ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 травня 2018 року № 826/2622/18
Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУП» (далі - ТОВ «ВІСТ ГРУП» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - ОВПП ДФС України) та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2017 року № 0008201409 та № 0008211409, якими збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30 456,25 грн. та суму податкового зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України в сумі 152 281, 21 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 7 614,09 грн. та 38 070, 34 грн. відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, ґрунтуються виключно на помилковій, особистій думці посадових осіб контролюючого органу, тому позивач вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Крім того, позивач зазначає, що суми податкових зобов'язань, вказаних в Акті перевірки від 10 жовтня 2017 року, та в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях різняться, що також свідчить про їх протиправність.
Ухвалою суду від 19 лютого 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи провадити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та визначено строк для надання відзиву на позов.
15 березня 2018 року до суду надійшов відзив відповідача з додатками, відповідно до яких відповідач проти позову заперечує, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними, винесеними на підставі норм Митного кодексу України, а висновки контролюючого органу, викладені в Акті перевірки, вірними, логічними та такими, що відповідають дійсним обставинам справи. У задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Згідно пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України та наказу Офісу великих платників податків ДФС від 15 вересня 2017 року № 2013 відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «ВІСТ ГРУП» вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товару «пістолети паяльні ручні для низькотемпературного паяння полімерними стрижнями (до 250 С?): пістолет електричний для клею…», оформленого за митними деклараціями.
Відповідно до висновків Акту від 10 жовтня 2017 року № н30/17/28-10-14-09/0033326775, складеного за результатами проведеної перевірки, відповідачем встановлено факт невірної класифікації товару, що був предметом перевірки, за кодом УКТ ЗЕД 8515 80 90 00 (ставка ввізного мита 5%) замість коду 8516 79 70 00 (ставка ввізного мита 10%), що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 30 808, 27 грн. та ввізного мита на суму 154 041,31 грн.
Не погодившись із висновками Акту від 10 жовтня 2017 року, позивачем 23 жовтня 2017 року за № 3 подані заперечення, у яких зазначено, що в Акті відсутні посилання на норми закону, який порушено товариством під час визначення коду класифікації товару при митному оформленні, у той час як норми Закону України «Про митний тариф України» ним не порушувалися. Код товару, який розмитнювався товариством, на думку позивача визначений вірно, що підтверджується пакетом документів, наданим разом з митними деклараціями, при цьому раніше митницями зазначена категорія товарів розмитнювалася виключно за кодом, зазначеним позивачем у митних деклараціях, і не тільки ТОВ «ВІСТ ГРУП», а й іншими імпортерами.
Розглянувши подані заперечення, відповідач залишив їх без задоволення, про що повідомив позивача листом від 02 листопада 2017 року за № 56384/10/28-10-14-09-13.
На підставі зазначеного Акту перевірки від 10 жовтня 2017 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2017 року № 0008201409 та № 0008211409, якими визначено податкові зобов'язання ТОВ «ВІСТ ГРУП» з ПДВ на суму 30 456, 25 грн. із застосуванням штрафних санкцій на суму 7 614,09 грн., та ввізного мита на суму 152 281, 21 грн. із застосуванням штрафних санкцій на суму 38 070, 34 грн.
Позивачем подавалася також апеляційна скарга на податкові повідомлення-рішення від 06 листопада 2017 року до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої отримано рішення від 31 січня 2018 року № 3192/6/99-99-11-03-03-25 про залишення її без задоволення, а оскаржуваних податкових повідомлень-рішень - без змін.
Отже, використавши усі засоби адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, позивач звертається до суду з даним адміністративним позовом.
Розглядаючи позов по суті, суд приймає до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу доходів і зборів в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянинові рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.
Відповідно до пункту 3 статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.
Згідно пункту 7 частини першої статті 336 Митного кодексу України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Виходячи з пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.
Відповідно до пункту 3 статті 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Відповідно до пункту 7 статті 345 Митного кодексу України у разі виявлення органом доходів і зборів під час проведення перевірки ознак порушення митних правил бо контрабанди посадові особи органу доходів і зборів вживають передбачених законом заходів.
У разі виявлення під час митного контролю або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари (частина четверта статті 69 Митного кодексу України).
Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим.
Судом з'ясовано, що в Україні класифікація товарів здійснюється згідно з УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України. Міжнародною основою УКТ ЗЕД є Гармонізована система опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - ГС).
З 01 січня 2014 року для класифікації товарів використовується УКТ ЗЕД, що побудована на основі версії ГС 2012 року і затверджена Законом України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року № 584-VІІ.
Класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД (далі - ОПІ) та характеристик товару, визначальних для його класифікації, які встановлюються за результатами вивчення технічної документації, паспортних даних на товар, товаросупровідних документів, результатів лабораторних досліджень конкретного товару, інформації про товар, розміщеної у відкритому доступі мережі Інтернет.
Відповідно до Правила 1 ОПІ назви розділів, груп та підгруп наводяться лише для зручності користування. Для юридичних цілей класифікація товарів проводиться виходячи з найменувань товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп, і якщо такі тексти назв та примітки не вимагають іншого відповідно до таких положень.
