пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 травня 2018 р. Справа № 903/44/18
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
за відсутності представників сторін
розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Гувер"
про розподіл судових витрат у справі №903/44/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гувер"
до відповідача фізичної особи-підприємця Панечко Сергія Петровича
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод"
третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2
про стягнення 180743грн. 57коп.
встановив: 23.01.2018р. ТОВ "Гувер" звернулося із позовною заявою до ФОП Панечка Сергія Петровича, в якій просило стягнути з відповідача 180743,57грн. збитків, завданих втратою молока у кількості 21300кг, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 26.07.2017р. з вини працівника ФОП Панечко С.П. - водія ОСОБА_2 Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Рішенням господарського суду Волинської області від 23.04.2018р. позов задоволено повністю, стягнуто з ФОП Панечка Сергія Петровича на користь ТОВ «Гувер» 180743грн. 57коп. збитків.
23.04.2018 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, у якому він просив здійснити розподіл судових витрат позивача ТОВ «Гувер» у розмірі 30 487,81грн., з яких: 2711,15грн. - судовий збір за подання позовної заяви; 800грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, 21950грн. - витрат на оплату гонорару адвоката за надання правової допомоги; 4661грн. - компенсації витрат адвоката на придбання паливно-мастильних матеріалів та 365,66грн. - інші фактичні витрати адвоката, понесені при наданні правової допомоги.
У відзиві на позовну заяву від 19.02.2018р. відповідач зазначає, що заявлений розмір судових витрат в частині витрат на правову допомогу є завищеним та не підтверджується належними доказами, що обґрунтовують необхідність відшкодування таких витрат з відповідача.
В судовому засіданні 23.04.2018р. позивачем також подано суду заяву в порядку ст.221 ГПК України про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення з метою надання суду додаткових доказів.
До позовної заяви та до клопотання від 23.04.2018р. та від 02.05.2018р. позивачем додано звіт про витрати часу на виконання доручення станом на 18.04.2018р., звіт про фактичні витрати на виконання доручення станом на 18.04.2018р., квитанції про сплату, розрахунок розміру витрат, пов'язаних з виконанням доручення на придбання пально-мастильних матеріалів, що підлягають відшкодуванню, копії договору про надання правової допомоги №27 від 27.09.2017р. та додаткових договорів до нього, рахунки на оплату, платіжні доручення про перерахування і отримання коштів, акт приймання-передачі наданих послуг від 19.01.2018р., копію ордера на надання правової допомоги та копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Рішенням суду від 23.04.2018р. призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 07.05.2018р. Явку представників сторін в судове засідання визначено на їх розсуд.
В судове засідання 07.05.2018р. представники сторін не з'явилися, в заяві від 23.04.2018р. представник позивача просив проводити розгляд питання про розподіл судових витрат без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши наявні в справі письмові докази, розглянувши клопотання та заяву представника позивача про відшкодування судових витрат, суд встановив наступне.
27.09.2017р. між позивачем ТОВ «Гувер» та адвокатським об'єднанням «Аксіо» було укладено договір про надання правової допомоги №27.
На підставі даного договору ТОВ «Гувер» було видано ордер на надання правової допомоги серії КВ №236732 від 10.10.2017р. адвокатом Костіним Максимом Костянтиновичем.
Згідно ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат: судовий збір за подання позовної заяви - 2711,15 грн., судовий збір за отримання копій документів - 48грн., витрати на правову допомогу - 17950грн., фактичні витрати адвоката на прибуття у судове засідання - 1600грн. (за одне судове засідання), що в сумі складає 22309,15грн.
Крім того, в клопотанні від 23.04.2018 представник позивача просить здійснити розподіл судових витрат позивача ТОВ «Гувер» у розмірі 30 487,81грн., з яких:
2711,15грн. - судовий збір за подання позовної заяви;
800грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову;
21950грн. - витрати на оплату гонорару адвоката за надання правової допомоги;
4661грн. - компенсація витрат адвоката на придбання паливно-мастильних матеріалів;
365,66грн. - інші фактичні витрати адвоката, понесені при наданні правової допомоги.
Відповідно до ч.1.ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
З врахуванням вимог ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2711,15грн. слід покласти на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову.
Щодо судового збору за подання заяви про забезпечення позову, то слід зазначити, що ухвалою суду від 25.01.2018р. в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено, а тому у стягненні судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 800грн. слід відмовити.
Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктами 1,2 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В обґрунтування до стягнення зазначених витрат позивач надав суду копії договору про надання правової допомоги №27 від 27.09.2017р. та додаткових договорів до нього, копію ордера на надання правової допомоги та копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльності, звіт про витрати часу на виконання доручення станом на 18.04.2018р., звіт про фактичні витрати на виконання доручення станом на 18.04.2018р., квитанції про сплату, розрахунок розміру витрат, пов'язаних з виконанням доручення на придбання пально-мастильних матеріалів, що підлягають відшкодуванню, рахунки на оплату, платіжні доручення про перерахування і отримання коштів.
На підтвердження надання послуг та їх оплати, позивачем надано Акти приймання-передачі наданих послуг від 19.01.2018р. та від 26.04.2018р., платіжні доручення про оплату адвокатських послуг за договором №27 від 27.09.2017р. Детальний опис робіт (наданих послуг) наведений в Звіті про витрати часу на виконання доручення станом на 18.04.2018р. та у Звіті про фактичні витрати на виконання доручення станом на 18.04.2018р.
Зокрема, Звітом про фактичні витрати на виконання доручення станом на 18.04.2018р. та квитанціями №63275 від 10.10.2017р. та №852856-1 від 18.01.2018р. позивачем підтверджені фактичні витрати та їх оплата в розмірі 365,66грн., а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача ці фактичні витрати адвоката на надання правової допомоги.
У відзиві на позовну заяву від 19.02.2018р. відповідач зазначає, що заявлений розмір судових витрат в частині витрат на правову допомогу є завищеним та не підтверджується належними доказами, що обґрунтовують необхідність відшкодування таких витрат з відповідача.
Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Твердження відповідача, що заявлений розмір судових витрат в частині витрат на правову допомогу не підтверджується належними доказами спростовується наданими позивачем доказами, а саме: - договором про надання правової допомоги №27 від 27.09.2017р.; - ордером на надання правової допомоги серії КВ №236732; - свідоцтвом на право заняття адвокатською діяльністю від 16.09.2015р.; - рахунками №1 від 13.11.2017р., №2 від 31.01.2018р. №3 від 31.01.2018р., №4 від 12.04.2018р., №5 та №6 від 18.04.2018р.; - платіжними дорученнями №517 від 14.11.2017р., №993 та №994 від 22.02.2018р., №1266 від 20.04.2018р. та №1306 від 27.04.2018р.
Частинами 1, 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер;4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Пунктом 14 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012р. №36 передбачено, що ордер встановленої цим Положенням форми є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.
Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність,» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу та дослідивши наданий позивачем Звіт про витрати часу на виконання доручення та Звіт про фактичні витрати на виконання доручення, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, і підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі в сумі 21950грн.
Крім того, в клопотанні від 23.04.208р. представник позивача просить суд здійснити розподіл компенсації витрат адвоката на придбання паливно-мастильних матеріалів в розмірі 4661грн.
У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 вказано, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Однак, понесені представником позивача витрати на паливно-мастильні матеріали, на думку суду, не віднесені до категорії економних транспортних послуг, а тому суд вважає, що у стягненні 4661грн. компенсації витрат адвоката на придбання паливно-мастильних матеріалів слід відмовити.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Абзацом другим частини 3 статті 233 та пунктом 3 частини 1 статті 244 ГПК України передбачено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно ч.3. ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому ж складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Прийняти додаткове рішення по справі №903/44/18.
2. Стягнути з ФОП Панечка Сергія Петровича (ІПН НОМЕР_1) на користь ТОВ «Гувер» (код ЄДРПОУ 36872383) 25026грн. 81коп. судових витрат, з яких: 2711,15 судовий збір, 21950грн. - витрат на оплату гонорару адвоката за надання правової допомоги та 365,66грн. інші фактичні витрати адвоката, понесені при наданні правової допомоги.
3. В стягненні 5461грн. відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повний текст додаткового рішення складено 11.05.2018р.
Суддя О. Г. Слободян