15.05.2018 Провадження №1-кп/331/198/2018
ЄУН 331/134/18
15 травня 2018 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 1-кп/331/198/2018 з обвинувальним актом у відношенні обвинуваченого
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованому, не одруженому, який на утриманні неповнолітніх дітей не має, який не має місця реєстрації, раніше судимому:
- 01.02.1996 Мелітопольським мс Запорізької області за ч. 1 ст. 229-6 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 20.04.1998 Шевченківським рс м. Запоріжжя за ч.1 ст. 140 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;
- 27.05.1998 Мелітопольським мс Запорізької області за ч. 3 ст. 81 КК України до 3 років 9 місяців позбавлення волі,
- 28.05.2003 Мелітопольським мс Запорізької області за ч. 2 ст. 307, ч.2 ст.309 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі.
- 11.02.2009 Вільнянським рс Запорізької області за ч. ст. 391, 71 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі.
- 08.02.2010 Мелітопольським мс Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, На підставі ст.75 КК України звільнений з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців;
- 23.07.2010 Мелітопольським м/с Запорізької області за ч. 2 ст. 309, ст. 395, 70 КК України до 3 років 1 місяців позбавлення волі,
- 19.06.2014 року Бердянським міськрайсудом Запорізької області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 до 3 років позбавлення волі;
- 29.07.2014 Мелітопольським м/с Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15, КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,. Звільнився по відбуттю строку покарання 11.05.2017 року,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.186 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_3
20 грудня 2017 року приблизно о 09 годин 45 хвилин, ОСОБА_3 , будучи особою, раніше засудженою за вчинення корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись на ринку «Анголенко», розташованого за адресою: м. Запоріжжя вул. Гоголя 32, проходячи вздовж торгових рядів, звернув увагу на раніше йому незнайому ОСОБА_5 , яка поклала за торгівельний прилавок грошові кошти та відійшла до іншого торгівельного прилавку. В цей час, ОСОБА_3 підійшов до торгівельного прилавку №792 та, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом вільного доступу з прилавка таємно викрав грошові кошти, а саме: 2 купюри номіналом по 500 гривень, 6 купюр номіналом по 200 гривень та 8 купюр номіналом по 100 гривень, а всього на загальну суму 3000 гривень, чим намагався спричинити потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану суму. В цей час дії ОСОБА_3 були помічені потерпілою ОСОБА_5 , яка підбігла до останнього та стала вимагати припинити злочинні дії та повернути їй грошові кошти, тим самим припинила незаконні дії обвинуваченого, який виконав усі дії, які вважав необхідними, але злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки він був затриманий потерпілою та випадковими перехожими з викраденим майном одразу після скоєння злочину та в подальшому переданий працівникам поліції.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні свою провину у вчиненні злочину визнав частково та пояснив, що 20.12.2017 року приблизно о 10 годині він перебував на ринку «Анголенко» та проходив вздовж торгівельних рядів, де продаються чай, кава та солодощі, коли побачив, що на прилавку лежать грошові кошти, а продавця поруч немає. Тоді він вирішив скористатися ситуацією, перехилився через прилавок та взяв пачку грошей у руки. Не встигши пройти одного-двох кроків, він почув крик на свою адресу, після чого зрозумів, що його викрили, та поклав гроші назад на край прилавку, відмовившись від продовження злочину. До нього підбігла юрба людей, завалили на землю та викликали працівників поліції. Наміру утримувати гроші при собі він не мав, його впіймали поруч із прилавком, він не встиг відійти навіть на два метри від нього, ніяких дій або спроб зникнути з місця вчинення злочину він не чинив, вважає, що в його діях відсутні ознаки грабежу, оскільки він вчинив крадіжку, із чим повністю згоден.
Окрім часткового визнання своєї провини, винуватість ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що 20.12.2017 року вона перебувала за своїм прилавком у якості продавця та підготувала гроші для повернення боргу у сумі 3000 грн., які поклала на прилавок біля себе та вийшла із-за прилавку до своєї доньки, яка торгує напроти. Розмовляючи із донькою, вона побачила, як невідомий чоловік підходить до її прилавку, перехиляється та бере у руку гроші та починає уходити. Вона стала одразу голосно кричати, підбігла до чоловіка, схопила його за куртку, після чого викликала працівників поліції. Чоловік встиг відійти від прилавку не більше ніж на 3-5 метрів, гроші він тримав у руці на момент його затримання. Оскільки, гроші були їй повернуті, то матеріальних претензій до обвинуваченого не має.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона працює разом із своєю матір'ю ОСОБА_5 на ринку «Анголенко», їх прилавки розташовані напроти один одному. В той момент, коли мати стояла поруч її прилавку, вони побачили, що невідомий чоловік перехилився через прилавок її матері, взяв гроші та почав уходити. Мати одразу його схопила, чоловік не встиг відійти і одного метра від прилавку. Потім підійшли інші працівники ринку, тримали ОСОБА_8 до приїзду працівників поліції. Пам'ятає, що у руці останнього знаходились гроші, які були вилучені працівниками поліції. Усі події відбувалися біля прилавку її матірі, який є угловим.
Свідок ОСОБА_9 , будучи допитаним у судовому засіданні, пояснив, що він був присутнім під час вилучення у чоловіка із кишені грошових коштів працівниками поліції. У той день він проходив по ринку «Анголенко» та його запросили бути понятим. Всі слідчі дії відбувалися поруч із прилавком, де була вчинена крадіжка.
Крім того, провина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується:
-протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.12.2012 року, а саме: ОСОБА_8 , під час обшуку якого було виявлено на вилучено у лівій кишені куртки грошові кошти у загальній сумі 3000 грн, мобільний телефон та барсетку;
-протоколом огляду речей - грошових коштів від 21.12.2017 року у загальному розмірі 3000 грн. із зазначення номіналів та серій купюр;
-протоколом пред'явлення особи для впізнання від 20.12.2017 року, під час проведення якого ОСОБА_5 впізнала особу під номером 3 як ту, що намагалась заволодіти її грошовими коштами;
-протоколом проведення слідчого експерименту від 28.12.2017 року за участю потерпілої ОСОБА_5 , під час якого остання підтвердила свої пояснення щодо обставин викриття та затримання чоловіка, який намагався заволодіти її грошовими коштами, які лежали на прилавку.
Оцінюючи усі надані прокурором докази, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 3 та 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у злочинах проти власності» № 10 від 06.11.2009 року крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.
Розрізняючи крадіжку і грабіж, слід виходити зі спрямованості умислу винної особи та даних про те, чи усвідомлював потерпілий характер вчинюваних винною особою дій. Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп'яніння).
Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо особа, котра протиправно заволоділа майном, такої реальної можливості не мала, її дії слід розглядати залежно від обставин справи як закінчений чи незакінчений замах на вчинення відповідного злочину. Закінченим замахом на крадіжку є дії особи, яка викрала майно, але одразу була викрита. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій.
У судовому засіданні встановлено, що дії ОСОБА_3 були спрямовані на таємне викрадення майна ОСОБА_5 - грошових коштів, які знаходились на прилавку. Зазначені факти підтверджуються як поясненнями обвинуваченого ОСОБА_3 , так і потерпілої ОСОБА_5 . Однак, поведінка ОСОБА_3 після заволодіння грошовими коштами була помилково оцінена стороною обвинувачення як така, що спрямована на утримання викраденого майна, та у свою чергу переросла у грабіж.
Однак, як пояснила у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 , одразу після того, як вона зрозуміла, що невідомий чоловік взяв її гроші, вона стала голосно кричати та схопила останнього за куртку, зупинивши його поруч зі своїм прилавком. Аналогічні пояснення щодо місця зупинення ОСОБА_3 дала у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 . Крім того, згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 28.12.2017 року потерпіла ОСОБА_5 , знаходячись на місці вчинення злочину вказала точне місце затримання ОСОБА_3 , яке знаходиться на відстані приблизно 1-2 метру від центру її прилавку.
Крім того, у судовому засіданні жодним із учасників судового провадження не було зазначено, які саме активні та відкриті дії вчинив ОСОБА_3 з метою утримати викрадене майно при собі, даних про те, що обвинувачений намагався зникнути з місця вчинення злочину, відійшов чи відбіг на значну відстань, не дивлячись на крики потерпілої, немає. Навпаки, усі свідки та потерпіла у судовому засіданні підтверджували, що затримання ОСОБА_3 , відбулося безпосередньо біля прилавку, що зафіксовано у тому числі і на фотознімках до протоколу проведення слідчого експерименту від 28.12.2017 року.
Встановлені судом обставини дають підстави стверджувати, що безпосередньо після заволодіння ОСОБА_3 , майном потерпілої, його таємні дії, спрямовані на вчинення крадіжки, були викриті потерпілою, яка одразу його затримала, а обвинувачений у свою чергу відмовився від продовження злочину та утримання майна при собі, чим вчинив закінчений замах на крадіжку.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України на ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України.
Таким чином, оцінивши надані суду докази, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», суд приходить до висновку, що умисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.2 ст.15, ч. 2 ст. 185 КК України як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинені повторно.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_3 вчинив один епізод злочину, який відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, ступінь здійснення злочинного наміру, який не був завершений до кінця лише через активні дії потерпілої, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі і за корисливі злочини, та знову незадовго після звільнення з місць позбавлення волі вчинив злочин, який посягає на право власності громадян з метою отримання доходу, офіційно не працює, на обліках у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, постійного місця проживання не має.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України необхідно визнати щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України у якості обставин, що обтяжують покарання, суд враховує ОСОБА_3 рецидив злочину.
На підставі викладеного, враховуючи обставини справи, той факт, що ОСОБА_3 було вчинено незакінчений злочин, та дані, які характеризують особу обвинуваченого, його стійку спрямованість на продовження злочинної діяльності, суд приходить до висновку про те, щоОСОБА_3 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі, що буде відповідати принципам та меті його призначення.
Долю речових доказів по справі необхідно вирішити відповідно до положень ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 залишити без змін до набрання вироком суду чинності.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з 20 грудня 2017 року.
Речові докази:
-грошові кошти у розмірі 3000 грн. повернути потерпілій ОСОБА_5
-мобільний телефон та барсетку - повернути засудженому ОСОБА_3 .
Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
Суддя: ОСОБА_1