№33/796/503/2018 Постанова винесена суддею Рудик І.В.
Категорія: ст. 124 КУпАП
19 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, щодо якої провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито - ОСОБА_2 та її захисника ОСОБА_3, другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4,розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, проживаючої та зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, яка раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно постанови, суд розглянув протокол про адміністративне правопорушення серії БР №130060, за яким 18 травня 2017 року о 08 год. 20 хв. по бул. Дарницький в м. Києві ОСОБА_2, керуючи автомобілем «SubaruForester», державний номерний знак НОМЕР_1, перед початком руху та зміні напрямку руху, не впевнилась в безпеці та здійснила зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Colt», державний номерний знак НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила п.п. 2.3 (б), 10.1 ПДР України.
Проте, посилаючись на встановлені при судовому розгляді обставини та матеріали справи, суддя дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 порушень вимог Правил дорожнього руху, які призвели до виникнення ДТП і, відповідно, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Не погодившись з таким рішенням, інший учасник дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_4, подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи постанову суду безпідставною та незаконною, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою визнати винною ОСОБА_2 в порушенні п.п. 2.3 (б), 10.1 ПДР України та піддати її адміністративному стягненню, відповідно до вимог ст. 124 КУпАП.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що постанова суду побудована на підставі тільки суб'єктивних висновках судді та протиріч фактичним матеріалам справи.
Зокрема, зазначає, що усвоїх письмових поясненнях, а також у судовому засіданні вона стверджувала, що 18 травня 2017 року на своєму автомобілі «Мітсубіші» вона рухалась паралельно з автомобілем «Субару», ніякого вчинення обгону, а також порушень ПДР, як стверджує суд, вона не здійснювала і їхала поруч з вказаним автомобілем.
Між тим, другий учасник ДТП, водій автомобіля «Субару», в порушення вимог п.п. 2.3 (б), 10.1 ПДР, здійснюючи маневр зі своєї смуги на її, (таким чином вона пропускала автомобіль, який здійснював маневр повороту ліворуч), не надала переваги в русі її автомобілю, який рухався паралельно та не впевнившись в безпечності інших учасників дорожнього руху, здійснила зіткнення з її автомобілем, що підтверджується відеозйомкою, яку суд не взяв до уваги.
Звертає увагу й на те, що судом грубо порушено територіальну підсудність розгляду справ даної категорії, оскільки відповідно до вимог ст. 276 КУпАП, справи про адміністративне правопорушення розглядаються за місцем його вчинення, тобто справа повинна була розглядатись в Дніпровському районі м. Києва, але розгляд цієї справи, в порушення вимог закону, відбувався в Голосіївському районі м. Києва. При цьому, залишилось невідомим, яким чином потрапила ця справа на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.
Крім того, щоб уникнути від адміністративної відповідальності за скоєну ДТП, ОСОБА_2 умисно приховала факт того, що вона займає посаду судді Дніпровського районного суду м. Києва, зазначивши в протоколі факт непрацюючої особи, що також засвідчив суддя в своїй постанові суду.
Таким чином, на думку апелянта, постанова суду носить упереджений характер і підлягає безумовному скасуванню, однак, приймаючи справу до свого провадження з порушенням правил територіальної підсудності, суддя безпідставно звільнив ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, хоча судова практика по справам даної категорії свідчить, що спільної вини в ДТП практично не буває, так як в ДТП винен той водій, який створив небезпеку для руху, а не той хто не мав технічної можливості запобігти ДТП.
В ході апеляційного провадження учасники дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 та ОСОБА_2 дали пояснення, також були досліджені матеріали провадження.
В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_2, повторно заявив клопотання про призначення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи з метою з'ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди та її механізму, проведення якої доручити експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, що було підтримано ОСОБА_2
Заслухавши думку учасника дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_4, яка не заперечувала щодо заявленого клопотання, слід прийти до висновку про те, що воно підлягає задоволенню, оскільки з'ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, як і встановлення її механізму, що потребує спеціальних знань, необхідне для прийняття правильного рішення по справі, виходячи з наступного.
