13 березня 2017 р. Справа № 804/497/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддіОСОБА_1,
секретаря судового засіданняОСОБА_2,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Енергогідромеханізація" до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
25 січня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Енергогідромеханізація» до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.01.2014 №0000012201 (форми "Р"), за яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 618471,00 грн., в тому числі за основним платежем - 412314,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 206157,00 грн.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ОСОБА_5 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПАТ «Енергогідромеханізація» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) щодо здійснення експортних операцій в серпні та вересні 2013 року та придбання експортованого товару і відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, за результатами якої складено акт від 12.12.2013 № 1891/146/04-03-22-01/00117274. Згідно з висновками означеного акта перевірки, перевіркою встановлено вчинення операцій з придбання у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та подальшої реалізації на експорт ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) товарів в серпні та вересні 2013 року з від'ємним економічним ефектом, як такі, що виходять за межі господарської діяльності, що свідчить про порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 454662,00 грн., в т.ч. у серпні 2013 року на суму 213482,00 грн., у вересні 2013 року на суму 241182,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 412 314,00 грн.
Позивач вважає висновки, викладені в акті перевірки помилковими, оскільки за результатом операцій з придбання у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» товару та послуг ним правомірно був сформований податковий кредит, що було відображено в бухгалтерському обліку та податковій звітності. Крім того, вважає, що контролюючим органом безпідставно був зроблений висновок щодо збитковості експортних операцій, оскільки за результатами операцій з поставки товару до ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) підприємство отримало прибуток у розмірі 41754,01 грн. Враховуючи наведені доводи, позивач вважає винесене за результатами зазначеного акта перевірки податкове повідомлення-рішення від 08.01.2014 № НОМЕР_1 (форми "Р") противоправним та таким, що підлягає скасуванню судом.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 у справі № 804/1765/14 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Енергогідромеханізація» до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.01.2014 № НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 618471,00 грн., в тому числі за основним платежем - 412314,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 206157,00 грн..
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 у справі № 804/1765/14 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 у справі № 804/1765/14 залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.12.2015 у справі №804/1765/14 (К/800/64959/14), ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2014 у справі № 804/1765/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.12.2015 зазначив, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ за відсутності дійсних змін в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.
Наведене вимагає перевірку реального виконання господарської операції, у тому числі шляхом аналізу дійсної економічної участі платника у настанні відповідних такій операції податкових наслідків.
У справі, що переглядається, судами не надано правової оцінки доводам Інспекції щодо відсутності фактичного впливу Товариства на рух активу.
Адже установлені перевіркою обставини свідчать про рух активу за встановленим шляхом: від виробника феросплавів публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до компанії-нерезидента товариства з обмеженою відповідальністю «Ферросплав» (Російська Федерація); номінальне ж залучення позивача до участі у цих операціях, при якому шляхом штучного документування нетипового для платника (позивача у справі) експорту досягаються бажані для нього податкові наслідки у сфері оподаткування, не може обумовлювати добросовісність податкової вигоди Товариства за такими операціями.
Отже, у даному разі правовий аналіз розглядуваних операцій передбачає перевірку дійсного впливу позивача на їх зміст шляхом встановлення, які фактично дії господарського характеру були вчинені Товариством у процесі придбання та подальшої реалізації активу на експорт (як-от фактичне отримання товару, його транспортування, зберігання, митне оформлення та очищення для експорту тощо), яким чином були налагоджені ділові стосунки з покупцем-нерезидентом (із встановленням, яким чином було винайдено цього покупця, хто конкретно від імені Товариства контактував з контрагентом, шляхом перевірки наявності ділового листування, службових відряджень працівників Товариства за кордон для налагодження господарських зв'язків з представниками товариства з обмеженою відповідальністю «Ферросплав» тощо), чи були змінені якісні характеристики товару, транспортна схема доставки тощо.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року адміністративну справу № 804/497/16 прийнято до свого провадження (суддя Павловський Д.П.) та призначено її до розгляду на 18.02.2016.
За результатами повторного розподілу, справа передана на розгляд судді Царіковій О.В., справі присвоєний номер №804/497/16.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2017 року справа № 804/497/16 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 02.02.2017.
02.02.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 24.02.2017 до 15:00.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року задоволено клопотання представника відповідача та замінено відповідача ОСОБА_5 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на належного відповідача у справі - ОСОБА_5 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в задоволенні позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, в яких зазначено, що договори купівлі - продажу товару у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та його подальша реалізація на експорт ТОВ «Феросплав» були здійснені за ціною нижчою від ціни придбання, тобто господарські операції не мають під собою розумної, економічнообґрунтованої, необхідної і достатньої ділової мети, а були направлені на подальшу мінімізацію сплати ПДВ. За таких обставин, контролюючим органом правомірно зроблено висновок про завищення податкового кредиту позивача по відносинам із ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» за період: серпень - вересень 2013 року на суму 454662,00 грн. та правомірно донараховані грошові зобов'язання з ПДВ, у зв'язку із чим підстави для скасування оскарженого податкового повідомлення - рішення 08.01.2014 №0000012201 (форми "Р") відсутні.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 02.12.2013 по 06.12.2013 на підставі наказу від 28.11.2013 №595 ОСОБА_5 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПАТ «Енергогідромеханізація» (код ЄДРПОУ 00117274) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з компанією ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) щодо здійснення експортних операцій в серпні та вересні 2013 року та придбання експортованого товару і відображення вказаних операцій в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, за результатами якої складено акт від 12.12.2013 №1891/146/04-03-22-01/00117274.
Згідно з висновками означеного акта перевіркою встановлено вчинення ПАТ «Енергогідромеханізація» операцій з придбання у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та подальшої реалізації на експорт компанією - нерезидентом ТОВ «Ферросплав» (Російська Федерація) товару в серпні та вересні 2013 року, з від'ємним економічним ефектом , як такі, що виходять за межі господарської діяльності.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ всього у сумі 454662,00 грн., в т.ч. у серпні 2013 року на суму 213482,00 грн., у вересні 2013 року на суму 241182,00 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ всього у сумі 412314,00 грн., у т.ч. у серпні 2013 р на суму 171132,00 грн., у вересні 2013 р. на суму 241182,00 грн.
На підставі акта перевірки від 12.12.2013 №1891/146/04-03-22-01/00117274 ОСОБА_5 ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення від 08.01.2014 року № НОМЕР_1, за яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 618471,00 грн., в тому числі за основним платежем - 412314,00 грн., штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 206157,00 грн.
Дослідивши надані сторонами докази та фактичні обставини даної справи, суд не погоджується із позицією податкового органу, яка відображена в акті перевірки від 12.12.2013 року № 1891/146/04-03-22-01/00117274, з огляду на таке.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів, тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, у якому зазначено з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.
При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» і реальність зміни майнового стану першого.
Судом встановлено, що 11.03.2013 між ПАТ «Енергогідромеханізація» та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» укладений договір поставки № 1301231, за умовами якого ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» зобов'язалося передати у власність ПАТ «Енергогідромеханізація», а ПАТ «Енергогідромеханізація» зобов'язалось прийняти та оплатити товар (феросплави) на умовах, в кількості та строки, наведені у специфікаціях договору.
На виконання умов договору ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» передало у власність ПАТ «Енергогідромеханізація» 326,15 тон (базова вага) феросплавів на загальну суму 2262062 грн. з додатковим нарахуванням ПДВ на суму 452412,4 грн., що підтверджується актами приймання-передачі продукції № э15 від 14.08.2013 року, № э16 від 14.08.2013 року, № э17 від 04.09.2013 року.
Постачальник ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» виписало та передало ПАТ «Енергогідромеханізація» податкові накладні від 14.08.2013 року № 814023, від 14.08.2013 року №14022, від 04.09.2013 № 904007 на загальну суму ПДВ 452412,40 грн..
