Постанова
Іменем України
08 травня 2018 року
м. Харків
справа № 646/7169/17
провадження № 22-ц/790/1260/18
Апеляційний суд Харківської області у складі:
головуючого, судді - Хорошевського О.М.
суддів: Кіся П.В.,
Кружиліної О.А.
за участю секретаря - Брулевича В.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року, головуючого першої інстанції судді Теслікової І.І. по справі № 646/7169/17 за позовом ОСОБА_2 до Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, Головного управління державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби в Харківській області про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, -
У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до Міжрайонного ВДВС по Основ'янському та Слобідському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області, Головного управління державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби в Харківській області про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування посилалась на неправомірність дій виконавчих служб щодо виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.06.2009 року, безпідставне направлення виконавчого листа до Індустріального та Немишлянського району м. Харків ГТУЮ, чим їй була заподіяна моральна шкода у розмірі 15045,45.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року позовні вимоги залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким: задовольнити її позовні вимоги; стягнути з відповідачів понесені нею витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме на ксерокопії документів для відповідачів у розмірі 105,30 грн.; стягнути з відповідачів витрати, пов'язані з поданням позову у 2014 році в розмірі 500 грн.
Посилається на те, що державним виконавцем на 13 місяців пізніше нараховано аліменти, що порушує її права та законодавство України, оскільки виконавче провадження було відкрито 31.01.2005 року.
Зазначає, що у відповідності до ст. 22 ЦК України в наслідок порушення її прав діями виконавчих служб з виплати аліментів їй було спричинено шкоду, яка складається з того, що позивач не отримала у повному розмірі виплат по аліментам, так як виконавча служба не виконала розрахунок нарахування аліментів, що потягнуто за собою спричинення їй матеріальної шкоди.
Моральна шкода, спричинена позивачу, полягає у тому, що оскільки вона тривалий час не отримувала аліменти у повному розмірі їй доводилось працювати на декількох робочих місцях, щоб утримувати свою доньку.
Також вказує, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що розрахунок нарахування аліментів за період з жовтня 2004 року по жовтень 2009 року виготовлений виконавчими службами.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.
Судова колегія погоджується з таким висновком.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.12.2004 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку щомісячно починаючи з 20.10.2004 року до досягнення дочкою двадцятитрирічного віку (а.с. 57).
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.06.2009 року збільшено розмір аліментів та стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, починаючи з 10.03.2009 року до досягнення ОСОБА_4 23 літнього віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с. 58).
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03.08.2015 року позов ОСОБА_2 до Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, Приватного підприємства «Ікар-97», про визнання незаконними дій та бездіяльності виконавчих служб по виплаті аліментів, стягнення суми, відшкодування моральної шкоди залишено без задоволення.
Рішенням (додатковим) Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.01.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних витрат та пені за прострочення сплати аліментів залишено без задоволення.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22.06.2016 року, залишеним без змін ухвалою ВССУ від 06.04.2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольно частково. Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2015 року і додаткове рішення цього ж суду від 21 січня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до Фрунзенського і Червонозаводського відділів державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції і до ОСОБА_3 скасовано і у задоволенні позовних вимог до вказаних відповідачів відмовлено з інших підстав. Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 серпня 2015 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Ікар-97» залишено без змін
(а.с. 20-22, 23-27).
Відповідно до постанови № 133/6 про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2006 року виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 6880/04 від 03.11.2005 року виданого Червонозаводським районним судом м. Харкова закінчено. Виконавчий документ та копію постанови направлено до Фрунзенського ДВС м. Харкова за місцем роботи боржника ПП «ІКАР-97», АДРЕСА_1, що є територією Фрунзенської ДВС в м. Харкові (а.с. 56).
З постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2010 року вбачається, що державним виконавцем Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 6680/2004 виданий 03.11.2005 року Червонозаводським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 частини до досягнення 23-х років донькою (а.с. 60).
Матеріали справи не містять рішень суду в порядку розділу VIІ ЦПК України ст. 448-451 ЦПК України; відсутні рішення суду щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність державної виконавчої служби та визнання неправомірними або якими зобов'язано державного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
З позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що постанову № 133/6 про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2006 року та постанову про відкриття виконавчого провадження від 14.06.2010 року нею було отримано.
Оскільки позивачем не було оскаржено зазначені постанови у 10-ти денний строк, ні до Червонозаводського районного суду м. Харкова, ні до начальника Державної виконавчої служби, судом першої інстанції було правомірно відмовлено у задоволенні цієї частини вимог.
Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами від 25.05.2001), під моральною шкодою розуміється втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пункт 4 вищевказаної постанови зазначає, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 при загальних підставах цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Частиною 2 ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
З матеріалів справи вбачається дві довідки щодо розрахунку заборгованості по аліментам ОСОБА_3 надані державним виконавцем Фрунзенського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5, згідно до яких заборгованість відсутня, рішення суду виконане, та роз'яснено порядок оскарження в 10 денний строк до відповідного суду з моменту отримання (а.с. 32,35). Позивачем не надано доказів оскарження вищезазначених розрахунків до судів першої та апеляційної інстанцій.
Оскільки ОСОБА_2 не було оскаржено у 10-ти денний строк розрахунки заборгованості, надані відповідачем та постанови ДВС від 30.06.2006 року та від 14.06.2010 року, судом було вірно встановлено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, враховуючи те, що позивачем не було доведено спричинення їй моральної шкоди, а також протиправність дій органів державної виконавчої служби.
Доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі висновків суду не спростовують, були предметом розгляду судом першої інстанції, яким суд дав належну оцінку та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.
З огляду на викладене, та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ч. 1 ст. 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14.05.2018 року.
Головуючий - О.М. Хорошевський
Судді - П.В. Кісь
О.А. Кружиліна