження у справі Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" - задовольнити.
Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Зміївської міської ради Харківської області Калініної Людмили Миколаївни, третьої особи: Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний банк" в особі відділення Публічного акціонерного товариства "ПУМБ" у м. Харкові про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У повному обсязі ухвала виготовлена 15.05.2018 року
Суддя Зоркіна Ю.В.