Справа № 757/12196/17-ц
Апеляційне провадження
№ 22-ц/796/4087/2018
8 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Болотова Є.В., Кирилюк Г.М.
при секретарі Іванову В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року (суддя Литвинова І.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про відшкодування матеріальної шкоди,
встановила:
у березні 2017р. позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок залиття квартири, у розмірі 76 540грн. 80коп.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що є власником квартири АДРЕСА_1, а відповідач - обслуговуючою організацією вказаного будинку.
Позивач стверджувала, що протягом останнього часу стається залиття її квартири, про що комісією співробітників ТОВ «Інвестбудгаличина» були складені акти від 14 листопада 2014р., 31 листопада 2014р., 26 лютого 2015р., 7 листопада 2016р., 9 листопада 2016р., 19 лютого 2017р. Вона неодноразово направляла письмові звернення на адресу відповідача - 3 листопада 2014р., 10 листопада 2014р., 27 лютого 2015р., 3 листопада 2016р., 20 січня 2017р. з проханням ліквідувати причини постійних затоплень її квартири, на що відповідач 14 листопада 2016р. надав відповідь про засмічення каналізації мешканцями верхніх поверхів будинку, що винних у засміченні встановити неможливо та що відповідач не несе відповідальності за збитки, завдані в результаті порушення іншими мешканцями будинку правил користування каналізацією.
Позивач вважає, що саме з вини відповідача, внаслідок його бездіяльності щодо виконання функцій житлово-експлуатаційної організації стається залиття її квартири та спричинено матеріальну шкоду згідно кошторисної вартості ремонтних робіт на суму 76 540грн. 80коп.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» на користь ОСОБА_1 у відшкодування шкоди 24 083грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 240грн. 83коп. та витрати за проведення експертизи в розмірі 2 420грн. 79коп.
- 2 -
У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Інвестбудгаличина» просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Відповідач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та суперечливість висновків суду, оскільки статті 1166, 1192 ЦК України, якими керувався суд, регулюють загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань, а з позивачем укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Крім того, відповідач вважає, що судом не надана належна оцінка висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23 листопада 2017р., яким встановлено, що технічною причиною залиття квартири позивача стало засмічення каналізаційної системи будинку через недбале ставлення до неї мешканців будинку, встановити яких саме на час проведення експертного дослідження неможливо, дані обставини встановлені і у акті про залиття від 19 лютого 2017р., тому вина відповідача у залитті квартири позивача відсутня.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду змінити, застосувавши до правовідносин сторін положення ст. 1209 ЦК України, та залишити без змін розмір стягнених збитків, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеними з позивачем договорами, що призводило до залиття квартири позивача.
ТОВ «Інвестбудгаличина», будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.184), свого представника у судове засідання не направило, клопотання про перенесення судового розгляду не подало, тому відповідно до ст. 372 ЦПК України колегія суддів розглянула справу у відсутність представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 23 вересня 2014р.
23 вересня 2014р. між ТОВ «Інвестбудгаличина», як виконавцем, та ОСОБА_1, як споживачем, був укладений договір № 165/к про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, згідно якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого постачання і водовідведення холодної та гарячої води, послуг з централізованого опалення.
Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що послуги надаються шляхом укладення виконавцем від свого імені договорів з виробниками (постачальниками) комунальних послуг, отримання від споживача коштів на їх оплату та перерахування отриманих коштів виробникам (постачальникам) комунальних послуг.
Згідно актів, складених працівниками ТОВ «Інвестбудгаличина», залиття квартири позивача відбувалося 14 листопада 2014р., 31 жовтня 2014р., 26 лютого 2015р., 3 листопада 2016р., 18 січня 2017р. Причиною залиття у актах зазначено засмічення каналізаційного лежака гранулами, що використовуються у гігієнічному догляді тварин.
Вказані акти та викладені в них причини залиття квартири позивачем не спростовувалися.
Відповідно до висновку № 8936 від 23 листопада 2017р. судової будівельно-технічної експертизи, технічною причиною залиттів квартири АДРЕСА_1 стало засорення каналізаційної системи будинку через недбале ставлення до неї. Вартість ремонтних робіт, які необхідно провести для відновлення приміщення квартири та усунення пошкоджень, спричинених її залиттям, становить 24 083грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що засмічення каналізаційного лежака сталося внаслідок накопичення у каналізаційній системі
- 3 -
гранульованого наповнювача, який неодноразово скидався невстановленими мешканцями будинку, що свідчить, на думку суду, про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з утримання внутрішньої будинкової мережі в належному технічному стані, здійснення її технічного обслуговування та ремонту, вжиття своєчасних заходів щодо запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 1166 та 1192 ЦК України.
Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав.
Підставою для звернення до суду позивачка зазначала статті 22, 1166 та 1192 ЦК України та посилалася на заподіяну відповідачем матеріальну шкоду, яка полягає у пошкодженні її квартири у результаті залиття.
За змістом статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Вказана норма матеріального права визначає загальні підстави відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов'язань
Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов'язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.
З урахуванням приписів статей 11, 22, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Разом з цим, з наданих суду доказів вбачається, що між сторонами існують договірні правовідносини, відповідно до укладених сторонами договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, а відтак правовідносин сторін не можуть регулюватися статтями 1166 та 1192 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач у позовній заяві не зазначила, які саме зобов'язання, взяті на себе відповідачем у вищезазначених договорах, не виконувалися ним
- 4 -
належним чином, що призводило до залиття її квартири.
Позивач обмежилася посиланням у позовній заяві на невиконання відповідачем належного догляду за внутрішньодомовими інженерними системи холодного і гарячого водопостачання. Однак, у чому саме полягав такий неналежний догляд, позивачем зазначено не було.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що засмічення каналізаційного лежака сталося внаслідок накопичення у каналізаційній системі гранульованого наповнювача, який неодноразово скидався невстановленими мешканцями будинку, що свідчить, на думку суду, про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків з утримання внутрішньої будинкової мережі в належному технічному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту, вжиття своєчасних заходів щодо запобігання аварійним ситуаціям та їх ліквідації.
Разом з цим, рішення суду першої інстанції не містить обґрунтування та аналізу доказів, на підставі яких суд прийшов до вищезазначеного висновку, не визначено судом, які саме дії не були вчинені відповідачем для запобігання засмічення каналізаційної системи будинку, не було надано суду доказів і накопичення сміття у каналізаційній системі протягом часу, у період якого відповідач зобов'язаний здійснювати прочищення каналізаційної системи.
При цьому, з тексту висновку судової будівельно-технічної експертизи від 23 листопада 2017р. вбачається, що проаналізований експертом характер затоплень вказує не на несправність каналізаційної системи, а на періодичне недбале ставлення до неї мешканців будинку.
Даний висновок судової експертизи не містить посилань на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків стосовно утримання та обслуговування каналізаційної системи будинку, де проживає позивач, або на неналежне утримання каналізаційної системи. Не надано таких доказів і позивачем під час судового розгляду.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, є правомірними. Також правильним є посилання у апеляційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Посилання представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу на можливість апеляційного суду застосувати до правовідносин сторін положення ст. 1209 ЦК України, що, на думку представника, не є зміною підстав позову, не ґрунтуються на нормах процесуального права.
Згідно ч. 6 ст. 367 ЦК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Частиною 1 статті 1209 ЦК України передбачено, що виготовлювач товару, що є нерухомим майном, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товару, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не посилалася на вказану норму матеріального права та не зазначала про існування правовідносин з відповідачем, які регулюються вказаною нормою, не були ці підстави позовних вимог і предметом розгляду у суді першої інстанції, тому апеляційний суд не має правових підстав для їх розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині
- 5 -
або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на недоведеність обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовані норми матеріального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» задовольнити.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 14 травня 2018 року.
Головуючий:
Судді: