Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 травня 2018 р. Справа№805/2059/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
26 березня 2018 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на ім'я малолітніх дітей, які є племінниками позивача. З посиланням на статтю 19 Конституції України, статті 1, 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3;
- зобов'язати відповідача видати довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
30 березня 2018 року було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що порушує конституційні права цих малолітніх дітей та її, як особи, яка їх доглядає та представляє їх інтереси. Також, позивач вважає, що відмова у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи перешкоджає вирішенню питання про встановлення опіки над малолітніми дітьми, позбавленими батьківського піклування.
У відзиві на адміністративний позов відповідач заперечував проти вимог позивача з наступних підстав. Посилаючись на статті 1, 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та “Порядок обліку внутрішньо переміщених осіб”, відповідач вважає, що не має законних підстав для надання довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи малолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до моменту призначення ОСОБА_1 опікуном. Також, відповідач зазначив про те, що при звернені з заявою ОСОБА_1 не надала документів, які б підтверджували проживання дітей разом з нею, та рішення про визнання безвісно відсутнім батька дітей ОСОБА_4 В особистій розмові відповідачем було з'ясовано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 знаходяться на окупованій територій та відвідують дитячий заклад у місті Шахтарську.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.
18 лютого 1977 року міським відділом РАГСУ в м. Чернівці, видано свідоцтво про народження ОСОБА_1, серія І-МИ №427542, яка народилась 16 січня 1977 року, батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 17).
12 серпня 1981 року відділом РАГСУ м. Шахтарська Донецької області, видано свідоцтво про народження ОСОБА_7, серії ІV-НО №479372, яка народилась 26 липня 1981 року, батьки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 17).
5 лютого 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Шахтарську реєстраційної служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, видано свідоцтво про народження ОСОБА_2, серії І-НО №494151, яка народилась у місті Донецьк, 25 січня 2013 року, батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с. 13).
5 лютого 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Шахтарську реєстраційної служби Шахтарського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області, видано свідоцтво про народження ОСОБА_3 серії І-НО №494152, яка народилась у місті Донецьк, 25 січня 2013 року, батьки: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (а.с. 14).
15 червня 2016 року Костянтинівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, видано свідоцтво про смерть ОСОБА_7, яка померла 23 липня 2015 року в м. Ялті, Автономної Республіки Крим (а.с. 16).
31 січня 2018 року Управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на ім'я ОСОБА_1 було видано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №0000466882 (а.с. 12).
31 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась як родич, до структурного підрозділу з питань захисту населення Краматорської міської ради із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2. Вказавши такі данні: фактичне місце проживанням/перебуванням - м. Краматорськ, вул.Севастопольська, б.96, категорія - дитина позбавлена батьківського піклування, останнє місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи - м. Шахтарськ, мікр.Журавлівка,45/16 (а.с. 32-33).
31 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась як родич, до структурного підрозділу з питань захисту населення Краматорської міської ради із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3. Вказавши такі данні: фактичне місце проживанням/перебуванням - м. Краматорськ, вул.Севастопольська, б.96, категорія - дитина позбавлена батьківського піклування, останнє місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи - м. Шахтарськ, мікр.Журавлівка,45/16 (а.с. 34-35)
31 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до начальника Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради із заявою про надання офіційної відповіді про відмову у видачі довідки внутрішньо переміщеної особі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому вказавши що вона є їх тіткою як законний представник та хоче отримати довідку внутрішньо переміщеної особи на малолітніх дітей, мати яких померла, а відомості про місце знаходження батька з 2015 року відсутні (а.с. 23).
5 лютого 2018 року начальником Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради на ім'я ОСОБА_1 надано відповідь про те, що в наданому пакеті документів не було зазначено про відсутність законного представника та не надано документів, які б підтвердили проживання дітей разом із заявником. Також, було зазначено, що для отримання довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи малолітнім дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_2 може звернутися представник органу опіки та піклування після переміщення дітей на територію підконтрольну Україні (а.с. 24).
