33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"07" травня 2018 р. м. Рівне
Справа № 918/133/18
Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київська макаронна фабрика"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барса"
про стягнення заборгованості в сумі 71 707 грн. 64 коп.
в судовому засіданні приймали участь:
від позивача - Рубченко О.І., довіреність від 24.04.2018 р.;
від відповідача - Найдич М.А., довіреність від 28.11.2017 р.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер АОА608171238001.
У судовому засіданні 7 травня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
12 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київська макаронна фабрика" (далі - Фабрика, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Барса" (далі - ТзОВ "Барса", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 71 707 грн. 64 коп., з яких: 61 800 грн. 00 коп. - основний борг, 6 356 грн. 09 коп. - пеня, 660 грн. 00 коп. - 3% річних, 2 891 грн. 55 коп. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов дистриб'юторського договору від 4 травня 2017 року № 41 в частині оплати, поставленого Фабрикою, товару, внаслідок чого позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості в сумі 61 800 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем заборгованості, позивачем на підставі п. 8.4. дистриб'юторського договору нараховано пеню в сумі 6 356 грн. 09 коп., а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних в сумі 660 грн. 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 2 891 грн. 55 коп.
Ухвалою суду від 14 березня 2018 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву Фабрики було залишено без руху.
22 березня 2018 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с. 59-60).
Ухвалою суду від 26 березня 2018 року позовну заяву від 05.03.2018 р. № 0121 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 25 квітня 2018 року.
24 квітня 2018 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від 24 квітня 2018 року (а.с. 65-66), в якому останній у задоволенні позову просить відмовити. Зокрема зазначає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за дистриб'юторським договором є безпідставними та не підтверджуються наданими позивачем доказами, оскільки на виконання вищезазначеного договору сторонами не було підписано замовлення на поставку конкретної продукції, як партії товару. Відповідно, сторонами не було узгоджено у спосіб, передбачений дистриб'юторським договором, ні асортименту, ні кількості, ні ціни продукції, що підлягає поставці на умовах договору. Відтак, відповідач зазначає, що передача товару відповідачу здійснювалася не в межах дистриб'юторського договору, у зв'язку із чим вимоги позивача про стягнення заборгованості за дистриб'юторським договором від 4 травня 2017 року № 41 є безпідставними, а також є безпідставними вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних та пені.
У судовому засіданні 25 квітня 2018 року оголошувалася перерва до 7 травня 2018 року.
2 травня 2018 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив від 27.04.2018 р. № 01/12 (а.с. 75-78), до якої долучено лист від 27.09.2017 р. підтвердження про надання замовлення працівником компанії ТзОВ "БАРСА".
Представник позивача у судовому засіданні 7 травня 2018 року позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на задоволенні позову.
Представник відповідача у судовому засіданні 7 травня 2018 року позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 24 квітня 2018 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
4 травня 2017 рок між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київська макаронна фабрика" (далі - Постачальник) та ТзОВ "Барса" (далі - Дистриб'ютор) було укладено дистриб'юторський договір № 41 (далі - Договір) (а.с. 27-32).
Відповідно до п. 1.1. Договору Дистриб'ютор зобов'язується здійснити продаж від свого імені та за власний рахунок макаронних виробів Постачальника, що визначені у Додатках до даного Договору (далі - продукція) по власних каналах збуту гуртом і в роздріб на території м. Рівне та Рівненської області, а Постачальник зобов'язується здійснити поставку (передати у власність Дистриб'ютора на оплатній основі) вищевказану продукцію.
Кількість та асортимент кожної партії продукції, що підлягає поставці за цим Договором, визначається в Замовленні, узгодженому обома сторонами договору, яке подається за 3 (три) дні до запланованої поставки, і є невід'ємною частиною цього Договору.
Замовлення оформлюється раз на тиждень в письмовому вигляді, та відправляється факсом, або а електронному вигляді і відправляється на електронну адресу Постачальника econ zbut@kmf.com.ua та скріплюється печатками і підписами сторін. Якщо на замовленні стоїть печатка сторони Договору, вона позбавляється права оспорювати підпис свого представника на цьому замовленні (п. 2.1. Договору).
Згідно п. 3.1. Договору Постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, що обумовлена цим Договором та його Додатками, протягом трьох днів з дати письмового підтвердження Постачальником замовлення.
Датою поставки продукції вважається дата одержання Дистриб'ютором продукції (підписання товаросупровідних документів) від Постачальника або іншої особи, яка здійснювала поставку продукції Покупцю за дорученням Постачальника (п. 3.3. Договору).
Пунктом 4.1. Договору визначено, що ціна на кожен короб продукції, що постачається, зазначається у замовленні, що є невід'ємною частиною Договору.
Загальна сума Договору складається з сум поставленої Постачальником та прийнятої Дистриб'ютором продукції на умовах цього Договору (за винятком повернутого), зазначених у видаткових накладних, які підписані уповноваженими представниками сторін (п. 4.3. Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку Дистриб'ютора на поточний рахунок Постачальника.
Оплата кожної партії продукції здійснюється протягом 25 днів з дати її поставки (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 8.4. Договору у випадку прострочення оплати продукції Дистриб'ютор сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов'язання, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Строк Договору закінчується 31 грудня 2017 року. Якщо за місяць (30 календарних днів) до закінчення строку цього Договору жодна із сторін в письмовій формі не повідомить іншу сторону про своє бажання розірвати цей Договір, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах. Умова пролонгації діє щорічно (п. 12.1. Договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками зазначених юридичних осіб.
Як зазначає позивач, що за період з 04.05.2017 року по 23.02.2018 року позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 503 907 грн. 84 коп.
Однак відповідач оплатив на загальну суму 421 307 грн. 84 коп., а саме як зазначає позивач, відповідач не повністю оплатив видаткову накладну від 28.09.2017 р. № 1172.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з підписаного позивачем та відповідачем акту звірки взаєморозрахунків за грудень 2017 рік (а.с. 34), ТзОВ "Барса" за договором № 41 від 04.05.2017 р. погасило заборгованість в сумі 20 000 грн. Залишок у сумі 92 600 грн. залишився неоплаченим.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем згідно платіжного доручення від 5 лютого 2018 року № 1720 сплачено заборгованість в сумі 10 000 грн. 00 коп. (а.с. 25), згідно платіжного доручення від 22 лютого 2018 року № 794 сплачено заборгованість в сумі 20 800 грн. 00 коп. (а.с. 26).
З матеріалів справи вбачається, що позивач 20 грудня 2017 року направив на адресу відповідача претензію від 18.12.2017 р. № 01/30 про оплату продукцію згідно Договору від 4 травня 2017 року № 41 (а.с. 20-21, докази направлення - (а.с. 22-23).
Також за матеріалів справи вбачається, що ТзОВ "Барса" листом від 19.02.2018 р. № 10 гарантувало оплату заборгованості в розмірі 82 600 грн. 00 коп. (а.с. 24).
Як зазначає позивач, борг виник на підставі видаткової накладної від 28.09.2017 р. № 1172.
Згідно з умовами Договору відповідачем було направлено на електронну адресу позивача, econ zbut@kmf.com.ua, замовлення від 27.09.2017 р. на загальну суму 133 409 грн. 25 коп. (а.с. 76-77).
Як зазначає позивач вищезазначене замовлення було відкориговано та зменшене до суми 132 654 грн. 84 коп., однак оригінал відкоригованого замовлення відповідач не передав.
Також позивач зазначає, що станом на 23.02.2018 року відповідач не оплатив позивачу вартість поставленої продукції в сумі 61 800 грн. 00 коп., чим порушив умови Договору.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 61 800 грн. 00 коп. основного боргу, 6 356 грн. 09 коп. пені, 660 грн. 00 коп. 3% річних, 2 891 грн. 55 коп. інфляційних втрат.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Дистриб'юторського договору від 4 травня 2017 року № 41, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та купівлі-продажу.
Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з п. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що борг виник на підставі видаткової накладної від 28.09.2017 р. № 1172.
Згідно з п. 5.2. Договору оплата кожної партії продукції здійснюється протягом 25 днів з дати її поставки.
Оскільки поставка товару на підставі видаткової накладної від 28.09.2017 р. № 1172 відбулася 28.09.2017 р., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 28.09.2017 р. № 1162, відтак відповідач повинен був здійснити оплату товару протягом 25 днів.
У відзиві на позовну заяву від 24 квітня 2018 року відповідач зазначив, що на виконання договору сторонами не було підписано замовлення на поставку конкретної продукції, як партії товару. Відповідно, сторонами не було узгоджено у спосіб, передбачений дистриб'юторським договором, ні асортименту, ні кількості, ні ціни продукції, що підлягає поставці на умовах договору. Відтак, передача товару відповідачу здійснювалася не в межах дистриб'юторського договору.
З приводу вищенаведеного суд зазначає наступне.
Як було встановлено судом вище, відповідно до умов Договору відповідачем було направлено на електронну адресу позивача, econ zbut@kmf.com.ua, замовлення від 27.09.2017 р.
Згідно п. 2.1. Договору Кількість та асортимент кожної партії продукції, що підлягає поставці за цим Договором, визначається в Замовленні, узгодженому обома сторонами договору, яке подається за 3 (три) дні до запланованої поставки, і є невід'ємною частиною цього Договору.
Замовлення оформлюється раз на тиждень в письмовому вигляді, та відправляється факсом, або а електронному вигляді і відправляється на електронну адресу Постачальника econ zbut@kmf.com.ua та скріплюється печатками і підписами сторін.
Крім того, згідно видаткової накладної від 28.09.2017 р. № 1172 та товарно-транспортної накладної від 28.09.2017 р. № 1172 відповідачем був отриманий товар, що підтверджується підписами уповноваженого представника та печаткою ТзОВ "Барса" на даних документах.
Також, як вбачається з видаткової накладної від 28.09.2017 р. № 1172 поставка товару здійснювалася на підставі договору від 04.05.2017 р. № 41.
Крім того, відповідачем частково було сплачено за дану поставку.
Крім того, в матеріалах справи відсутній будь-який інший договір укладений між позивачем та відповідачем щодо поставки товару.
Водночас матеріалами справи стверджується, що поставка товару здійснювалася на підставі укладеного між сторонами дистриб'юторського договору від 4 травня 2017 року № 41.
Відтак посилання відповідача у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджується невиконане відповідачем зобов'язання за договором у розмірі 61 800 грн. 00 коп., докази оплати заборгованості у матеріалах справи відсутні.
Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 61 800 грн. 00 коп. основного боргу позивачем нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач, в порушення умов Договору у визначений строк оплату за поставлений позивачем товар в сумі 61 800 грн. 00 коп. не здійснив, а отже за приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Оскільки відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару на підставі пункту 8.4. Договору позивачем здійснено нарахування пені в сумі 6 356 грн. 09 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
В п. 8.4. Договору зазначено, що у випадку прострочення оплати продукції Дистриб'ютор сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період невиконання зобов'язання, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Врахувавши вищенаведене, суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір пені становить 6 410 грн. 27 коп., при заявленому - 6 356 грн. 09 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню підлягає пеня у заявленому позивачем розмірі в сумі 6 356 грн. 09 коп.
Також у зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару на підставі ст. 625 ЦК України позивачем здійснено нарахування 3% річних в сумі 660 грн. 00 коп. та інфляційних втрат в сумі 2 891 грн. 55 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданих розрахунків.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок відсотків річних за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що обґрунтований розмір відсотків річних становить 665 грн. 41 коп., при заявленому 660 грн. 00 коп. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню підлягають 3% річних у заявленому позивачем розмірі в сумі 660 грн. 00 коп.
Крім того, суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір обґрунтованих даних втрат становить 2 699 грн. 78 коп., при заявленому - 2 891 грн. 55 коп. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати, які за розрахунком суду складають 2 699 грн. 78 коп.
За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 2 891 грн. 55 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 699 грн. 78 коп. У решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 191 грн. 77 коп. слід відмовити.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, врахувавши наведені правові норми та перевіривши суми заявлених до стягнення пені, відсотків річних, інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТзОВ "Торговий дім "Київська макаронна фабрика" до ТзОВ "Барса" є обгрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 61 800 грн. 00 коп. - основного боргу, 6 356 грн. 09 коп. - пені, 660 грн. 00 коп. - 3% річних, 2 699 грн. 78 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог в частині стягнення 191 грн. 77 коп. інфляційних втрат слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 1 757 грн. 29 коп.
Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 222, 231, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Барса" (33016, м. Рівне, вул. Шухевича, буд. 12, код ЄДРПОУ 24174992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київська макаронна фабрика" (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 142, код ЄДРПОУ 41060286) 61 800 (шістдесят одну тисячу вісімсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 6 356 (шість тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 09 коп. - пені, 660 (шістсот шістдесят) грн. 00 коп. - 3% річних, 2 699 (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 78 коп. - інфляційних втрат та 1 757 (одну тисячу сімсот п'ятдесят сім) грн. 29 коп. - витрат по оплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київська макаронна фабрика" в частині стягнення 191 грн. 77 коп. інфляційних втрат -відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено та підписано 14 травня 2018 року.
Суддя Політика Н.А.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (04073, м. Київ, вул. Кирилівська, 142);
3 - відповідачу рекомендованим (33016, м. Рівне, вул. Шухевича, буд. 12).