08 травня 2018 року Справа № 804/1906/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши у спрощеному провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
15.03.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Дніпрі (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Дніпрі за №311/02/33 від 25.01.2018 року в частині не зарахування періоду роботи з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року до загального трудового стажу;
- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в м.Дніпрі зарахувати до загального трудового стажу період роботи позивача з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці;
- зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням періоду роботи з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці з моменту звернення позивача, а саме, з 23.10.2017 року.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року ОСОБА_1 працювала на посаді медичної сестри в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці. 23.10.2017 року позивач звернулась до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Дніпрі з заявою про призначення пенсії за віком по Списку №2. За наслідком розгляду заяви відповідачем призначено ОСОБА_1 пенсію за віком по Списку №2. 25.01.2018 року листом № 311/02/33 відповідач відмовив позивачу у зарахуванні періоду роботи з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року до загального трудового стажу з причини виправлення у трудовій книжці запису про дату наказу про звільнення позивача з підприємства. Позивач вважає таку відмову протиправною, просить зобов'язати Лівобережне ОУПФ зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу роботу в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці на посаді «медична сестра» в період з 01.08.1984 року по 01.07.1987 та провести перерахунок пенсії з врахуванням цього стажу з 23.10.2017 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 р. відкрито спрощене провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд без виклику сторін.
Представником відповідача надано письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено, що 23.10.2017 року позивачем було надано заяву на призначення пенсії за віком по Списку №2 та необхідні документи. Одночасно, позивачу було повідомлено, що до переліку документів, яких недостатньо для призначення пенсії , внесено уточнюючу довідку за період з 01.08.1984 по 01.07.1987 року, оскільки у трудовій книжці БТ-І № 2556387 у записі №2 допущене виправлення у даті наказу про звільнення. 28.11.2017 року позивачем було надано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №135 від 06.11.2017 року, видану Дніпропетровською клінічною лікарнею на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниця», у якій зазначено, що дату звільнення 01.07.1987 року за власним бажанням по догляду за дитиною (наказ №62 від 25.06.1987 року) підтвердити неможливо у зв'язку з відсутністю архівних документів за 1987 рік на підставі акту від 10.04.2014 року, у зв'язку з проривом водопроводу. Виходячи з наведеного, зарахувати період роботи з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року до загального трудового стажу на підставі наданої довідки немає законних підстав. Для можливого зарахування вищенаведеного періоду до загального трудового стажу управлінням було направлено запит довідки про заробітну плату за період з 01.08.1084 р. по 01.07.1987 р. до Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я «ПАТ «Укрзалізниця». Після отримання відповіді можливо буде повернутись до розгляду зазначеного питання. На підставі викладеного представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача його правонаступником, а саме - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в зв'язку з реорганізацією органів Пенсійного фонду України.
За вказаних обставин суд вважає за можливе здійснити заміну відповідача по справі з Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Дніпрі на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію по віку згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В період з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року ОСОБА_1 працювала медичною сестрою у Дитячій клінічній лікарні Придніпровської залізниці, що підтверджується записом у трудовій книжці, проте, відповідачем відмовлено у зарахуванні цього трудового стажу.
З метою зарахування вказаного трудового стажу, 23.10.2017 року ОСОБА_1 звернулася до Лівобережного ОУПФ з заявою.
При цьому з листа Лівобережної ОУПФ від 25.01.2018 року №311/02/33 вбачається, що позивачу відмовлено в зарахуванні зазначеного трудового стажу, з зазначенням, що в трудовій книжці БТ-І № 2556387 у записі №2 допущене виправлення у даті наказу про звільнення та рекомендовано надати підтверджуючі документи для дорахування стажу за вказаний період роботи.
28.11.2017 року позивачем на адресу відповідача була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №135 від 06.11.2017 року, видану Дніпропетровською клінічною лікарнею на залізничному транспорті філії «Центр охорони здоров'я» ПАТ «Укрзалізниця», у якій зазначено, що дату звільнення 01.07.1987 року за власним бажанням по догляду за дитиною (наказ №62 від 25.06.1987 року) підтвердити неможливо у зв'язку з відсутністю архівних документів за 1987 рік на підставі акту від 10.04.2014 року, у зв'язку з проривом водопроводу.
На підтвердження факту роботи позивача з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року позивачем було надано відповідачу показання двох свідків, але відповідач не звернув на них увагу.
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII.
Як встановлено статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України (стаття 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Відповідно до частин першої, третьої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків; військова служба; навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.
Відповідно до статті 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно норми статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. В разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637).
Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналізуючи вищевказані положення, суд вважає, що довідки мають надаватися у разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає їх право на пенсію на пільгових умовах.
Відомості про роботу позивача підтверджуються трудовою книжкою, що ведеться з 1984 року.
Так, трудовою книжкою БТ-1 №2556387 ОСОБА_1, заведеною 01.08.1984 року, стверджується, що за записом №1 позивач з 01.08.1984 року прийнята дільничної медичною сестрою в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці, а згідно запису №2 з 01.07.1987 року ОСОБА_1 звільнена з займаної посади за власним бажанням по догляду за дитиною.
Таким чином, трудовою книжкою, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, підтверджено, що ОСОБА_1 період з 01.08.1984 року по 01.07.1987 рік працювала в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці.
Як встановлено судом та підтверджено у відзиві на позов. єдиною підставою для відмови в зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці з 25.01.08.1984 року по 01.07.1987 рік є те, що в трудовій книжці БТ-І №2556387 у записі №2 допущене виправлення у даті наказу про звільнення.
У відповідності до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» № 637 від 12.08.1993 року за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно п. 2.4. Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої Наказом Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993 року, записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Пунктом 2.10 даного Порядку зазначено, що у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.
Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_1, в записах під номерами 1, 2 (а.с. 10) закреслень чи виправлень не допущено, тобто вказані записи внесені у відповідності до вищезазначеного Порядку.
Однак, суд звертає увагу на те, що запис №2 про звільнення з роботи не містить перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть запису або перекручували б його зміст. Записи про прийняття на роботу та звільнення з роботи внесені у трудову книжку під порядковими номерами 1, 2 вони завірені печатками та розміщені послідовно по хронології.
Дані записи здійснені кульковою ручкою, що відповідає абз. 3 п. 2.4 вищеописаної Інструкції. До теперішнього часу дані записи не скасовано компетентним органом, а відбитки печаток не визнані недійсними.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Порядку № 637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Вказані положення деталізовано у пунктах 17, 18 Порядку № 637, відповідно до яких за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Вказані фактичні обставини підтверджені також поясненнями свідків ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, які знали позивача по спільній роботі в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці і мають документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу позивача.
Так, свідок ОСОБА_3 подала до cуду письмові пояснення, що вона працювала разом з позивачем в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці, працювала там в період з 11.07.1984 року по 12.09.2005 року, була звільнена там за власним бажанням. Засвідчила, що дійсно ОСОБА_1 працювала в лікарні з 1984 року, що вона та позивач були разом направлені на роботу в цю лікарню, після закінчення медучилища. Працюючи в лікарні вони разом їздили на роботу, бо проживали в одному районі, також відвідували заняття по художній самодіяльності, разом приймали участь у народній дружині. В якості доказу правдивості своїх свідчень, до матеріалів справи надано копію трудової книжки ОСОБА_3
З письмових пояснень свідка ОСОБА_2 cудом встановлено, що ОСОБА_2, була прийнята на роботу в Дорожню дитячу лікарню 1 серпня 1979 року, пропрацювала там до 13.12.2004 року і була звільнена за власним бажанням в зв'язку з виходом на пільгову пенсію. ОСОБА_2 засвідчила, що вона працювала разом з позивачем. В якості доказу правдивості своїх свідчень, до матеріалів справи надано копію трудової книжки ОСОБА_2
Оскільки, до трудової книжки позивача уповноваженою особою Дитячої лікарні Придніпровської залізниці внесені всі записи, які підтверджують зайнятість на займаній посаді повний робочий день, відтак відмова у зарахуванні спірного періоду роботи також не ґрунтується на вимогах закону.
Суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація соціальних прав позивача, зокрема, на призначення та отримання пенсії, не може залежати від дій та рішень колишнього роботодавця ОСОБА_1
А тому, суд приходить до переконання, що, не може бути підставою для відмови у зарахуванні трудового стажу з 01.08.1984 року по 01.07.1987 у Дитячій лікарні Придніпровської залізниці, виправлення, за твердженням відповідача, в записі №2, оскільки внесення записів до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Записи в трудовій книжці ОСОБА_1, заповненій 01.07.1987 року, внесені відповідно до вимог діючого, на час внесення записів, законодавства, жодних виправлень чи невідповідностей судом не виявлено. А тому, позовна вимога щодо зобов'язання відповідача зарахувати до загального трудового стажу період роботи позивача з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці згідно трудової книжки, підлягає до задоволенню.
Крім того, суд вважає, що позивачу слід провести перерахунок пенсії з врахуванням стажу роботи в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці на посаді медичної сестри в період з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року з 23.10.2017 року, саме з дати призначення пенсії, оскільки позивачем надавались всі необхідні документи, які підтверджували цей період роботи і цей період мав бути врахований для призначення пенсії за віком.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Дніпрі, оформлене листом за №311/02/33 від 25.01.2018 року, в частині не зарахування періоду роботи з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року до загального трудового стажу не відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесено відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством, але не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Враховуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1І, слід стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений відповідно до квитанції №15507604 від 15.15.2018 року.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: вул. Мінусинська, буд.99а, м. Дніпро; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ: 21910427) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного Фонду України в м.Дніпрі за №311/02/33 від 25.01.2018 року в частині не зарахування періоду роботи з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року до загального трудового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу період роботи позивача з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 01.08.1984 року по 01.07.1987 року в Дитячій лікарні Придніпровської залізниці з моменту звернення позивача, а саме, з 23.10.2017 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-21910427) сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 740,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_4