Придбаний товар був частково оплачений ПАТ «Енергогідромеханізація», що підтверджується банківськими виписками з розрахункового рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи (а.с. 86 - а.с. 87, т.1).
Так, до складу податкового кредиту ПАТ «Енергогідромеханізація» включило суму ПДВ в розмірі 169400 грн. у серпні 2013 року та 240662,4 грн. у вересні 2013 року на підставі податкових накладних від 14.08.2013 № 814023 та від 04.09.2013 № 904007.
Сума ПДВ в розмірі 42350,00 грн. за податковою накладною від 14.08.2013 року № 814022 відображена у складі податкового обігу листопада 2013 року.
Судом також встановлено, що 28.12.2012 року між ПАТ «Енергогідромеханізація» (Комітент) та ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» (Комісіонер) був укладений договір комісії на транспортно - експедиторське обслуговування вантажів №1206217, на підставі якого ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» від свого імені за рахунок ПАТ «Енергогідромеханізація» здійснило транспортно - експедиторське обслуговування вантажів ПАТ «Енергогідромеханізація».
ПАТ «Енергогідромеханізація» прийняло звіти комісіонера ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», здійснило відшкодування витрат комісіонера та сплатило повіреному суму винагороди в загальній сумі 42770,77 грн., в т.ч. ПДВ 2251,87 грн. На підставі вказаного договору комісії ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» виписало ПАТ «Енергогідромеханізація» податкові накладні від 31.08.2013 року № 831070, від 31.08.2013 року № 831081, від 31.08.2013 року № 831082, від 30.09.2013 року № 930124, від 30.09.2013 № 930125 року на загальну суму ПДВ 2 251,87 грн..
Сума ПДВ в розмірі 2 251,87 грн. була включена ПАТ «Енергогідромеханізація» до складу податкового кредиту.
На підставі зовнішньоекономічних контрактів № 150/2013 від 28.05.2013 року та від 12.12.2012 №316/2012 позивач продав товар (феросплави) ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) в кількості 326,15 тон (базова вага) на загальну суму 293298,5 дол. США, за офіційним курсом НБУ становило 2 344 334,91 грн., що підтверджується митними деклараціями №110090000/2013/005179 від 14.08.2013 року та № 1090000/2013/005738 від 04.09.2013 року.
Позивачем також, під час судового розгляду справи були надані бухгалтерські документи, які підтверджують зміни в структурі активів та зобов'язань (пасивів) товариства внаслідок здійснення зазначених господарських операцій, а саме: копія довідки щодо відображення операцій в бухгалтерському обліку та зміни в структурі активів та зобов'язань (пасивів); картки рахунків; оборотно-сальдова відомість по рахунках; звіт про фінансові результати за 9 місяців; копія балансу на 30.09.2013 року.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно зі ст.9 того ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення).
Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.
Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).
Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків
На підставі вищезазначеного та досліджених під час розгляду справи первинних документів, судом встановлений рух активів від ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» до ПАТ «Енергогідромеханізація».
У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Як визначено п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В даному випадку податковий кредит сформовано по першій події - за датою отримання платником податку товарів, що підтверджується податковими накладними.
Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.
Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З урахуванням наведеного, віднесення позивачем до складу податкового кредиту у періоді, що перевірявся суми у розмірі 454662,00 грн., в т.ч. у серпні 2013 року - 213482,00 грн., у вересні 2013 року - 241182,00 грн на підставі податкових накладних, виписаних ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», відповідає вимогам Податкового кодексу України, а використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності (з метою реалізації за зовнішньоекономічним контрактом) підтверджується наявними в матеріалах справи бухгалтерськими відомостями та документами на подальшу реалізацію таких товарно-матеріальних цінностей.
Щодо посилань відповідача на те, що вчинення операцій з придбання у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та подальшої реалізації на експорт компанії - нерезиденту ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) товару в серпні та вересні 2013 року, з від'ємним фінансовим результатом, як такі, що виходять за межі господарської операції, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Частиною 1 статті 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з нормою ч.1 ст. 43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Главою 15 Митного кодексу України врегульоване питання експорту товарів, так згідно ст. 82 вказаного кодексу експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.
Пунктом 195.1.1 ст.195 Податкового кодексу України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.
Згідно п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
З наведених норм чинного законодавства випливає, що оскільки експортні операції є об'єктом обкладання ПДВ, експортер має право на бюджетне відшкодування сум ПДВ, сплачених постачальникам.
Порядок визначення суми, що підлягає відшкодування з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків врегульовані ст.200 Податкового кодексу України.
Згідно п.п.14.1.36, 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
З наведених норм встановлено, що законодавець задля конкурентноспроможності та привабливості Українських товарів на міжнародних ринках визначив, що операції з експорту таких товарів оподатковуються за нульовою ставкою, та встановив умову для застосування такої ставки - наявність митної декларації, оформленої відповідно до вимог митного законодавства. Порядок та вимоги до оформлення митної декларації встановлені в главі 40 Митного кодексу України.
У відповідності до п. 200.16. ст. 200 ПК України, у разі якщо платник податку експортує товари за межі митної території України, отримані від іншого платника податку на умовах комісії, консигнації, доручення або інших видів договорів, які не передбачають переходу права власності на такі товари від такого іншого платника податку до експортера, право на отримання бюджетного відшкодування має такий інший платник податку. При цьому комісійна винагорода, отримана платником податку - експортером від такого іншого платника податку, включається до бази оподаткування за ставкою, визначеною підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, та не включається до митної вартості товарів, які експортуються.
В експортній МД передбачено зазначення відомостей про власника товарів, що постачаються, зокрема, у графі 9 МД «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» зазначають (п.1 розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651) при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним контрактом і пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, - відомості про комісіонера, який уклав зовнішньоекономічний контракт, і роблять запис «ОСОБА_2. доп.». У доповненні до МД зазначають відомості про комітента; при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним контрактом і пов'язаним з ним договором доручення (агентським договором), укладеним між резидентами, - відомості про довірителя (принципала).
Так у вказаній графі 9 наданих позивачем ВМД власником товару вказане саме ПАТ «Енергогідромеханізація».
Таким чином, позивачем придбано товар у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» у серпні 2013 року на суму 1058750 грн. (без ПДВ) + вартість послуг комісіонера 24281,77 грн., таким чином собівартість придбаних позивачем феросплавів у серпні 1083031,77 грн., в той час як вартість реалізації на експорт - 1100136,54 грн., таким чином позитивний ефект 17104,77 грн..
Позивачем придбаний товар у вересні 2013 року у ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» за ціною 1203312 грн. (без ПДВ) + вартість послуг комісіонера 18489 грн., таким чином, собівартість придбаних позивачем феросплавів у вересні 2013 року - 1221801 грн., в той час як сума реалізації на експорт 1244198,34 грн., отже позитивний ефект від експортних операцій склав 22397, 34 грн..
Також позивач вказав, що контракт № 316/2012 від 12.12.2012 був укладений ПАТ «Енергогідромеханізація» з ТОВ «Феросплав» до укладення договору поставки № 1301231 від 11.03.2013 року, а отже за наведеним контрактом позивачем здійснювалися поставки і раніше, в т.ч. у грудні 2012 року на підставі митної декларації №110090000/2012/201237 від 26.12.2012 року.
Як видно з матеріалів справи та пояснень представника позивача, ПАТ «Енергогідромеханізація» придбавало, фактично отримувало у власність товар та в наступному здійснювало перевезення даного товару за договором з ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» та здійснювало експорт даного товару, що підтверджується відповідними митними деклараціями, які наявні в матеріалах справи, в результаті чого був задекларований дохід.
ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» виступало лише виконавцем при організації транспортування, експедирування та митного оформлення вантажу позивача, який поставлявся на експорт. Окрім того, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» не могло здійснювати експорт даного товару, оскільки не було його власником та не мало контракту з нерезидентом ТОВ «Феросплав».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року зобов'язано строком до 24 лютого 2017 року ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» надати суду письмові пояснення із зазначенням економічного обґрунтування необхідності залучення до участі в реалізації товарів, виробником яких є Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», посередника - Публічного акціонерного товариства «Енергогідромеханізація»; письмові пояснення щодо неможливості Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» самостійно здійснити реалізацію феросплавів кінцевому споживачу - неризиденту - ТОВ «Феросплав» (Російська Федерація) у 2013 році.
З наданих ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» письмових пояснень видно, що у 2013 році ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» здійснювало постачання феросплавів позивачу на підставі договорів поставки від 13.12.2012 № 1205975 та від 11.03.2013 №1301231. Відвантаження продукції на користь позивача у 2013 році відбувалося у періодах: січень, лютий, березень, червень, серпень, вересень, жовтень 2013 року на загальну суму 7477069,80 грн. без ПДВ.
Аналогічні поставки феросплавів позивачу здійснювалися і раніше.
Позивачем не залучався ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» в якості посередника до участі в реалізації товарів виробництва підприємства, а згідно договорів постачання позивач був покупцем феросплавів підприємства.
Економічне обґрунтування здійснення неведених поставок полягає в отриманні доходу від здійснення таких господарських операцій у розмірі 7477069, 80 грн. без ПДВ, що відповідно вплинуло на розмір прибутку підприємства.
Щодо реалізації феросплавів на користь ТОВ «Феросплав», ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» зазначило, що протягом січня - жовтня 2013 року не здійснювало поставку феросплавів на користь наведеного підприємства.
Також, ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» на підтвердження своїх письмових пояснень надано суду первинні документи, а саме: договори поставки; акти приймання-передачі продукції за договорами поставки; податкові накладні; договір комісії; звіти комісіонера за договором комісії; податкові накладні за договором комісії; податкові декларації з ПДВ з додатком № 5 і квитанцією № 2 за періоди січень, лютий, березень, червень, серпень, вересень, жовтень 2013 року; податкові декларації з податку на прибуток підприємства на 2013 рік з квитанцією № 2; довідка бухгалтера про включення вартості реалізації товарів та послуг, без ПДВ, до складу доходу у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має всі підстави для реалізації своїх економічних інтересів як шляхом безпосереднього вчинення відповідних дій з транспортування, зберігання та митного оформлення товару, які потребують відповідної кваліфікації, залучення відповідних фахівців, придбання спеціалізованих основних фондів та отримання дозволів (ліцензій) на здійснення відповідних дій з транспортування та митного оформлення товару, а отже і залучення додаткових фінансових ресурсів, так і шляхом залучення інших кваліфікованих осіб (комісіонерів) для здійснення таких операцій. При цьому залучення таких комісіонерів є правом позивача та не може бути підставою для позбавлення його права на податковий кредит або свідчити про відсутність економічної участі позивача у таких господарських операціях.
Щодо посилань відповідача на нетиповість встановлених актом перевірки операцій для господарської діяльності позивача слід зазначити, що статутом ПАТ «Енергогідромеханізація» передбачено право підприємства займатися торгівельно-посередницькою діяльністю, право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, право на здійснення комісійної, оптової та роздрібної торгівлі, а також на закупівлю і продаж рухомого майна.
При цьому, придбання та продаж (експорт) товарів, в тому числі феросплавів, не потребують наявності спеціальних дозволів або ліцензій. А отже, здійснення такої діяльності не заборонено та не обмежено чинним законодавством, у зв'язку з чим позивач мав право здійснювати операції з постачання феросплавів.
Згідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог і доведеність позивачем невідповідності винесеного ОСОБА_5 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення від 08.01.2014 №0000012201 (форма «Р») вимогам чинного законодавства.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 186, 254 КАС України, суд,
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Енергогідромеханізація» до ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 08.01.2014 № НОМЕР_1(форма «Р»).
Стягнути з ОСОБА_5 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Публічного акціонерного товариства «Енергогідромеханізація» (і.к. 00117274) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складений 20 березня 2017 року.
Суддя ОСОБА_1