№ 33/796/2560/2017 Постанова винесена суддею Бірса О.В.
Категорія: ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП
11 грудня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні сина, 2012 р.н., працюючого інженером кабельних систем у ВАТ «Фозі-груп», проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року ОСОБА_2визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, на підставі ст. 36 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320 грн.
Згідно з постановою, суд розглянув протоколи про адміністративні правопорушення, за якими 25 травня 2017 року о 15 год. 30 хв. по Русанівській набережній, 8 в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 210 6110», державний номерний знак НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Suzuki Kizashi», державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3 (б), 13.1, 12.1 ПДР України.
Крім того, під час вчинення вищезазначених дій, ОСОБА_2 керував автомобілем «ВАЗ 210 6110», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.9 (а) ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи постанову суду незаконною, необґрунтованою та винесеною з грубим порушенням норм процесуального законодавства в частині визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, просить її скасувати в цій частині та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.,
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що розгляд справи відбувся без його участі, оскільки судом першої інстанції його не було належним чином повідомлено про дату і місце розгляду справи, а щодо наявних в матеріалах справи довідок про недоставлення смс-повідомлень, то процесуальним законодавством взагалі не передбачено повідомлення осіб, які беруть участь у справі, шляхом направлення смс-повідомлень, та, навіть, якщо б таке смс-повідомлення і було передбачено процесуальним законом, він все б одно не був би належним чином повідомлений, оскільки судом двічі надсилалось смс-повідомлення на інший мобільний номер, ніж той, який він вказував у своїх поясненнях та в протоколі про адміністративне правопорушення, що унеможливило йому скористатись своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, зокрема, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогоюадвоката, іншого фахівця у галузі права.
А тому, судом першої інстанції дану справу розглянуто не всебічно, не повно, не об'єктивно та не враховано і не могло бути враховано такі обставини, як те, що він не відмовився від проходження медичного огляду в день скоєння ДТП, оскільки дійсно нічого такого, що знижує увагу та швидкість реакції, не вживав та не вживає, а того дня був втомлений після роботи, так як перебував на чергуванні, яке тривало 32 години.
Крім того зазначає, що під час медичного огляду у нього було відібрано матеріал для дослідження, але, так як матеріалу було не достатньо, йому запропонували випити з півлітра води, яка знаходилась у лікаря-нарколога. При цьому пляшка вже була відкрита та не була повною, а після відібрання у нього достатньої кількості матеріалу, ємність не була жодним чином опломбована та не було вжито заходів для унеможливлення потрапляння у дану ємність сторонніх речовин, що об'єктивно викликає сумнів у якості проведення такого дослідження. Одразу після відібрання матеріалу, працівники поліції відвезли його до його автомобіля.
Також звертає увагу й на те, що про результати наркологічного дослідження його повідомлено не було, а ним не було проведено додаткового незалежного наркологічного обстеження, оскільки він нічого, що знижує увагу та швидкість реакції, не вживав та був впевнений, що вищезазначене дослідження тільки підтвердить ту обставину, що він скоїв ДТП неу стані сп'яніння.
Окрім цього, після скоєння ним ДТП, приблизно 18-19 липня 2017 року за адресою місця його проживання прибув кур'єр, який вручив йому направлення на примусове проходження наркологічної експертизи, за результатами проведення якої йому було видано виписку від 15.09.2017 №4755 із медичної картки стаціонарного хворого, згідно якої у нього ознак наркологічних захворювань не виявлено, токсикологічне дослідження проведено 27.07.2017. Тобто, вказаним дослідженням в його організмі не виявлено тих речовин, які були нібито виявлені під час медичного огляду в день скоєння ДТП.
Таким чином, вищевказані обставини судом першої інстанції не враховані і не могли бути враховані, оскільки розгляд даної справи про адміністративне правопорушення відбувся без його участі у зв'язку з неналежним його повідомленням про дату і місце розгляду справи.
Також апелянт просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду, як пропущений з поважних причин, оскільки судом першої інстанції його не було належним чином повідомлено про дату і місце розгляду, а, незважаючи на його неодноразові звернення в телефонному режимі до канцелярії суду проотримання інформації щодо дати, часу та місця розгляду справи, жодного разу канцелярія суду йому не відповіла, у зв'язку з чим розгляд справи відбувся без його участі, а про те, що справа вже розглянута, він дізнався лише 13.09.2017 року, після того як приїхав особисто до канцелярії суду та в той же день йому була видана копія оскаржуваної постанови.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення вважаю, що строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_2пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, а також лікаря-нарколога КМНКЛ «Соціотерапія» ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані.
Так, висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 (б), 13.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів «ВАЗ 210 6110», державний номерний знак НОМЕР_1, та «Suzuki Kizashi», державний номерний знак НОМЕР_2, ґрунтується на досліджених доказах у справі, яким суд дав належну оцінку, в тому числі з точки зору їх допустимості.
Правильність такого висновку підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №160903 від 25 травня 2017 року, з якого вбачається, що у цей день о 15 год. 30 хв. по Русанівській набережній, 8 в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ВАЗ 210 6110», державний номерний знак НОМЕР_1, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Suzuki Kizashi», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався попереду, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.3 (б), 13.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, схемою дорожньо-транспортної пригоди, а також поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 та ОСОБА_2 наданими одразу після дорожньо-транспортної пригоди щодо обставин події.
Такий висновок суду не оспорюється ОСОБА_2 і в апеляційній скарзі.
Також, всупереч тверджень апелянта, судом першої інстанції були дотримані вимоги закону і при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні цього адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №160905, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою та ОСОБА_2, з якого вбачається, що 25 травня 2017 року о 15 год. 30 хв. по Русанівській набережній, 8 в м. Києві ОСОБА_2, керував автомобілем «ВАЗ 210 6110», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці), огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога, згідно висновку медичного огляду №004003, водій керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, а також у висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КМНКЛ «Соціотерапія» від 28.05.2017 року, згідно якого ОСОБА_2 перебуває у стані наркотичного (марихуана, амфетамін) сп'яніння.
Що стосується наданих в суді апеляційної інстанції пояснень ОСОБА_2 про те, що під час оформлення матеріалів ДТП працівники поліції запідозрили його у вживанні наркотиків, що він категорично заперечував, вказуючи, що наркотиків він взагалі не вживає і у нього ніколи не було виявлено таких ознак, оскільки він працює в охоронній фірмі, де періодично проходить огляди, тому погодився проїхати на експертизу в медичний заклад, але там, через недостатність зданого ним біологічного матеріалу (сечі), на пропозицію лікаря випив з півлітра води, яка знаходилась у лікаря-нарколога у неповній відкритій пляшці, а після відібрання у нього достатньої кількості матеріалу, ємність не була жодним чином опломбована та не було вжито заходів для унеможливлення потрапляння у дану ємність сторонніх речовин, що об'єктивно викликає сумнів у якості проведення такого дослідження, зважаючи й на те, що в подальшому до нього додому прийшла жінка-кур'єр та принесла направлення на примусове повторне проходження наркологічної експертизи, за результатами якої в його організмі не було виявлено тих речовин, які нібито були виявлені у нього під час первинного медичного огляду в день скоєння ДТП, то вони не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються доказами у справі.
Зокрема, такі твердження ОСОБА_2 спростовуються Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого КМНКЛ «Соціотерапія» 28.05.2017 року на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №004003 від 25.05.2017 року щодо ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_2 перебуває у стані наркотичного (марихуана, амфетамін) сп'яніння.
А тому такі пояснення ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
Щодо долученої до апеляційної скарги виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 №4755 від 15.09.2017 року КМНКЛ «Соціотерапія», згідно якої у ОСОБА_2 ознак наркотичних захворювань не виявлено, то вона не спростовує висновків суду і не підлягає врахуванню, оскільки відповідно до вимог п. 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, вказаний огляд повинен бути проведений не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, а, згідно вказаної виписки зі медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_2 прийшов на медичний огляд та перебував у стаціонарі КМНКЛ «Соціотерапія» з 27.07.2017 року по 02.08.2017 року, тобто майже через два місяці після його зупинення працівниками поліції, що також підтверджується і наданим на запит апеляційного суду Актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КМНКЛ «Соціотерапія» №004003 від 25.05.2017 року.
Таким чином, виписка зі медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого щодо результатів медичного огляду ОСОБА_2, на яку він посилається, у даному випадку не має доказового значення.
До того ж, відповідно до наданих під час апеляційного розгляду пояснень лікаря-нарколога КМНКЛ «Соціотерапія» ОСОБА_3, якою була видана виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4755 від 15.09.2017 року на ім'я ОСОБА_2, згідно Закону України «Про заходи протидії незаконного обігу наркотичних засобів», особа проходить медичний огляд за направленням поліції і у разі встановлення у неї наявності ознак вживання наркотичних засобів, вона направляється на медичне обстеження. ОСОБА_2 лише через два місяці після первинного медичного огляду прийшов на медичне обстеження, в ході якого, провівши лабораторне дослідження взятого у нього біологічного середовища та оглянувши тіло, ознак наркотичного захворювання у нього виявлено не було. ОСОБА_2 на диспансерному обліку не перебуває, що було встановлено з відповідної бази. Можливо на той час ОСОБА_2 вже і не вживав наркотичні засоби, тому на момент повторного огляду у нього і не було виявлено ознак наркотичного сп'яніння. Проте, висновок медичного обстеження не можна використовувати на спростування висновків Акту медичного акту, оскільки ті наркотичні засоби, які були виявлені у ОСОБА_2, а саме: марихуана в організмі людини зберігається 7 днів, а амфетамін - 3 дні, і відповідно знайти їх у організмі ОСОБА_2 через два місяці вже не було можливим.
Що стосується посилань ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду його апеляційної скарги на недотримання працівниками поліції встановленого законом порядку проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння, тобто без пропозиції проведення первинного огляду на місці з використанням спеціальних технічних засобів, то вони також не заслуговують на увагу.
Відповідно до Розділу II п. 13 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп'яніння, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння можливо лише у медичному закладі, і та обставина, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_2 пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів, не свідчить про недотримання ними в даному випадку вимог ст. 266 КУпАП.
Також, як зазначалось вище, Актом медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КМНКЛ «Соціотерапія» №004003 від 25.05.2017 року встановлено, що ОСОБА_2 перебуває в стані сп'яніння внаслідок вживання наркотичних речовин ( марихуана, амфетамін), що й дало працівникам поліції підстави для складання щодо ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, і та обставина, що Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КМНКЛ «Соціотерапія», який складено на підставі даного Акту, виданий лише 28.05.2017 року, жодним чином не вказує на безпідставність їх дій по складанню відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як про те вказав ОСОБА_2 в апеляційному суді.
Що стосується доводів апелянта про порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП,під час розгляду справи через неналежне його повідомлення про розгляд справи у суді першої інстанції, то вони в даному випадку не є підставою для скасування постанови судді, оскільки за наявної сукупності раніше згаданих доказів, відсутність ОСОБА_2 у судовому засіданні ніяк не вплинула на доведеність його вини у вчиненому правопорушенні та на правильність накладення адміністративного стягнення.
До того ж зазначені права ним в повній мірі реалізовані в суді апеляційної інстанції, проте будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ним не надано.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст.ст. 251, 280 КУпАП, і дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 (б), 13.1, 12.1 та 2.9 (а) ПДР України, тобто про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності з вимогами ст. 33 КУпАП, суд, при накладенні стягнення на ОСОБА_2, врахував характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, і обґрунтовано визначив вид та розмір стягнення, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, що в повній мірі відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП і за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинені правопорушення, а також відповідає і меті виховання особи, що їх вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року, якою ОСОБА_2визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та, на підставі ст. 36 КУпАП, на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва ГорбІ.М.