печерський районний суд міста києва
Справа № 757/62952/16-ц
Категорія 32
02 квітня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Москаленко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Березовської К.А.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу №757/62952/16-ц за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, прокуратури м. Києва, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди,-
за участю представників відповідача Генеральної прокуратури України Безкоровайного Б.О., Бузницької Г.М.,
за участю представника відповідача прокуратури м.Києва - Корж О.А.,
У грудні 2016 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, прокуратури м. Києва, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання рішення, дій незаконними, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що прокуратурою м. Києва не виконано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28.10.2016 та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2016, якими слідчого прокуратури м. Києва зобов'язано розглянути клопотання у кримінальному провадженні №42014100000000177. Також, посилаються на те, що Генеральною прокуратурою України, СБУ та НАБУ не відкрито кримінальне провадження за заявами позивачів про злочин, вчинений слідчим прокуратури м. Києва ОСОБА_8 За вказаних обставин, позивачі просять суд визнати незаконними рішення, дії і бездіяльність відповідачів, що призвело до затягування досудового розслідування про рейдерське захоплення частини квартири, належної позивачам, і призвело до зволікання у притягненні винних осіб до відповідальності; стягнути з третьої особи за протиправні дії відповідачів моральну шкоду у розмірі 1 600 000 грн. 00 коп.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.12.2016 відкрито провадження у справі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2018 закрито провадження у справі в частині вимог про визнання рішення, дій незаконними.
У судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити.
У судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив відмовити.
Представник прокуратури м. Києва заперечила щодо задоволення позовних вимог, просила відмовити.
Суд, заслухавши пояснення позивачів, представників відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, надходить до наступних висновків.
Що стосується вимог, заявлених до Генеральної прокуратури України, судом встановлено, що 18.11.2016 до Генеральної прокуратури України надійшли заяви ОСОБА_9 та позивачів у справі щодо можливих неправомірних дій окремих працівників прокуратури м. Києва. (а.с. 44)
Вказані заяви 22.11.2016 направлено до органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення можливого кримінального правопорушення - до прокуратури м. Києва, про що заявнику надано відповідь. (а.с. 45)
02.12.2016 до Генеральної прокуратури України з Національного антикорупційного бюро України надійшла заява позивачів від 18.11.2016 щодо можливого вчинення окремими працівниками органів прокуратури кримінального правопорушення, яку листом від 15.12.2016 №17/7-12277-14 скеровано для розгляду до прокуратури м. Києва. Одночасно заявникам надано відповідь щодо відсутності підстав для внесення до ЄРДР відомостей про можливі кримінальні правопорушення, вчинені окремими службовими особами прокуратури м. Києва та Генеральної прокуратури України. (а.с. 46-48)
Зазначення позивачами, що невнесення Генеральною прокуратурою України відомостей до ЄРДР за їх заявою визнано протиправним Печерським районним судом м.Києва, спростовується ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2016 у справі №757/57411/16-к, відповідно до якої судом зобов'язано відповідну службову особу Генеральної прокуратури України розглянути в порядку ст. 214 КПК України заяву-повідомлення ОСОБА_9, ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 18.11.2016 №697, 697-С про вчинення кримінального правопорушення. При цьому, суд дійшов висновку що він позбавлений можливості давати оцінку діям суб'єкта оскарження, у зв'язку з чим скарга задоволена частково. (а.с. 102)
24.01.2017 на виконання вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.12.2016 у справі №757/57411/16-к Генеральною прокуратурою України надано відповідь заявникам про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР та роз'яснено порядок оскарження відповідно до вимог ст.ст. 303-307 КПК України. (а.с. 49)
Що стосується вимог, заявлених до прокуратури м. Києва, судом встановлено, що першим слідчим відділом слідчого управління розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження №42014100000000177 від 17.02.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч.ч. 1, 2 ст. 382 КК України.
За результатами досудового розслідування 26.10.2016 слідчим в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури м. Києва прийнято рішення про закриття кримінального провадження №42014100000000177 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Одночасно, заявникам роз'яснено порядок оскарження постанови про закриття кримінального провадження відповідно до ч. 5 ст. 284 та ст.ст. 303-304 КПК України.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.12.2016 у справі №75755737/16-к скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, постанову слідчого від 26.10.2016 про закриття кримінального провадження №42014100000000177 скасовано, а матеріали кримінального провадження повернуто до прокуратури м. Києва для проведення досудового розслідування. На даний час досудове розслідування триває.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України).
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до цієї норми, обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-440цс16 від 25.05.2016.
Такий підхід відповідає вимогам ст. 56 Конституції України, що передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових і службових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
За ч. 2 ст. 1176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини сторін, оскільки позивачами не надано жодного доказу того, що їм завдано моральну шкоду діями чи бездіяльністю відповідачів, зокрема, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження факти порушення прав позивачів, завдання їм моральних страждань або втрат немайнового характеру діями чи бездіяльністю відповідачів, позивачами не надано доказів наявності моральної шкоди, протиправності діяння чи бездіяльності відповідачів, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини відповідачів в її заподіянні, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 23, 1174, 1176 ЦК України, з урахуванням Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995, та керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України,-
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України, прокуратури м. Києва, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Повне рішення суду складено 12.04.2018.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя Печерського
районного суду м. Києва К.О. Москаленко