ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" травня 2018 р. Справа № 809/316/18
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови №UA206000/2017/00967 та рішення №UA206000/2017/000952/1 від 19.12.2017 року, -
16.02.2018 року адвокат ОСОБА_4, діючи як представник в інтересах ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування картки відмови №UA206000/2017/00967 та рішення №UA206000/2017/000952/1 від 19.12.2017 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем незаконно, всупереч положень митного законодавства України, винесено оскаржувані: картку відмови № UA206000/2017/00967 та рішення про коригування митної вартості товару за №UA206000/2017/000952/1 від 19.12.2017 року, внаслідок чого позивачем надміру сплачені митні платежі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.03.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 23.03.2018 року, згідно змісту якого, щодо заявлених позовних вимог заперечив. У відзиві зазначив, що згідно статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому вказав, що у відповідності до частини 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. В порушення приписів частини 2 статті 53 Митного кодексу України, позивачем не було надано документів, які підтверджують митну вартість автомобіля. Обираючи метод визначення митної вартості автомобіля марки "Volkswagen" модель "Touran", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, відповідачем дотримано вимоги положень Митного кодексу України, внаслідок чого оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними. В задоволенні позову просив відмовити.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статей 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши подані докази, встановив наступне.
18.12.2017 року представником позивача за договором доручення на надання митно-брокерських послуг б/н від 12.12.2017 року, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (декларантом), для здійснення митного оформлення транспортного засобу - вживаного вантажного автомобіля, марки "Volkswagen" модель "Touran", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, об'єм двигуна - 1598 см3, 2012 року випуску, відповідачу подано в електронній формі митну декларацію за № UA206010/2017/420001 на ввезений транспортний засіб, згідно якої заявлено його митну вартість в розмірі 4 300 євро. Митну вартість транспортного засобу визначено за основним методом - за ціною договору (вартість операції). В графі 42 митної декларації "ціна товару" зазначено 4 300 євро, в графі 45 "коригування" вказано 140 291,61 гривень.
До вказаної митної декларації декларантом долучено акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 13.12.2017 за № UA305060/2017/005108; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.04.2013 № ZBI199967211; рахунок-фактуру (інвойс) № 061 від 08.12.2017 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару та декларацію про походження товару № 0380 від 08.12.2017 року; свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 19.04.2013 року WX317138; паспорт громадянина України; договір про надання послуг митного брокера від 12.12.2017 року; копію митної декларації країни відправлення № 17DE460573656704 від 04.01.2018 року.
Відповідач 19.12.2017 року, за результатами розгляду поданої уповноваженою особою декларанта митної декларації № UA206010/2017/420001 від 18.12.2017 року та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні транспортного засобу за заявленою митною вартістю у зв'язку з тим, що митна вартість товару визначена декларантом за першим методом. Перший метод, на думку відповідача, не міг бути застосований у зв'язку з не наданням документів, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, зокрема, якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару та за наявності інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару та висновку експерта. Відмову у митному оформленні транспортного засобу відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2017/00967.
У зв'язку з наведеним, відповідач здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № 206000/2017/000952/1 від 19.12.2017 року, яким визначив митну вартість імпортованого автомобіля у розмірі 164838,07 гривень замість 140291,61 гривень, зазначивши при цьому, що митна вартість товару визначена за другорядним методом - ціною угоди на подібні (аналогічні) товари. У рішенні вказав, що поряд із неможливістю застосування першого методу, другий метод (статті 59 Митного кодексу України) не застосовано у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5 (статті 62, 63 Митного кодексу України). Вказав джерело інформації: АСМО ДФС МД № UA209190/2017/123839 від 29.11.2017 року, з врахуванням коригувань на комплектацію автомобіля та технічний стан. Зазначив про проведену консультацію з декларантом, доведення інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.
Надаючи правову оцінку законності та обгрунтовності оскаржуваних рішеннь суб'єкта владних повноважень, суд виходив зі наступного законодавчого регулювання спірних правовідносин.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 якої, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 2 статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною 2 якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини 1).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина 2).
Відповідно до частини 1 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 2 статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2).
Статтею 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації за № UA206010/2017/420001, визначено за основним методом, однак до самої митної декларації декларантом подано не всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість ввезеного ним автомобіля, "Volkswagen" модель "Touran", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, об'єм двигуна - 1598 см3, 2012 року випуску, за ціною договору. Позивачем, на вимогу відповідача, не подано жодних підтверджуючих документів про сплату заявленої митної вартості транспортного засобу, ввезеного на митну територію України. Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено, у зв'язку з відсутністю в документах, зазначених в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. 2-5 методи визначення митної вартості не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів 4 і 5.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідачем декларанту направлено електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість та додатково надати: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Наведене свідчить про дотримання Івано-Франківською митницею Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом - ціною договору.
Частиною 3 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3).
За приписами статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4).
Відповідно до частини 8 статті 57 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
У судовому засіданні встановлено, що відповідачем здійснювалась процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості транспортного засобу відповідно до вимог статей 59 і 60 Митного кодексу України, як того вимагають положення частини 4 статті 57 вказаного Кодексу, відповідачем також було витребувано відомості про підтвердження митної вартості транспортного засобу.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем правомірно, у відповідності до статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Івано-Франківської митниці Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про коригування митної вартості товарів за № UA20600082017/000952/1 від 19.12.2017 року правомірним, а відмову позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України вантажного автомобіля, марки "Volkswagen" модель "Touran", ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1, об'єм двигуна - 1598 см3, 2012 року випуску, за ціною договору обґрунтованою, внаслідок чого в задоволенні позову необхідно відмовити.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Панікар І.В.
Рішення складене в повному обсязі 14 травня 2018 р.