Як вбачається з акту перевірки від 10 жовтня 2017 року, предметом перевірки контролюючого органу був товар - «пістолет електричний клейовий», розмитнений за кодом 8515 80 90 00 УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5 %). Висновок відповідача щодо заниження ставки ввізного мита, виходячи з Акту та відзиву на позов, базується на положеннях текстового опису назви товарної позиції 8515 УКТ ЗЕД, якими визначено, що у цій товарній позиції класифікуються, зокрема, машини та апарати для паяння або зварювання з можливістю різання або без неї, електричні. Згідно з інформацією з мережі Інтернет, яку наводить відповідач, паяння (лютування) - це процес формування з'єднання з міжатомними зв'язками шляхом нагрівання матеріалів, що монтуються, нижче за температуру їх плавлення, подальшого замочування їх розплавленим припаєм, затікання припаю в отвір між деталями з наступною його кристалізацією. У побутових паяльниках робоча поверхня утворюється зі сплаву міді, який утримує припай.
У поясненнях до товарної позиції 8515 УКТ ЗЕД прописано, що до цієї товарної позиції включаються дві групи товарів: 1) машини та апарати для низькотемпературної пайки, високотемпературної пайки та зварювання, та 2) електричні машини та апарати для гарячого напилювання металів або металокераміки.
В Акті перевірки від 10 жовтня 2017 року зазначено, що електричні клейові пістолети призначені для склеювання таких матеріалів як дерево, пластик, кераміка, скло та інших подібних матеріалів. Пістолет працює від мережі 220 В, його потужність складає від 10 Вт. Робочий стан пістолета контролюється завдяки світлодіодній індикації. Клейовий стержень вставляється за допомогою затворного механізму. Принцип роботи клейового пістолета полягає в наступному: пістолет заряджається клейовим стержнем, який під впливом високої температури нагрівається і клей в розплавленому вигляді подається через носик-сопло до склеювальних матеріалів.
Згідно з УКТ ЗЕД у товарній позиції 8516 класифікуються електричні побутові прилади, не охоплені іншими товарними позиціями УКТ ЗЕД.
Підхід контролюючого органу щодо класифікації відповідного товару у товарній під категорії 8516 79 70 00 підтверджується обов'язковою тарифною інформацією (ВТІ) митної адміністрації Німеччини від 06 лютого 2017 року № DE21320/16-1, від 06 лютого 2017 року № DE21321/16-1, від 19 грудня 2016 № DE24061/16-1, від 17 жовтня 2016 року № DE16905/16-1, від 11 липня 2016 року № DE12837/16-1.
На підставі таких аргументів, відповідно до Правил 1,6 ОПІ, пояснень до товарних позицій 8515 та 8516 УКТ ЗЕД, враховуючи технічний опис, відповідач зробив висновок, що товар «пістолет електричний клейовий» не є апаратом для паяння або зварювання, отже класифікацію цього товару віднесено у межі товарної позиції 8516 УКТ ЗЕД.
Таким чином за висновками відповідача у даному випадку позивачем було порушено вимоги підпункту г) пункту 5 частини восьмої статті 257 Митного кодексу України, тобто невірно класифіковано товар - замість товарної під категорії 8516 79 70 00 за ставкою ввізного мита 10% застосовано товарну під категорію 8515 80 90 00 за ставкою ввізного мита 5%, що і призвело до заниження податкового зобов'язання з ввізного мита, та пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування податку на додану вартість на суму мита у зв'язку з чим було занижено податкове зобов'язання з ПДВ.
Аналізуючи висновки контролюючого органу у сукупності на предмет їх відповідності наведеним законодавчим нормам, суд приходить до висновку про їх логічність та доведеність, та приймає твердження відповідача щодо класифікації товару «пістолет електричний клейовий» за кодом 8516 79 70 00 згідно з УКТ ЗЕД за ставкою ввізного мита 10% як вірні та такі, що відповідають вимогам УКТ ЗЕД.
Таким чином винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень № 0008201409 та № 0008211409 від 06 листопада 2017 року та визначення податкових зобов'язань позивача на загальну суму 228 421,89 грн. є правомірним та обґрунтованим.
Суд не знаходить підстав для висновку про наявність обставин використання відповідачем наданих законом повноважень не з метою, з якою це повноваження надано, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд також приймає аргументи відповідача щодо відмінності сум податкових зобов'язань, визначених в Акті перевірки від 10 жовтня 2017 року та в податкових повідомленнях-рішеннях як такої, що виникла у зв'язку з включенням податкових зобов'язань за митною декларацією від 14 жовтня 2014 року № 100250001/2014/021721, оскільки під час прийняття податкових повідомлень-рішень відповідач керувався пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тому податкові зобов'язання, визначені за митною декларацією від 14 жовтня 2014 року № 100250001/2014/021721 на підставі строку давності не включалися до податкових повідомлень-рішень № 0008201409 та № 0008211409 Офісу великих платників податків ДФС.
Отже, проаналізувавши надані до матеріалів справи докази та доводи сторін, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача та правомірність висновків контролюючого органу під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Згідно з частиною першою статті 9, статей 73, 74, 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, із системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні адміністративного позову, виходячи з доводів, наведених відповідачем у відзиві, а також у відповідях контролюючих органів за результатами розгляду скарг позивача в порядку адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, а також наявних і достатніх доказів у справі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда