ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 травня 2018 року № 826/6730/17
Окружний адміністративний суд міста Києва під головуванням судді Келеберди В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом»янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Солом'янського району м. Києва) та просить зобов'язати його вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна, а саме: трикімнатної квартири № АДРЕСА_1, накладеного на підставі постанови державного виконавця від 10 березня 2011 року № 24958070.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05 грудня 2016 року ним отримано свідоцтво про право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, про що внесено відповідний запис від 13 грудня 2016 року № 18131551 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим, на зазначений об'єкт нерухомості зареєстровано обтяження - арешт, накладений відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Солом'янського району м. Києва № 24958070 від 10 березня 2011 року.
Звернувшись до відповідача з питанням щодо зняття арешту з нерухомого майна, позивач отримав відповідь про відсутність можливості зняття арешту у зв'язку із знищенням матеріалів виконавчого провадження.
Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом та просить його задовольнити.
В судовому засіданні 26 вересня 2017 року позивач підтримав позов. Представник відповідача до суду не з'явився, проте направив до суду листа, у якому підтвердив обставини знищення виконавчого провадження за закінченням терміну зберігання.
Протокольною ухвалою від 24 вересня 2017 року суд перейшов у письмове провадження на підставі положень частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії ) .
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено його у новій редакції.
Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, про що свідчить свідоцтво про право власності від 05 грудня 2016 року, видане відповідно до розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації № 47015 від 05 грудня 2016 року. Зазначена квартира приватизована згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованого 13 грудня 2016 року Баліним П.П. - державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на зазначений об'єкт нерухомості у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстрований арешт згідно постанови відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 10 березня 2011 року.
Як вбачається з листа Солом'янського районного ВДВС у м. Києві від 22 травня 2017 року № 12153/15-9-26, наданого у відповідь на звернення позивача від 20 квітня 2017 року, а також з листа від 08 листопада 2017 року № 104496, наданого на запит суду, перевіркою даних автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні у відділі перебував виконавчий лист № 2-2849-1, виданий 06 грудня 2010 року Солом'янським судом міста Києва, про стягнення частково в рівних долях з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь КП «Відрадненський» суми боргу, у зв'язку з чим, одночасно з відкриттям виконавчого провадження, на все майно боржника було накладено арешт.
29 квітня 2011 року державним виконавцем ВДВС Солом'янського району м. Києва Мазуром Ю.С. на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повне фактичне виконання рішення, проте арешт майна боржника залишився чинним.
У подальшому матеріали виконавчого провадження передані до архіву та знищені за закінченням терміну зберігання.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року № 2274/5 затверджений Порядок роботи з документами в органах державної виконавчої служби» (далі - Порядок № 2274/5), відповідно до пунктів 9.9 та 9.10 якого строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік.
Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який йде за роком завершення їх діловодством.
Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.
Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
Як передбачено частинами першою та другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадові особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні положення містить і чинна редакція Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VІІІ, зокрема, частинами першою та другою статті 40 передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
З викладеного суд робить висновок, що знищенню підлягають тільки завершені виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, а тому, з урахуванням листів відповідача від 22 травня 2017 року № 12153/15-9-26, наданого на запит позивача, та від 08 листопада 2017 року № 104496, наданого на запит суду, виконавче провадження щодо накладення арешту на нерухоме майно - трикімнатну квартиру, належну позивачу на праві приватної власності, знищено, тому є завершеним, що мало стати підставою для зняття накладеного при відкритті виконавчого провадження арешту.
Суд зазначає також, що відповідачем не надано суду доказів того, що на момент розгляду та вирішення справи існують інші виконавчі провадження, у межах яких позивач виступає боржником. та у межах яких накладено арешт та/або заборона на транспортні засоби.
Таким чином, підсумовуючи викладене та беручи до уваги відсутність доказів існування виконавчого провадження стосовно позивача, а також враховуючи зміст листа відповідача від 08 листопада 2017 року № 104496 щодо знищення виконавчого документу, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача вчинити дії, спрямовані на зняття арешту з рухомого майна, яке належить позивачу.
Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 18 Закону № 1404- VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.
Згідно пункту 3 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державним реєстратором є: державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Відповідно до статті 43, частини третьої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач у будь-який час може зареєструвати зміну відомостей про обтяження шляхом подання держателю або реєстратору Державного реєстру заяви, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код божника в ЄДРПОУ або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і реквізити запису, що підлягають заміні. На підставі цієї заяви держатель або реєстратор Державного реєстру вносить відповідні зміни до попереднього запису про обтяження.
Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в ЄДРПОУ чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Після припинення обтяження обтяжував самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжував несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії щодо зняття арешту, припинення обтяження шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про арешт квартири, належної позивачу на праві приватної власності, накладеного постановою державного виконавця від 10 березня 2011 року за № 24958070 в рамках виконавчого провадження № 2-2849-1.
Задоволення позовних вимог у такій спосіб, на думку суду, у повній мірі гарантує відновлення порушених прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України гарантовано, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 17, 69-71, 94, 160-165, 167, 254, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Зобов'язати Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити дії, спрямовані на зняття арешту з нерухомого майна, припинення обтяження та вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження, а саме щодо: квартири АДРЕСА_1, належної на праві приватної власності ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 03061, АДРЕСА_1), накладеного постановою державного виконавця від 10 березня 2011 року № 24958070 у виконавчому провадженні № 2-2849-1.
3. Присудити на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, 03061, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (3151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 76-а, код ЄДРПОУ 35008087).
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.І. Келеберда