Справа № 212/1413/18
2/212/1335/18
11 травня 2018 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Зіміна М.В.,
секретаря судового засідання - Більченко Ю.О.,
за участі:
представника позивача - адвоката ОСОБА_1,
представника відповідача - адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі-ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я у розмірі 170000,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 24.07.1985 по 24.04.2011 року перебував у трудових відносинах із відповідачем та працював на шахті «Октябрська» крипільником, гірничим робітником та слюсарем з ремонту обладнання. 04 березня 1996 року під час виконання трудових обов'язків із ним стався нещасний випадок внаслідок якого він отримав компресійний перелом тіла. Нещасний випадок призвів до стійкої втрати працездатності. Зазначає, що при первинному огляді 09.10.1996 йому було встановлено 50% стійкої втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом та встановлено 3 групу інвалідності, при подальших переоглядах відсоток втрати працездатності знижувався та 22.10.2013 року встановлено 25% втрати професійної працездатності на безстроковий термін. Вказує, що у зв'язку з отриманою виробничою травмою йому було завдано моральну шкоду, яка пов'язана із фізичним болем та вимушених змінах у житті.
Відповідач подав до суду письмовий відзив на позов в якому не погодившись із позовними вимогами зазначив, що причиною нещасного випадку який стався із позивачем є порушення останнім ст.14 Закону України «Про охорону праці», тобто нещасний випадок стався із вини самого позивача. Вказав, що позивачем не доведено факту завдання моральної шкоди та її розміру. Також вказав, що позивач після отримання виробничої травми пропрацював на підприємстві відповідача ще 14 років та звільнився з підприємства за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію.
Ухвалою суду від 14.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в позові відмовити, посилаючись на письмовий відзив.
В судовому засіданні 11 травня 2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_3 з 24.07.1985 по 24.04.2011 року, часу звільнення у зв'язку з виходом на пенсію, перебував у трудових відносинах із відповідачем та працював на шахті «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», що підтверджується копією трудової книжки останнього та не заперечувалось сторонами під час розгляду справи. (а.с. 6-13)
04 березня 1996 року на підприємстві шахтоуправління «Октябрське» Концерну Укррудпром складено акт про нещасний випадок, який стався із ОСОБА_3 за №10.
Відповідно до п.11 даного Акту зазначено, що 04 березня 1996 року при спусканні кінця зарядженого трубопроводу з 1105м. на горизонт 1115 м. в результаті чого в ходовому отворі, трубопроводом було збито дерев'яний розстріл кріплення дробини та ОСОБА_3 впав з дробиною на гор.1115 м. з висоти приблизно 2 м. та вдарився спиною.
Причиною нещасного випадку відповідно до п.11.3 у даному Акті зазначено незадовільна організація робіт.
Працівники, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці зазначені ОСОБА_4 начальник дільниці №7, який порушив Закону України «Про охорону праці» ст.17, СУОТ п.п.7.18.1,7.18.8 (п.13 Акту) (а.с.14-15)
Згідно виписки з акту огляду МСЕК від 09.10.1996 про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреб у додаткових видах допомоги, серії ДНА-01 №008132, ОСОБА_3 при первинному огляді встановлено 50% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 01.11.1997 року. (а.с.16)
При наступних переоглядах позивачу у 1997, 1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2004, 2006, 2008, 2010 було встановлено 30% втрати професійної працездатності з третьою групою інвалідності, що підтверджується відповідними виписками з актів оглядів МСЕК. (а.с.17-27)
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серії АБ №0004667, ОСОБА_3 при повторному огляді 22.10.2013 встановлено 25% втрати професійної працездатності з 01.11.2013 року безстроково, без встановлення групи інвалідності. (а.с.28).
Згідно виписних епікризів ОСОБА_3 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку із виробничою травмою. (а.с.30,31,32)
У відповідності до ст.ст.15, 16 ЦК кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці.
Згідно до п.38 Правил відшкодування власником підприємств, установ і організацій або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових відносин, затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 №492 (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Правил) право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Судом встановлено, що з 24.07.1985 по 24.04.2011 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із відповідачем, отримав трудове каліцтво. Висновком ВТЕК від 09.10.1996 йому вперше було встановлено втрату 50% професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом та третю групу інвалідності. Висновком МСЕК від 22.10.2013 року ОСОБА_3 встановлено втрату 25% професійної працездатності безстроково без встановлення групи інвалідності.
Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з утратою професійної працездатності первинно виникло ОСОБА_3 у 1996 році.
Згідно положень ст. 12 Закону України «Про охорону праці» (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до п. 11 Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі домовленості сторін (власника, профспілкового органу й потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії в трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Згідно з ст.440-1 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менш ніж 5 мінімальних розмірів заробітної плати.
У відповідності до роз'яснень викладених у п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Наведені вище докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, заподіяне позивачеві під час виконання ним трудових обов'язків, заподіює йому моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя, тягнуть за собою не відновлення здоров'я, відчуття болю.
Зазначені обставини наступили у ОСОБА_3 у зв'язку із нещасним випадком на виробництві під час виконання ним трудових обов'язків, який призвів до встановлення стійкої втрати професійної працездатності, встановлення групи інвалідності, що було встановлено судом, тому суд приходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує наступне.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вищезазначені вимоги закону в поєднанні з ст.ст. 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються в кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 р. №6-207цс14, яка в силу вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України повинна враховуватися судами при виборі ізастосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, згідно положень ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі становить 3723,00 грн.
У відповідності до роз'яснень викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами) у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує наявність у ОСОБА_3 стійкої втрати працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом, яка була первинно встановлена у розмірі 50% та в подальшому зменшена до 25 %; розмір мінімальної заробітної плати встановленої на 2018 рік у 3723,00 грн.; глибину фізичних та моральних страждань позивача; обставини за яких стався нещасний випадок з позивачем та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначає розмір моральної шкоди, у шестикратному розмірі мінімальної заробітної плати визначеної на час розгляду справи, яка підлягає стягненню з ПАТ «Кривбасзалізрудком», у вигляді одноразового відшкодування в сумі 22338,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
На підставі ст. 141 ЦПК України з ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 704,80 грн.
У відповідності до ст. 440-1 ЦК УРСР, Закону України «Про охорону праці», керуючись ст. ст.ст. 4,12, 23, 76-83,141,258, 259,263,264,265, 268, 271,273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (місцезнаходження юридичної особи: м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева, 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (50081, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди 22338 (двадцять дві тисячі триста тридцять вісім) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (місцезнаходження юридичної особи: м.Кривий Ріг, вул.Симбірцева, 1А, код ЄДРПОУ 00191307) на користь держави судовий збір в розмірі 704 ( сімсот чотири) гривні 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Повний текст рішення складено та підписано 15 травня 2018 року.
Суддя: М. В. Зімін