Справа № 761/16741/18
Провадження № 2/761/5563/2018
Іменем України
08 травня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Савицький О.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування збитків,
03.05.2018 року на адресу Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування збитків.
При цьому, зі змісту вказаної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивач звертається до відповідачів про відшкодування збитків, завданих внаслідок дій останніх як суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ при розгляді касаційної скарги позивача на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.04.2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 02.06.2016 року.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до ст.ст.124,125 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Найвищим судом у системі судоустрою України є Верховний Суд.
Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення ( ст.ст.126,129).
Згідно із зазначеними положеннями Конституції України судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов'язаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст.129 Конституції України і законодавством про судочинство.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.
Таким чином, суддя виступає, як посадова особа, уповноважена на виконання функції держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
Отже, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя, а саме шляхом оскарження судового рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених процесуальним законодавством. Питання притягнення судді до відповідальності врегульовано Законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про вищу раду правосуддя»
Пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України за №8 від 13.06.2007 року "Про незалежність судової влади" роз'яснює, що виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Нормами цивільного процесуального законодавства України визначений спеціальний порядок оскарження рішень суду першої інстанції, який надає особам, які брали участь у справі, право звернутись з питання перегляду рішення суду № 2-104/2009 у встановленому ЦПК України порядку та з визначених законом підстав до відповідних судів апеляційної, касаційної інстанцій та Верховного Суду чи з підстав, передбачених ч.2 ст.423 ЦПК України за нововиявленими обставинами.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.
Аналогічної позиції дотримується і Констультативна рада європейських суддів, яка в пункті 57 Висновку №11 (2008) підкреслює, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Таким чином, чинне законодавство дає можливість громадянину повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення та дій судді під час здійснення правосуддя.
В свою чергу, згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Вивчивши матеріали позовної заяви та зважаючи на вищезазначене, суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за зазначеним позовом.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 186, 259-261,353, 354 ЦПК України, суддя
У відкриті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування збитків - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.
Суддя: