1Справа № 335/9487/17 2/335/214/2018
3 травня 2018 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:
головуючого судді Шалагінової А.В.,
за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107Б, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача фінансових послуг,
11.08.2017 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача фінансових послуг, мотивуючи свої вимоги тим, що він є користувачем банківської картки «Універсальна» за № 5168 7423 0180 2744.
06.05.2016 о 17:16 год. на його мобільний телефон надійшов дзвінок з питання продажу сигналізації для офісу. Після пояснень позивача, особа, яка йому телефонувала, запропонувала перерахувати кошти на картку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», на що він погодився і повідомив номер картки.
Через 1 годину позивачеві зателефонувала особа з іншого номеру телефону, яка представилася працівником вказаного банку та поцікавилася, чи не очікує позивач надходжень грошових коштів від юридичної особи, на що позивач відповів, що не очікує і поклав слухавку.
О 18:19 год. позивачеві зателефонувала особа з іншого номеру телефону, яка повідомила, що здійснена заборонена операція, а саме перерахування грошових коштів з рахунку юридичної особи на картку фізичної особи, тому банк заблокував всі картки. Вказана особа після цього назвала прізвище, ім'я та по батькові позивача, та повідомила про необхідність здійснити термінові операції по картці, на що позивач вимушено погодився. На телефон почали приходити СМС-повідомлення, в яких відправником значився «ПРИВАТБАНК». Позивач продиктував особі, яка йому телефонувала, цифри, які були в СМС-повідомленнях. Після цього позивач уважно прочитав СМС-повідомлення і зрозумів, що йдеться про переказ коштів, після чого припинив спілкування та зателефонував за номером 3700 до служби підтримки відповідача та дізнався про вчинення переказу грошових коштів 7 999,00 грн. з його картки за послугою поповнення рахунку, на мобільний телефон.
З метою скасування операції позивач склав разом з оператором служби підтримки «ПРИВАТБАНКУ» службову заяву про вчинення шахрайства та скасування даної операції № 7258712 від 06.05.2016, яку було передано до Служби безпеки банку.
В період з 06.05.2016 по 13.05.2016 позивач неодноразово звертався до служби підтримки за номером 3700, та йому повідомляли, що грошові кошти знаходяться в «резерві» та будуть повернуті. Однак, кошти на його картку відповідач не повернув, а операцію з ознаками шахрайства не скасував. 16.05.2016 позивач дізнався, що грошові кошти були списані з «резерву» та відправлені контрагенту всупереч заявці позивача.
Таким чином, служба безпеки банку не вжила заходів щодо перешкоджання вчиненню шахрайства, не скасувала операції. Позивач за даним фактом звернувся до Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190, 367 КК України.
Протягом 2016-2017 р.р. представники відповідача неодноразово зверталися до позивача з вимогою повернути кредитні кошти. Станом на 22.03.2017 по картковому рахунку позивача наявна заборгованість 16 149,72 грн.
Позивач вважає неправомірними дії відповідача, оскільки відповідач безпідставно не призупинив завершення грошового переказу, чим порушив положення Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою Правління НБУ № 705 від 05.12.2014, Правила користування платіжними картками, Умови та правила надання банківських послуг. Несанкціоновані позивачем транзакції щодо переказу коштів з його кредитної карти у сумі 7 999,000 грн. не відповідають загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України, яка встановлює, що волевиявлення учасника правочину має бути спрямоване на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Просив визнати неправомірними дії відповідача в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною карткою «Універсальна», виданої на ім'я позивача, визнати нечинними транзакції щодо переказів 06.05.2016 коштів у сумі 950,00 грн., 5 000,00 грн., 2 049,00 грн., а разом 7 999,00 грн. з кредитної картки позивача, скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), страхові платежі, нараховані позивачем за вказаними транзакціями (а.с. 1-3).
Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2017 відкрито провадження у справі та справа призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 15).
18.10.2017 від представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли письмові заперечення на позов, за змістом яких 09.10.2012 між сторонами укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, на підставі якої позивач користується послугами банку. 27.03.2013 ОСОБА_2 на підставі вказаного договору отримав «Золоту» кредитну картку «Універсальна» № 5168 7423 0180 2744 зі встановленим розміром кредитного ліміту 8 000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою за карткою. Предметом спору є три транзакції від 06.05.2016 на загальну суму 7 999,00 грн., а саме на суму 950,00 грн. о 18:44:55 год., 5 000,00 грн. о 18:46:52 год., 2 049,00 грн. о 18:53:01 з призначенням - сплата послуг Київстар. Часом дзвінка до служби банку за телефоном 3700 було 06.05.2018 о 19:07:41. Тобто, позивач повідомив про транзакції вже після того, як вони були здійснені. Позивач всупереч вимог Постанови Правління НБУ від 05.11.2014 № 705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», Умов та Правил надання банківських послуг повідомив стороннім особам ОСОБА_3 із СМС-повідомлення для проведення банківських транзакцій. При цьому, саме держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією до моменту звернення власника картки до банку та блокування картки. Таким чином, саме позивач в даному випадку несе відповідальність та ризик збитків від здійснення вказаних операцій. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 28-31).
15.12.2017 набрав чинності Закон України № 2147-VIII від 03.10.2017, за яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено у новій редакції.
Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, справи у судах першої інстанції, провадження в яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
З урахуванням викладеного, розгляд справи було продовжено за правилами ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, в порядку спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи у судове засідання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні, що відбулось 19.10.2017, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Просив у задоволенні позову відмовити. В подальшому у судове засідання не з'явився, відповідно до поданого клопотання представник підтримав раніше подані заперечення та просив розглянути справу за його відсутності. За таких обставин суд вважав за можливе закінчити розгляд справи за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
09.10.2012 між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено договір б/н шляхом заповнення відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно з яким відповідач отримав кредитну картку «Універсальна» № 5168 7423 0180 2744 зі встановленим розміром кредитного ліміту 8 000,00 грн. (а.с. 32-34).
Зазначений договір відповідає вимогам частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
06.05.2016 за вищезазначеною кредитною карткою позивача були проведені 3 транзакції на загальну суму 7 999,00 грн., а саме: 950,00 грн. о 18:44:55 год., 5 000,00 грн. о 18:46:52 год., 2 049,00 грн. о 18:53:01 з призначенням - сплата послуг Київстар, що підтверджується наданою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» довідкою від 23.10.2017 № 20170823РВ0000000771/1 (а.с. 148).
Згідно з довідкою ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 30.10.2017 № 20170823РВ0000000771/2 банком 06.05.2016 були направлені позивачеві ОСОБА_3 в СМС-повідомленнях на телефон позивача з метою підтвердження оплати на вказані вище суми. Після чого, о 19:16 та о 19:21 позивачеві були направлені СМС-повідомлення про заблокування його картки (а.с. 171).
Позивач вказує, що вищевказані грошові перекази (оплата послуг) були здійснені ним через шахрайські дії сторонніх осіб, які шляхом введення його в оману змусили передати ОСОБА_3, що надходили позивачеві в СМС-повідомленнях. Проте, одразу після здійснення транзакцій позивач звернувся до служби підтримки банку за телефоном 3700 та повідомив про шахрайські дії, внаслідок чого картку було заблоковано, однак спірні транзакції не були скасовані.
Зазначені обставини підтверджуються витягами з кримінального провадження № 12016080060002026 від 10.05.2016 за ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 8) та № 12017080060002468 від 01.07.2017 за ч. 1 ст. 367 КК України (а.с. 9), заявою ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення (а.с. 9).
Відповідно до виписки по картковому рахунку позивача станом на 22.03.2017 йому було нараховано заборгованість за кредитом за період з 06.05.2016 по 07.03.2017 на загальну суму 16 723,30 грн., до якої увійшла пеня за прострочення кредиту, страхові платежі за договором «Страхування кредитного ліміту», відсотки за користування кредитними коштами (а.с. 4-6).
Позивач визначив способи захисту порушеного права як визнання неправомірними дій відповідача в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною карткою «Універсальна», виданої на ім'я позивача, визнання нечинними транзакцій щодо переказів 06.05.2016 коштів у сумі 950,00 грн., 5 000,00 грн., 2 049,00 грн., а разом 7 999,00 грн. з кредитної картки позивача, скасування відсотків, пені (штрафних санкцій), страхових платежів, нарахованих позивачем за вказаними транзакціями.
Разом із тим, суд дійшов переконання, що відповідачем не було допущено неправомірних дій в частині невиконання банківських послуг при користуванні платіжною карткою, з огляду на що відсутні підстави для визнання нечинними транзакцій щодо переказів 06.05.2016 коштів на загальну суму 7 999,00 грн., з таких підстав.
У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
На підставі пп. 2.1.1.5.1 п. 2.1.1.5 «Обов'язки клієнта» Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Клієнт зобов'язаний не передавати Піни третім особам.
Відповідно до пп. 1.1.5.5 п. 1.1.5 «Відповідальність сторін» Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта, Карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в СМС-повідомленні ПІН-коді, Ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24, паролі (ніку) MobileBanking або проведених Клієнтом операціях стане відомою іншим особам внаслідок несумлінного виконання Клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв'язку під час використання цих каналів (а.с. 73).
Згідно з пп. 1.1.5.14, 1.1.5.28, 1.1.5.29 п. 1.1.5 «Відповідальність сторін» Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», Клієнт відповідає за усі операції в повному обсязі, здійснені у підрозділах Банку, через пристрої самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват24 з використанням передбачених цими Умовами засобів його ідентифікації та аутентифікації. У разі якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картками або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за всі операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНу. Держатель несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення ОСОБА_4 в Банк та блокування ОСОБА_4, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою (а.с. 73).
