справа № 179/54/15-а
провадження № 6-а/179/2/18
14 травня 2018 року смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Чорної О.В.,
за участі:
секретаря судового засідання Бондар О.В.,
представника управління соціального захисту населення (відповідача) ОСОБА_1,
позивача (стягувача) ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву управління соціального захисту населення Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про зміну способу і порядку виконання судового рішення,
встановив:
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява управління соціального захисту населення Магдалинівської райдержадміністрації Дніпропетровської області про зміну способу і порядку виконання судового рішення, а саме, боржник просить змінити спосіб і порядок виконання постанови суду на підставі якого 26.02.2018 року виданий виконавчий лист по справі № 179/54/15-а і стягнути з управління соціального захисту населення Магдалинівської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2013-2014 роки.
Дана заява обґрунтована тим, що рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року по справі № 179/54/15-а суд зобов'язав управління соціального захисту населення Магдалинівської райдержадміністрації здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2013 та 2014 роки.
Державним виконавцем було відкрите виконавче провадження, про що винесена відповідна постанова.
Боржник виконав рішення суду лише в частині здійснення перерахунку у розмірі 9280,00 грн., у той же час боржник не може виконати рішення суду в частині виплати нарахованої суми у зв'язку з тим, що зазначений виконавчий документ не може бути скерований до органу Державної казначейської служби України для виконання в порядку гарантії держави щодо виконання судових рішень у зв'язку з тим, що рішення прийняте про зобов'язання вчинити певні дії, а не про стягнення коштів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України з визначенням їх головного розпорядника.
Згідно зі статтею 48 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Отже, саме від бюджетних призначень на відповідний рік цілком залежить виконання рішень судів, за якими боржником виступає орган державної влади. Відсутність належних бюджетних асигнувань або коштів та відсутність відповідних процедур, які б дозволяли забезпечити фінансування одразу ж, як тільки постала проблема відповідних виплат, призводить до невиконання або тривалого виконання судових рішень.
З 1 січня 2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" N 4901-VI, який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ЗУ "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання. Зазначеним законом визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Так, статтею 3 закону визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
За таких обставин, склалася ситуація, що боржник не може виконати рішення суду, оскільки здійснити виплату нарахованих грошових коштів за рішенням суду можливо лише шляхом списання (стягнення) коштів з рахунків державного органу - боржника, а у разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Таким чином, на думку боржника, зазначений виконавчий документ не може бути скерований до органу Державної казначейської служби України для виконання в порядку гарантії держави щодо виконання судових рішень у зв'язку з тим, що рішення прийнято про зобов'язання вчинити певні дії, а не про стягнення коштів.
В судовому засіданні представник боржника за довіреністю ОСОБА_1 підтримала заяву і просила задовольнити, стягувач ОСОБА_2 проти задоволення заяви не заперечував.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати його по суті.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України № 21-506а14 від 25.11.2014 року, який, згідно ч.5ст. 242 КАС України, суд враховує при здійсненні судочинства, аналізуючи норми частини першої статті 263 КАСУ (діюча ст.378 КАС України), в системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, Верховний Суд України дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовувалася необхідність зміни способу і
порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Верховний Суд України також вказав про те, що невиконання боржником судового зобов'язання в частині виплати через брак коштів на її виплату в розумінні частини першої статті 263 КАС України (нині діюча ст. 378 КАС України), не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Верховний Суд України також у постановах від 24 березня, 14 квітня 2015 року (№№21-85а15, 21-78а15 відповідно) дійшов такого правового висновку, що зміна на підставі статті 263 КАСУ(діюча ст. 378 КАС України) способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАСУ (діюча 245 КАСУ) при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання відповідача здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.
З постанови Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2015 року вбачається, що суд захистив порушене право позивача, визнавши дії відповідача - Управління соціального захисту населення Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області неправомірними та зобов'язавши останнє здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2013 та 2014 роки у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з урахуванням фактично раніше виплачених сум.
Суд дійшов висновку, що вимога заявника про зміну способу і порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2013-2014 роки фактично змінює рішення суду, в резолютивній частині якого не зазначена конкретна сума, але зазначено, що ця щорічна допомога підлягає стягненню з відповідача у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, з урахуванням фактично раніше виплачених сум.
Дане питання не може вирішуватися при розгляді заяви про зміну способу виконання рішення ухвалою суду, оскільки вирішення цього питання порушує межі судового розгляду в ході даного провадження.
Погашення заборгованості проводиться Державною казначейською службою України в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів згідно із Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845.
Також слід зазначити, що невиконання відповідачем судового рішення через брак коштів для виплати в розумінні частини першої ст.378 КАС України, не може бути підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача (боржника) про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, оскільки зміна способу і порядку виконання судового рішення відповідно до поданої нею заяви, фактично змінить по суті рішення, оскільки буде змінено обраний спосіб захисту прав позивача, а тому суд відмовляє в задоволенні поданої заяви.
Керуючись ст. 241-244, 248, 378 КАС України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні заяви управління соціального захисту населення Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про зміну способу і порядку виконання судового рішення по справі № 179/54/15-аза позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Магдалинівської районної державної адміністрації
Дніпропетровської області про визнання дій управління соціального захисту населення Магдалинівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області, а з дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.
Суддя Чорна О.В.