Як вбачається з постанови, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
При цьому, ОСОБА_2 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції свою вину в даній ДТП не визнала та пояснила про те, що вона рухалася по Дарницькому бульвару в напрямку вул. А.Малишка в м. Києві у крайній правій смузі прямо, не змінюючи напрямку руху, а водій автомобіля Мітсубіші ОСОБА_4, обганяючи її автомобіль, виїхала на зустрічну смугу, і через те, що загорівся зелений сигнал світлофору, вона вимушена була різко звернути вправо на смугу руху, де знаходився її автомобіль, щоб не зіткнутися із зустрічними транспортними засобами, які вже почали рух, що і призвело до ДТП. Після зіткнення передня частина її автомобіля дещо змістилася праворуч, до того ж вона не одразу зрозуміла, що сталося зіткнення, тому і проїхала дещо далі.
Окрім цього, ОСОБА_2 зазначила, що вона рухалась тільки прямо, не змінюючи напрямок руху та не виїжджаючи за межі своєї смуги руху, а те, що по відеозапису передні колеса її автомобіля були вивернуті лише на 15-20 градусів вліво, то вона пропускала автомобіль, який перед нею здійснював поворот ліворуч, заїжджаючи на стоянку, але ж одразу після того як цей автомобіль звільнив її смугу, вона повернула колеса назад і продовжила рух прямо. До того ж ці дії відбувалися, коли автомобіля Мітсубіші біля неї ще не було та в межах смуги її руху, а виїзду і зміни напрямку руху зі своєї смуги вона не здійснювала.
З пояснень другого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4, наданих нею в суді апеляційної інстанції вбачається, що на даній ділянці дороги, де сталося ДТП, дорожньої розмітки не було, а відтак, неможливо визначити кількість смуг для руху. Тому вона весь час рухалась в другій смузі руху зі швидкістю 40 кілометрів на годину, а ОСОБА_2 рухалась в крайній правій смузі. Коли її автомобіль порівнявся з автомобілем ОСОБА_2 та вони почали рухатись паралельно, ОСОБА_2 змінила напрямок руху ліворуч і вдарила її автомобіль, що підтверджується відеозйомкою.
Також зазначила, що ніякого обгону, а також порушень ПДР з її боку здійснено не було, та вона весь час рухалась в лівій смузі, оскільки їй необхідно було повертати наліво. В своїх поясненнях, наданих одразу після ДТП, вона помилково вказувала про те, що автомобіль Субару виїжджав зі стоянки, у зв'язку з тим, що, порівнявшись з автомобілем Субару, вона побачила, що він знаходиться не паралельно бровки, а під кутом, але в подальшому з відео вона побачила, що ОСОБА_2 лише пропускала автомобіль, який заїжджав на стоянку.
При цьому і ОСОБА_2, і ОСОБА_4 в судовому засіданні вказали про те, що їх транспортні засоби після дорожньо-транспортної пригоди не відремонтовані.
За наданими в апеляційному суді поясненнями спеціаліста ОСОБА_5, який має вищу технічну освіту, свідоцтво №2045 ЕКК МВС України від 16.04.1997 року, стаж роботи за фахом з 1997 року, однак на даний час не є експертом, та який при цьому підтримав наданий ним висновок спеціаліста від 10.11.2017 року, зіткнення автомобілів відбулося, коли автомобіль Субару або зупинився, або його швидкість була близькою до нуля, так як після зіткнення він зупинився фактично на місці осипу грунту, котрий видно на фото, що з технічної точки зору може вказувати на місце зіткнення, яке визначається по розташуванню землі, яка нашаровувалась на нижніх частинах транспортного засобу при русі та осипалась в момент удару.
Контакт між транспортними засобами Субару та Мітсубіші відбувся між передньою правою частиною переднього бампера (передній лівий кут) автомобіля Субару та задньою правою частиною (заднє крило) автомобіля Мітсубіші, при цьому в момент контакту повздовжні осі транспортних засобів були під гострим кутом. В момент контактування автомобіль Мітсубіші зміщувався із смуги зустрічного руху у крайню праву смугу, а автомобіль Субару повністю знаходився у смузі свого руху. Знаходження автомобіля у своїй смузі руху і його маневруванням в ній не є зміною напрямку руху, а автомобіль Субару постійно знаходився в своїй смузі руху і напрямку руху не змінював.
Отже, на думку спеціаліста, в даній дорожній обстановці водій автомобіля Мітсубіші здійснювала обгін і поверталася в свою смугу руху, а тому її дії не відповідають вимогам п.п. 10.1, 10.3 ПДР України, а підстав технічного характеру вважати, що водієм автомобіля Субару не було дотримано вимог п. 12.3 ПДР, немає.
За наданими в судовому засіданні суду апеляційної інстанції поясненнями експертаДНДЕКЦ ОСОБА_6, який при цьому підтримав наданий ним висновок експертного дослідження №19/12-1/1-СЕ/18 від 26.01.2018 року, вбачається, що на схемі ДТП, крім зафіксованого кінцевого положення транспортних засобів після зіткнення з прив'язкою до електроопори, а не до краю проїзної частини, нічого більше не зафіксовано, А тому, оскільки на схемі ДТП відсутня певна слідова інформація, яка б характеризувала положення хоча б одного з транспортних засобів перед зіткненням, встановити розташування місця зіткнення автомобіля «Субару» з автомобілем «Мітсубіші» відносно елементів проїзної частини дороги не представляється можливим.
Також, оскільки не було надано для експертного огляду транспортних засобів у тому стані, у якому вони були безпосередньо після ДТП, не можливо провести аналіз утворення пошкоджень та слідів на транспортних засобах (їх характеру, просторового розташування, напрямків дії деформуючого зусилля), здійснити їх натуральне зіставлення, а в сукупності з відсутністю, необхідної, зафіксованої на схемі місця ДТП, слідової інформації, яка характеризувала положення хоча б одного з транспортних засобів перед зіткненням, це не дозволяє вирішити питання про розташування транспортних засобів - учасників ДТП в момент первинного контактування відносно елементів проїзної частини дороги та їх напрямок руху, що в свою чергу унеможливлює проведення дослідження механізму зближення транспортних засобів перед їх контактуванням у певній дорожній обстановці, і тим самим не дає можливості встановити відповідність або невідповідність дій водіїв вимогам ПДР, а також вирішити питання стосовно того, невідповідність дій кого з учасників ДТП вимогам ПДР, знаходиться у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
При цьому, відповідно до даних схеми дорожньо-транспортної пригоди, в результаті зіткнення в автомобілі «Мітсубіші» зафіксовано пошкодження заднього правого крила, заднього бампера з правої сторони, а в автомобілі «Субару» - пошкодження переднього лівого крила, переднього бампера з лівої сторони, лівий омивач, лівий передній диск, потертість передньої лівої двері.
Отже, з огляду на наведене, за наявності протиріч та розбіжностей в поясненнях учасників ДТП щодо її обставин та механізму, слід прийти до висновку про необхідність призначення по справі судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, доручивши її проведення експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 251, 273, 294 КУпАП, суддя, -
Клопотання захисника ОСОБА_3 задовольнити.
Призначити у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 25 липня 2017 року, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:
- чи здійснювався водієм ОСОБА_4 обгін і як рухалися зазначені вище автомобілі Міцубісі та Субару до місця їх зіткнення та в момент їх первинного контакту, як вони при цьому були розташовані відносно один одного та елементів дороги, в якій смузі для руху відбулося зіткнення та чиї з пояснень водіїв ОСОБА_4 і ОСОБА_2 є технічно спроможними і відповідають обставинам і механізму ДТП?
- чи відповідали дії водіїв ОСОБА_4 і ОСОБА_2 технічним вимогам Правил дорожнього руху та чиї з дій водіїв технічно знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з ДТП і зіткненням автомобілів Міцубісі та Субару, як вони повинні були діяти в даній дорожній обстановці згідно з технічними вимогами ПДР?
Проведення експертизи доручити експертам Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Київ, вул. Велика Кільцева, 4), попередивши експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.
Надати в розпорядження експертів матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, а, при надходженні відповідного клопотання експерта, зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 надати транспортні засоби для огляду.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва Горб І.М.