Аналогічні умови визначені і Умовами та Правилами використання платіжних карток Банку, зокрема, п. 2.1.1.7.1 (а.с. 95).
В даному випадку ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 на переказ коштів третім особам, внаслідок чого з його картки були здійснені спірні транзакції. Таким чином, з урахуванням приведених умов договору, в даному випадку саме позивач несе відповідальність за вчинення цих транзакцій. Крім того, Умовами та Правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не передбачено можливості скасування транзакцій у даному випадку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на вимоги пп. 1.1.3.1.7, 1.1.3.2.14 Умов та правил надання банківських послуг, ст.ст. 37-1, 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що регламентують підстави та порядок призупинення платіжних операцій, а не їх скасування. Крім того, дані положення не розповсюджуються на випадки проведення грошових переказів з картки з метою оплати телекомунікаційних послуг, що мало місце в даному випадку, хоча і внаслідок шахрайських дій, а стосуються операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.
Також позивач вказує про те, що транзакції не відповідають умовам ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки було відсутнє вільне волевиявлення позивача на їх вчинення. Разом із тим, якщо розцінювати спірні транзакції як правочини з приводу оплати телекомунікаційних послуг, то відповідач не був стороною таких правочинів, а тому і не може нести відповідальності у разі їх недійсності. Поряд із цим, позивач не заявляв вимог про визнання недійсними правочинів, а вказував саме про нечинність транзакцій.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 в частині визнання дій відповідача неправомірними та визнання нечинними транзакцій є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 про скасування відсотків, пені (штрафних санкцій), страхових платежів, нарахованих за опротестованими транзакціями, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 14.16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.
У даному випадку ОСОБА_2 повідомив ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про неправомірне використання електронного платіжного засобу майже одразу після проведення переказів 06.05.2016, що підтверджено наданою відповідачем довідкою від 30.10.2017 № 20170823РВ0000000771/2, внаслідок чого відбулось блокування кредитної картки (а.с. 171). Таким чином, з цього моменту саме банк відповідно до наведеного положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» несе ризик збитків від здійснення вказаних операцій, що включає й не отримання відповідачем відсотків за кредитним договором.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Враховуючи, що ОСОБА_2 довів, що вжив відповідних заходів щодо належного виконання зобов'язання, а саме на виконання п.п. 2.1.4.8, 2.1.4.9 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 120) повідомив відповідача за телефоном 3700 про неправомірне використання ОСОБА_3 до картки, тому відсутні підстави для покладання на ОСОБА_2 відповідальності за порушення зобов'язання із повернення кредиту, зокрема, щодо пені (штрафних санкцій).
Таким чином, порушене право ОСОБА_2 підлягає захисту шляхом скасування відсотків та пені (штрафних санкцій), нарахованих за кредитом на суму заборгованості, що виникла внаслідок переказів грошових коштів 06.05.2016 на суми 950,00 грн., 5 000 грн., 2 049,00 грн., а всього на суму 7 999,00 грн. за весь період заборгованості.
В частині позовних вимог про скасування страхових платежів суд також відмовляє, оскільки позивач цю вимогу в своєму позові взагалі не обґрунтував, не навів підстав, на яких ґрунтується ця позовна вимога. У судовому засіданні представник позивача вказав, що страховий договір укладався між сторонами автоматично при укладанні кредитного договору. Разом із тим, відповідних доказів позивач суду не надав.
Суд зауважує, що відносини страхування, у т.ч. й кредиту, врегульовані спеціальним Законом - Законом України «Про страхування», а також окремим договором. При цьому, здійснення страхових платежів за договором страхування кредиту, жодним чином не пов'язане із наявністю заборгованості за кредитним договором. Страховий платіж також не є мірою відповідальності за порушення умов кредитного договору. Тому, на підставах, викладених у позовній заяві, судом не можуть бути скасовані страхові платежі.
Підсумовуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 суд задовольняє частково шляхом скасування відсотків та пені (штрафних санкцій), нарахованих за кредитом на суму заборгованості, що виникла внаслідок переказів грошових коштів 06.05.2016 на суми 950,00 грн., 5 000 грн., 2 049,00 грн., а всього на суму 7 999,00 грн. за весь період заборгованості. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 необхідно відмовити.
На підставі ст.ст. 19, 89, 141, 244-245, 259, 264, 265, 272-273, 274-279, пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати відсотки та пеню (штрафні санкції), нараховані ОСОБА_2 публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПРИВАТБАНК» за кредитом (картковим рахунком) № 5168 7423 0180 2744 на суму заборгованості, що виникла внаслідок переказів грошових коштів 6 травня 2016 р. на суми 950,00 грн., 5 000 грн., 2 049,00 грн., а всього на загальну суму 7 999 (сім тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 00 копійок за весь період заборгованості.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 3 травня 2018 р.
Повне судове рішення складене 8 травня 2018 р.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.В. Шалагінова