ун. № 759/13266/17
пр. № 2/759/2133/18
26 квітня 2018 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Чернишук К.О.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відшкодування шкоди,
У вересні 2017 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути із Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, Головного територіального управління юстиції у м. Києві матеріальну шкоду у розмірі 30000 грн 00 коп., посилаючись на ті підстави, що через невиконання відповідачем рішення протягом майже року позивач змушений був користуватися послугами адвоката, за послуги якого позивач сплатив 30000 грн 00 коп., що завдало позивачу матеріальної шкоди.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 25.10.2017 представником позивача надіслано відповідні заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що надання юридичної допомоги стягувачу адвокатом не є витратами виконавчого провадження (а.с. 15-17).
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч. 2-5 ст. 13 цього Кодексу.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Святошинському ДВС м. Київ, ГТУЮ у м. Києві перебував виконавчий лист №759/11911/15-ц від 25.01.2016 виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення боргу у розмірі 46474 грн 60 коп. з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1
26.01.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №49946685 згідно якого боржнику надано строк для самостійного виконання рішення суду (а.с. 21, 22).
У ході проведення виконавчого провадження та виконавчим документом майнового характеру 05.05.2016 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно та грошові кошти боржника (а.с. 25).
24.11.2016 ДП «Сетам» проведені електронні торги по реалізації арештованого нерухомого майна, яке згідно державного акту на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_1 належить ОСОБА_2, 95000 грн 00 коп. надійшли на депозитний рахунок Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві (а.с. 2).
22.02.2017 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження через повне фактичне виконання рішення згідно виконавчого листа (а.с. 20).
Згідно п. 15 пп. Б роз. 10 перехідних положень ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01.01.2016, не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Згідно ч. 2 ст. 135 ЗК України звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 №212-р підтримано пропозицію Міністерства юстиції України стосовно запровадження реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
Наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 №2710/05 затверджено Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
Отже зважаючи на викладені обставини справи, встановлено, що державним виконавцем виконанні всі належні дії щодо виконання виконавчого провадження №49946685.
Згідно п. 2 ч. 2, та ч. 3 ст. 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат . Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Таким чином, витрати на правову допомогу можуть бути стягнуті на користь позивача у розмірі не більшому ніж визначено вищевказаним Законом, однак позивачем у судовому засіданні не надано доказів того, скільки часу було витрачено адвокатом на вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням, що унеможливлює розрахунок граничного розміру витрат, який підлягає стягненню з відповідача, а отже в задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 30000 грн. 00 коп. належить відмовити.
Всупереч правилам ст. 175 ЦПК України, п.7 Постанови ВСУ № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позивач у своєї позовної заяві викладає лише позовні вимоги, але не зазначає доказів, що підтверджують кожну обставину, на яку він посилається.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач в судовому засіданні не довів порушення будь-яких його прав, так, у своїй позовній заяві позивач взагалі не вказує, яке його право було порушено та що стало підставою до подачі позовної заяви до суду.
Верховний Суд України в своїй постанові від 31.10.2012 в справі №6-53цс12 зробив висновок про те, що «особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способом захисту суб'активних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника».
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано належніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог та порушення його особистого права.
Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача є такими, що не обґрунтовані на законі, не доведені матеріалами справі та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 13, 15, 16 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, -283, 353 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ, Головного територіального управління юстиції у м. Києві про відшкодування шкоди залишити без задоволення.
Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 26.04.2018.