ун. № 759/13834/17
пр. № 2/759/2213/18
19 квітня 2018 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - П'ятничук І.В.,
за участю секретарів - Немировської А.М., Винарчук М.А., Медвідчука В.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням, -
Представник позивача ОСОБА_1 представляючи інтереси позивача ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до відповідача про визначення порядку користування житловим приміщенням, та просила суд постановити рішення, яким визначити порядок користування будинком АДРЕСА_1 наступним чином: у користування позивача залишити житлову площу розміром 19 кв.м. що відповідає його частці в праві власності, у користування відповідача залишити житлову площу 19 кв.м. що відповідає його частці в праві власності а також кухню площею 9,9 кв.м. та тамбур площею. 5,3 кв.м.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що він - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований в м.Києві по АДРЕСА_1 площею 39,1 кв.м. належав матері позивача ОСОБА_4 та відповідно після її смерті був успадкований ним - позивачем та його рідною сестрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.11.1987 р. в рівних частинах ( по Ѕ частині). В подальшому, ОСОБА_5 померла і відповідну належну їй Ѕ частину даного будинку було успадковано її сином - відповідачем. Однак в добровільному порядку вони не мають можливості вирішити питання щодо користування належною йому Ѕ частини спадкового майна після, тому він вимушений неодноразово звертатись до суду за захистом своїх прав з позовом про вселення в належну Ѕ частину будинку. Відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12.02.2015 р. позовні вимоги щодо вселення задоволено, однак виконати дане рішення суду не є можливим оскільки між ним та відповідачем не визначено порядок користування належними частинами будинку. Всім даним спадковим майном користується відповідач, встановив свої замки на кімнатах, належно їх не утримує, що руйнує весь будинок. Враховуючи наведене та посилаючись на ст.ст. 355, 358 ЦК України просив заявлені позовні вимоги задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, направив до суду свого представника ОСОБА_1, з належним чином оформленими повноваженнями, тому суд вважає можливим розглянути справу в його відсутності.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити, вказуючи на обставини справи викладені в позовній заяві також зазначала, що дане спірне спадкове домоволодіння площею 39,1 кв.м. яке є спадковим майном після померлої ОСОБА_4 і успадковано в рівних частинах після померлої її дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_5, однак відповідач не надає можливості позивачу користуватись вказаним майном, та сам не вчиняє жодних дій щодо утримання даного майна в належному стані, будинок руйнується, і оскільки саме кімнати площею 9,6 кв.м. що позначені в поверховому плані позначкою 1-3, та 10,0 кв.м., що позначені в поверховому плані позначкою 1-4 складають площу яку успадковано позивачем відповідно до свідоцтва про право на спадщину та до них фактично добудовано будинок який належить позивачу тому саме вказані кімнати позивач просить виділити в користування йому.
Відповідач в судових засіданнях проти задоволення заявлених вимог заперечував, вказував на те, що даний будинок площею 39,1 кв.м. не може бути садковим майном після померлої ОСОБА_4 оскільки його побудувала його матір ОСОБА_5, а тому визначення порядку користування не відповідає його інтересам, також зазначав, що родиною позивача добудовано до даного будинку житлову прибудову під літ. «А» та мансарду під літерою «А» а вказані житлові приміщення на які вказує позивач знаходяться в домоволодінні АДРЕСА_1 що взагалі не є спадковим майном.
Представники відповідача в судові засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому суд враховуючи думку відповідача вважає за можливе розглянути справу в їх відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено в новій редакції.
У відповідності до п.п. 9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.12.1987 року, засвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори, власниками будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в рівних частках.
Згідно Договору від 19.12.1990 року, укладеного між ОСОБА_5 та позивачем, встановлено конкретний порядок користування домоволодінням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку (серії НОМЕР_1), виданого на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.1998 року №65 та від 10.07.2003 року 2659/819, позивач є власником земельної ділянки площею 1/2 від 0,1000 га у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки будівництво і обслуговування жилого будинку і господарських будівель.
