Провадження № 2-к/754/4/18
Справа № 754/4607/18
Іменем України
14 травня 2018 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
з участю боржника ОСОБА_1
розглянувши клопотання Департаменту сільського господарства Брянської області про визнання та надання дозвол у на виконання на території України рішення Погарського районного суду Брянської області від 15 листопада 2017 року за позовом Департаменту сільського господарства Брянської області до ОСОБА_1 про примус власника частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення до продажу частки на торгах,-
В квітні 2018 року до Деснянського районного суду м. Києва від Головного територіального управління юстиції у м.Києві надійшло клопотання Департаменту сільського господарства Брянської області про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Погарського районного суду Брянської області від 15 листопада 2017 року за позовом Департаменту сільського господарства Брянської області до ОСОБА_1 про примус власника частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення до продажу частки на торгах.
В судовому засіданні боржник ОСОБА_1 проти задоволення клопотання не заперечував.
Суд, заслухавши пояснення боржника, розглянувши клопотання та дослідивши подані до клопотання документи, вважає за необхідне клопотання задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1ст. 462 ЦПК України, рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
На даний час між Україною і Російською Федерацією чинна Конвенція «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам», підписана країнами-учасницями СНД в м.Мінську 22.01.1993 року та ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» від 10.11.1994 року №240/94-ВР (далі - Мінська Конвенція).
Відповідно до частини 2 статті 54 Мінської Конвенції, суд, який розглядає клопотання про визнання і надання дозволу на примусове виконання рішення, обмежується встановленням того, що передбачені цією Конвенцією умови додержано. У такому випадку суд постановляє рішення про примусове виконання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.392 ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.
У відповідності до ч. 1 ст. 463 ЦПК України, рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 466 ЦПК України, до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду додаються документи, передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.ст.81, 82 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
Пленум Верховного Суду України у п.1 своєї Постанови від 24.12.1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» роз'яснив, що розгляд судами клопотань про визнання і виконання рішень іноземних судів є особливою формою взаємної правової допомоги, яка надається Україною та іншими державами учасницями відповідних міжнародних договорів.
Судом встановлено, що рішенням Погарського районного суду Брянської області від 15 листопада 2017 року, яке набрало законної сили 18 грудня 2017 року, задоволено позов Департаменту сільського господарства Брянської області до ОСОБА_1 про примус власника частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення до продажу частки на торгах.
Вказаним рішенням зобов'язано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, провести відчуження 1/163 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення площею 6 339 780 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (паї), шляхом продажу на торгах.
Як вбачається з доданих до клопотання документів, відповідач по справі ОСОБА_1 повідомлявся про час та місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток.
Також вбачається, що рішення Погарського районного суду Брянської області від 15 листопада 2017 року по вказаній справі на території Російської Федерації не виконувалось і підлягає виконанню.
Строк пред'явлення рішення іноземного суду до примусового виконання: клопотання про визнання та виконання рішення іноземного суду подано у відповідності до вимог ст. 463 ЦПК України.
Згідно ч.6 ст.467 ЦПК України, розглянувши подані документи, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.
Враховуючи, що при розгляді даного клопотання про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення суду не встановлені обставини, передбачені статтею 55 Мінської Конвенції та ст.463 ЦПК України, які б перешкоджали виконанню рішення суду на території України, а також те, що при розгляді клопотання суд обмежується лише встановленням того, що передбачені Мінською Конвенцією умови додержано, суд вважає клопотання обґрунтованим, а вказане рішення таким, що підлягає примусовому виконанню на території України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 51-55 Конвенції «Про правову допомогу і правові відносини по цивільним, сімейним і кримінальним справам» від 22.01.1993 року, ст.ст. 462-467 ЦПК України, суд,-
Клопотання Департаменту сільського господарства Брянської області про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення Погарського районного суду Брянської області від 15 листопада 2017 року за позовом Департаменту сільського господарства Брянської області до ОСОБА_1 про примус власника частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення до продажу частки на торгах - задовольнити.
Визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України рішення Погарського районного суду Брянської області від 15 листопада 2017 року за позовом Департаменту сільського господарства Брянської області до ОСОБА_1 про примус власника частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення до продажу частки на торгах в частині зобов'язання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, провести відчуження 1/163 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення площею 6 339 780 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (паї), шляхом продажу на торгах.
Видати виконавчий лист про зобов'язання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, провести відчуження 1/163 частки в праві спільної часткової власності на земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення площею 6 339 780 кв.м. з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (паї), шляхом продажу на торгах.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 14 травня 2018 року.
Суддя: