Постанова
Іменем України
03 травня 2018 року
м. Київ
справа № 336/6455/15-ц
провадження № 61-11318св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від
16 серпня 2017 року у складі судді Зарютіна П. В. та постанову апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року у складі колегії суддів:
Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі -
ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4, третя
особа − ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність.
Позовна заява мотивована тим, що 21 серпня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі -
ТОВ «Український промисловий банк»), правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 513-12/К-47, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 16 000,00 доларів США зі сплатою 12 % річних.
21 серпня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 513-12/Z-07, відповідно до якого в іпотеку ТОВ «Український промисловий банк» передано нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1.
Внаслідок невиконання ОСОБА_5 умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 136 249,93 грн, з яких: 115 832,37 грн - тіло кредиту; 15 771,67 грн; - відсотки; 4 645,89 грн - комісія за ведення кредиту, від сплати якої на користь банку позичальник ухиляється.
ПАТ «Дельта Банк» просило в рахунок виконання основного зобов'язання ОСОБА_5 як позичальника щодо погашення заборгованості станом на
04 серпня 2015 року у розмірі 136 249,93 грн, з яких тіло кредиту -
115 832,37 грн, відсотки - 15 771,67 грн, комісія за ведення кредиту -
4 645,89 грн за договором про надання споживчого кредиту від 21 серпня
2007 року № 513-12/К-07, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру № 38 загальною площею 35,1 кв.м, житловою площею 17,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за банком. Всі судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня
2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_4, третя особа − ОСОБА_5, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, а суд не наділений повноваженнями вирішувати питання передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, оскільки це є позасудовим способом врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня
2017 року залишено без змін.
Постановляючи постанову про залишення без задоволення апеляційної скарги ПАТ «Дельта Банк», суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
02 лютого 2018 року ПАТ «Дельта Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк відповідно до умов іпотечного договору та Закону України «Про іпотеку» має право на набуття права власності на предмет іпотеки у разі порушення позичальником умов кредитного договору.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
29 березня 2018 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишити без задоволення, а оскаржувані рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня 2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 18 січня 2018 року - без змін.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.
Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.
З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання право власності на нього за іпотекодержателем.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не дотримався процедури набуття права ним власності на предмет іпотеки, який визначений в іпотечному договорі та в статті 37 Закону України «Про іпотеку», що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня
2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Запоріжжя від 16 серпня
2017 року та постанову апеляційного суду Запорізької області від 18 січня
2018 року залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська