14 травня 2018 року
м. Київ
справа № 752/8498/17
провадження № 22-ц/796/3142/2018
Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.
Суддів Кравець В.А., Кулікової С.В.,
при секретарі Потапьонок К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з Державної казначейської служби України у м. Києві за рахунок коштів державного бюджету матеріальної шкоди у розмірі 23 953, 53 грн. з урахуванням індексу інфляції, процентів та отриманих збитків внаслідок упущеної вигоди, а також моральної шкоди. /а.с. 1-2/
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року провадження у справі закрито. /а.с. 130-131/
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
№ справи 752/8498/17
№ апеляційного провадження:22-ц/796/3142/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Мирошниченко О.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вважає, що представником Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві було введено суд в оману щодо набрання рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року у справі № 761/6346/17 законної сили, оскільки вказане рішення було отримано позивачем лише 16.01.2018 року і оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва у встановлений ЦПК України в ред. від 03.08.2017 року термін, за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження № 22-ц/796/2611/2018. Таким чином, станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року не набрало законної сили. Крім того, зауважив, що підставою звернення з позовною заявою до Шевченківського районного суду м. Києва була ухвала Галицького районного суду м. Львова від 25.12.2013 року у справі № 461/1308/13-ц, а підставою звернення з позовною заявою до Голосіївського районного суду м. Києва була ухвала Галицького районного суду м. Києва від 23.04.2014 року у справі № 461/1537/14, що свідчить про те, що позови заявлено з різних підстав.
Учасники справи Управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві своїм правом, згідно ст. 360 ЦПК України, не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не подали.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, ч. 6 ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", п. 3 Розділу XII Перехідних положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції керувався вимогами п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України про те, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Встановивши, що 12.12.2017 року Шевченківським районним судом м. Києва у справі № 761/6346/17 постановлено рішення по суті спору ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди /а.с. 122-124/, заявленого про той самий предмет і з тих самих підстав, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що наявні підстави для закриття провадження у справі.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, апелянт вказує, що оскаржив рішення Шевченківського районним судом м. Києва від 12.12.2017 року у справі № 761/6346/17 до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, а тому станом на 19 січня 2018 року вказане не могло набрати законної сили.
Доводи апеляційної скарги підтверджуються відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, а також даними офіційного сайту «Судова влада України», згідно яких 28.01.2018 року ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу Державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, Управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 223 ЦПК України /в ред. від 03.08.2017 року/ рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦПК України /в ред. від 03.08.2017 року/ рішення або ухвала апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Відповідно до п. 13 ч. 1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України /в ред. від 03.10.2017 року/ судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з тим, суд першої інстанції вищевказане не врахував, не перевірив, чи набрало рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2017 року у справі № 761/6346/17 законної сили станом 19 січня 2018 року, відтак прийшов до передчасного висновку про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, ухвала Голосіївськогорайонного суду м. Києва від 19 січня 2018 року підлягає скасуванню, а справа поверненню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2018 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: