08 травня 2018 року м. Чернівці
справа № 713/440/15-ц
Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Литвинюк І. М.
суддів: Перпелюк І.Б., Яремка В.В.,
секретар - Скакун К.В.
за участю: представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, головуючий у І-й інстанції - Круглюк В.Г.,
У березні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості станом на 30 січня 2015 року в розмірі 17 009, 38 доларів США, яка складається з: 13 767, 84 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 818, 02 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 85,70 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 513, 11 дол. США- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно договору: 15,48 дол. США - штраф (фіксована частина), 809, 23 дол. США - штраф (процентна складова).
Вказувало на те, що 11 березня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір кредиту №CVVWGА00000018, згідно умов якого банк зобов'язався надати відповідачеві кредит у розмірі 25 000 дол. США на термін до 10 березня 2023 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки
Провадження № 22-ц/794/479/18 Головуючий у 1 інстанції: Круглюк В.Г.
Категорія: 27 Доповідач: Литвинюк І.М.
за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 березня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за яким поручитель відповідає перед кредитором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені, інших платежів, відшкодування збитків.
Заочним рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 009, 38 дол. США, що за курсом 16, 15 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30 січня 2015 року складає 274 701 грн. 54 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 14 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
На дане заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2015 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі зазначає, що апелянта не було належним чином повідомлено про розгляд справи. ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшено відсоткову ставку, що призвело до збільшення обсягу його відповідальності, як поручителя, однак таке збільшення відбулося без його згоди, а будь-які зміни до договору поруки не вносились. На момент пред'явлення позову порука в силу закону була припинена, оскільки позивач пропустив передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк для звернення до суду з позовом до поручителя.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
Проте з таким висновком повністю погодитись колегія суддів не може.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір кредиту №CVVWGА00000018, згідно умов якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 25 000 дол. США на споживчі цілі на термін до 10 березня 2023 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно у період з 20 по 24 число зі сплатою щомісячного платежу у розмірі 310,63 дол. США.
24 березня 2008 року укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №CVVWGА00000018 від 11 березня 2008 року, за умовами якої п.8.1. кредитного договору викладений в наступній редакції: «банк зобов'язався надати позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 11 березня 2008 року по 10 березня 2023 року у розмірі 41 375 дол. США на наступні цілі - 35 000 дол. США на споживчі цілі, 6 375 дол. США - на сплату страхових платежів, розмір щомісячних платежів визначений як 434,88 дол. США. Порядок сплати щомісячних платежів визначений графіком погашення кредиту відповідно до Додатку №2.
Належне виконання зобов'язань по кредитному договору забезпечується договором поруки №CVVWGА00000018, який укладений між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 11 березня 2008 року, та додатковою угодою до договору поруки №CVVWGА00000018 від 24 березня 2008 року.
Відповідно до частини 1 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову(субсидіарну) відповідальність поручителя.
Пунктом 4 договору поруки №CVVWGА00000018 від 11 березня 2008 року визначено, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Відповідно до розрахунку заборгованості визначено, що станом на 30 січня 2015 року заборгованість за кредитом складає: 13 767, 84 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 818, 02 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 85, 70 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, всього: 15 671, 56 дол. США.
Також встановлено, що рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2016 року змінено заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області, яким зменшено розмір стягуваної суми з 17 009, 38 дол. США, що за курсом НБУ складає 274 701 грн. 54 коп. до 261 386,43 грн. з яких: 13 767, 84 дол. США - заборгованість за тілом кредиту, що відповідно до курсу НБУ станом на 30 січня 2015 року складає 222 350 грн. 61 коп.;1 818, 02 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом, що відповідно до курсу НБУ станом на 30 січня 2015 року становить 29 361 грн. 02 коп.; 85,70 дол. США заборгованість по комісії, що відповідно до курсу НБУ станом на 30 січня 2015 року складає 1 384 грн. 06 коп.; 8 290 грн. 74 грн. - пеня.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 серпня 2017 року заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2015 року в частині не скасованій та не зміненій апеляційним судом та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2016 року залишено без змін.
Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).
Відповідно до статей 610,554 ЦК України боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
Згідно зі статтею 553 ЦК України порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Пунктом 2 Договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Стаття 598 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.
З пункту 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вбачається, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, висловленої у постанові у справі №6-73цс12 від 18 червня 2012 року, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
З матеріалів справи вбачається, що процентну ставку за кредитним договором № CVVWGА00000018 від 11 березня 2008 року було змінено банком з 12 % до 15,12 %. Вказана зміна суттєво збільшила обсяг відповідальності поручителя.
При укладенні кредитного договору та договору поруки були дотримані всі істотні умови. Згідно з пунктом 2.3.1 кредитного договору, банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом. Разом з тим, ця умова не скасовує встановленої законом норми про обов'язкову згоду поручителя на зміну зобов'язання.
Так, відповідно до пункту 13 Договору поруки зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін, в письмовому вигляді, шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
Враховуючи викладене, оскільки позивач змінив зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, на момент пред'явлення позову порука в силу закону була припинена. А тому підстав для задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 немає.
Вищенаведеним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо припинення поруки в силу частини 4 статті 559 ЦК України.
Відповідно до частини 3 статті 370 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього кодексу. При цьому, за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Така ж норма містилася і в статті 318 ЦПК України, що діяв на момент постановлення ухвали апеляційного суду.
Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2016 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову задоволенні позову банку до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Згідно з частиною 1статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до відповідача ОСОБА_2 відмовлено, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат з поручителя ОСОБА_2 слід скасувати та стягнути з ОСОБА_3 на користь банку 2 613,86 грн. у відшкодування судового збору за подання позовної заяви.
Також слід стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги 2 061 грн.
Керуючись статтями 367,374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 квітня 2015 року та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 13 липня 2016 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_2 та в частині стягнення судових витрат скасувати.
В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2 613 гривень 86 копійок у відшкодування судових витрат.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 у відшкодування судового збору за подачу апеляційної скарги 2 061 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 17 травня 2018 року.
Головуючий І.М. Литвинюк
Судді: І.Б. Перепелюк
В.В. Яремко