Відповідно до рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12.10.2005 року по справі за 92-3212-1/05 за позивачем визнано право власності на прибудови до будинку АДРЕСА_1 за технічним паспортом БТІ, реєстровий № 25211 від 08.10.2004 року. Після смерті ОСОБА_5, у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 залишився проживати її син - відповідач ОСОБА_2. Відповідач користується не лише ? часткою будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належала його матері ОСОБА_5, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.12.1987 року, а й займає повністю весь будинок. Відповідач не бажає впускати до іншої Ѕ частки відповідного будинку позивача, заперечуючи його право на дане садкове майно.
Відповідно до вимог ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Також у статті 41 Конституції України вказано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно ст. 155 Житлового кодексу України, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Як встановлено в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.08.2015р. задоволено позов ОСОБА_2 до Київської міської Ради, третя особа: Головне Управління Юстиції у м. Києві про визнання права власності на майно в порядку спадкування та визнано за ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.
Відповідно до ухвали Святошинського районного суду м.Києва від 10 січня 2017 р. заяву ОСОБА_2 про виправлення описки в рішенні Святошинського районного суду м. Києва від 03.08.2015р. задоволено частково, зазначено номер будинку - АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних депутатів від 06.06.1989 р. що прибудови до АДРЕСА_1 виконано ОСОБА_1 до виконання прибудов вказаний будинок складався з загальної площі 39,1 кв.м. і трьох кімнат.
Відповідно до акту обстеження від 07.10.2016 р. №192/40 обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій квартири АДРЕСА_1 встановлено, що несучі та огороджувальні конструкції АДРЕСА_1 знаходяться в ветхому (аварійному) технічному стані. Проживання в квартирі 1 є небезпечним.
Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За правилами ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Однак, відповідач чинить позивачу перешкоди в вселенні та користування належною йому частиною будинку, тому позивач вимушений звернутись за захистом своїх прав та інтересів до суду.
Відповідно до рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12.02.2015 р. позовні вимоги ОСОБА_3 щодо зобов'язання не чинити перешкод в користуванні Ѕ частиною будинку АДРЕСА_1 та вселення задоволено.
Однак в повній мірі виконати дане рішення суду не є можливим, оскільки не визначено які приміщення в АДРЕСА_1 складає Ѕ частина що належить позивачу в порядку спадкування за законом.
Як вбачається з матеріалів справи спадкове майно складається з житлового будинку площею 39,1 кв.м., таким чином Ѕ частина що успадкована позивачем становить 19,55 кв.м.
Як вбачається з технічного паспорту спірне домоволодіння складається з житлової кімнати 1-2 площею 19,5 кв.м., житлової кімнати 1-3 площею 9,6 кв.м., кімнати 1-4 площею 10,0 кв.м., приміщень 1 площею 5,3 кв.м., 1-1 площею 9,9 кв.м., 1-5 площею 5,7 кв.м., 1-6 площею 2,8 кв.м.
Позивач просить надати йому в користування приміщення площею 19 кв .м. яка прилягає до збудованої ним прибудови, в користуванні відповідача залишити житлову площу 19,0 кв.м. та кухню 9, 9 кв.м. і тамбур 5,3 кв.м.
Враховуючи те, що запропонований позивачем варіант визначення порядку користування спадковим майном не порушує права та інтереси відповідача, суд вважає, що даний порядок є таким, що відповідає інтересам сторін по справі, а тому вважає заявлені позовні вимоги такими, що обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 321, 317, 358 ЦК України та ст.ст. 1-19, 23,76-113, 128-132, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України,-.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням - задовольнити.
Встановити порядок користування будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 наступним чином:
-виділити в користування ОСОБА_3 житлову площу розміром 19,6 кв.м., що складається з житлових кімнат площею 9,6 кв.м. що позначені в поверховому плані позначкою 1-3, та 10,0 кв.м., що позначені в поверховому плані позначкою 1-4.
-виділити в користування ОСОБА_2 житлову площу розміром 34,6 кв.м., що складається з житлової кімнати площею 19,5 кв.м., що позначені в поверховому плані позначкою 1-2, кухню площею 9,8 кв.м., з позначкою 1-1, та тамбур площею 5,3 кв.м., з позначкою І.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинського районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І.В.П'ятничук