19 березня 2018 року рішенням Краматорського міського суду по справі №234/1776/18 ОСОБА_4 визнано безвісно відсутнім з 24.07.2016 року.
При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Згідно статті 1 Конституції Україна є соціальною та правовою державною.
За приписами частини 2 статті 3 Основного Закону України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону України 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб», в редакції Закону України № 2279-VIII від 08.02.2018, (далі - Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою, зокрема, є громадянин України, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно частини 2 цієї статті адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
За приписами статті 4 Закону №1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_8 України. Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник). Від імені малолітньої дитини, яка прибула без супроводження законних представників, таку заяву може подати її родич (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат або сестра, тітка, дядько) або вітчим, мачуха, у яких проживає (перебуває) дитина.
Згідно статті 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи врегульований «Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженим постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 1 жовтня 2014 року № 509, в редакції постанови Кабінету ОСОБА_8 України № 371 від 31.05.2017, (далі Порядку №509).
Згідно пункту 1 Порядку №509 довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Пунктом 2 Порядку №509 встановлено, що заява про взяття на облік малолітньої дитини, яка є дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, для отримання довідки подається за місцем перебування такої дитині.
Пунктом 3 Порядку №509 зазначено що заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім'я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; повідомлення особи про її непричетність до скоєння злочинів або співучасті у злочинах; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.
З аналізу вищенаведених положень нормативно-правових актів можна дійти висновку про те, що внутрішньо переміщеною особою є, зокрема, громадяни України, в тому числі неповнолітні, які були змушені залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, та перемістилися і фактично проживають (знаходяться) на іншій, ніж їх постійне місце проживання, території.
Позивачем не надано доказів того, що фактичним місцем проживанням/перебуванням малолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є м.Краматорськ, вул.Севастопольська, б.96.
В рішенні Краматорського міськрайонного суду встановлено що малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які перебувають на утримані, зареєстровані та мешкають з ОСОБА_1 в місті Шахтарську, мікрорайон ЖуравлівкаАДРЕСА_1, та відвідують дошкільний заклад № 4 м. Шахтарська. Також рішення суду встановлено, що в письмових заявах свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які є сусідками родини ОСОБА_1, підтверджується місце знаходження дітей в м. Шахтарську (а.с. 38-40).
Згідно абзацу 2 пункту 8 Порядку №509 рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.
Підстави відмови у видачі довідки визначені пунктом 8 Порядку №509 в якому заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); 4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог абзацу 2 пункту 8 Порядку №509, оскільки відповідачем не було прийнято рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстав для відмови.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягала у не прийнятті рішення на заявами позивача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача видати ОСОБА_1 довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету ОСОБА_8 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом ОСОБА_8 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до Порядку №509 видача довідки за відповідною формою видається та підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.
Отже, правовідносини із видачі довідки внутрішньо переміщеної особи відносяться до виключної компетенції уповноважених органів, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження уповноваженого органу.
Таким чином, ефективним засобом правого захисту у даній справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви позивача про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та прийняти рішення відповідно до «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 1 жовтня 2014 року № 509, в редакції постанови Кабінету ОСОБА_8 України № 371 від 31.05.2017.
Питання розподілу судових витрат вирішити відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України: судові витрати підлягають компенсуванню за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_8 України.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 257-263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Севастопольська, б.96, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Героїв Небесної Сотні, б.23, код ЄДРПОУ 25953617) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради щодо не прийняття рішення за заявами ОСОБА_1 від 31 січня 2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 31 січня 2018 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та прийняти рішення відповідно до «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_8 України від 1 жовтня 2014 року № 509, в редакції постанови Кабінету ОСОБА_8 України № 371 від 31.05.2017.
В іншій частині вимог відмовити.
Рішення в повному обсязі складено 14 травня 2018 року.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Донецького окружного адміністративного суду у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Циганенко А.І.