Справа № 215/3426/16-к
1-кп/215/35/18
14 травня 2018 року Тернівський районний суд м.Кривого Рогу
в складі: головуючого, судді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
представника потерпілого ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
представник цивільного відповідача
(в режимі відео конференції) ОСОБА_8
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження № 12016040230000363 про обвинувачення :
Ф і л о н о в ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, раніше не судимого,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України
14.06.2016 об 11.00 годин, на сухому плитковому покриттю паркувального майданчику магазину "Атлант", що розташований по вул. А. Головко 44а в Тернівському районі м. Кривого Рогу, перебував припаркований автомобіль "Тоуоtа Саmrу", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В цей час по вказаному паркувальному майданчику зліва на право відносно вказаного автомобіля, позаду задньої його частини, рухався пішохід ОСОБА_5 .
Так, водій ОСОБА_7 , попередньо не переконавшись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників дорожнього руху, розпочав рух заднім ходом, чим порушив вимоги п.п. 1.5, 1.7, 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно яких:
1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
1.7. Водії, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та особи з явними ознаками інвалідності.
10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
В порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України, виконання яких було необхідною та достатньою умовою для запобігання ДТП, водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем "Тоуоtа Саmrу", реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди травмована ОСОБА_5 , якій спричинені тілесні ушкодження, у вигляді: закрита черепно-мозкова травма: лінійний перелом потиличної кістки, забій головного мозку 1ст., контузійне ураження лівої лобної долі, забиття м'яких тканин голови, субарахноідальний крововилив, який згідно висновку судово-медичної експертизи №1296 від 15.07.2016 за своїм характером відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя - П.2.1.3. "б" «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995.
Вказані дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, зокрема за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні винним себе у інкримінованому злочині визнав частково і пояснив наступне. 14.06.2016 належний йому автомобіль «Тойота Кемрі» знаходився на паркувальному майданчику неподалік магазину «Атлант». Підійшовши до нього, він оглянув його, сів за кермо і завів. Потім він переконався, що йому ніхто не заважає, і почав рух назад. Проїхавши приблизно 1,5 м раптово відбувся удар в задню частину автомобіля. Зупинивши автомобіль і вийшовши з нього на відстані приблизно 2 м від автомобіля побачив потерпілу, яка лежала на землі. Після цього було викликано швидку медичну допомогу. Також пояснив, що рухаючись назад непостійно слідкував за дорожньою обстановкою позаду, потерпілу бачив до початку руху але розраховував завершити маневр до її наближення.
Крім показань обвинуваченого, незважаючи на часткове визнання вини, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними під час досудового розслідування та безпосередньо перевіреними в судовому засіданні доказами.
Так, потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що 14.06.2016 коли вона підходила до паркувального майданчика по вул.А.Головко,44, там знаходились декілька припаркованих автомобілів, всі з яких були нерухомі. Вона йшла середнім темпом на невеликій відстані від них. Через короткий проміжок часу, коли вона пройшла повз першу машину, марку якої вона не пам'ятає, то раптово відчула удар автомобіля і впала на землю, втративши свідомість.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що в середині червня 2016 року він стояв біля припаркованої машини його тестя на паркувальному майданчику по вуд.Головко,44. Поруч стояв автомобіль іноземного виробництва, позаду якого на відстані приблизно 1,5 м проходила потерпіла ОСОБА_5 . Через короткий проміжок часу він почув шліфування колес від даного автомобіля та удар. Коли він повернувся, то побачив лежачу на землі потерпілу, яку було травмовано.
Згідно протоколу огляду від 14.06.2016 під час огляду території паркувального майданчика біля магазина «Атлант» по вул.Головко,44 у м.Кривий Ріг та розташованого на ньому автомобіля марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на відстані 10,6 м від лівого краю та 8,1 м від початку майданчика виявлено два сліди гальмування, а також сліди зчесу пилу на задньому номерному знаці та середній частині заднього бамперу автомобіля (а.с.40-45 т.1).
Тобто, вище вказані показання потерпілої і свідка ОСОБА_10 повністю узгоджуються як між собою так і з даними протоколу огляду місця події, в тому числі щодо місця контакту автомобіля і пішохода, раптовості наїзду, а також спливу певного проміжку часу від моменту початку руху автомобіля до моменту ДТП, що спростовує показання обвинуваченого в частині відсутності перешкод до початку руху автомобіля під його керуванням.
Як випливає з висновку експерта №1296 від 15.07.2016 (а.с.65-67 т.1), який, на думку суду, є належно вмотивованим і науково-обгрунтованим, потерпілій ОСОБА_5 заподіяно вище зазначені тілесні ушкодження, які могли виникнути за встановлених органом досудового розслідування обставинах і які за своїм характером відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя - П.2.1.3. "б" «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995. Давність їх виникнення може відповідати 14.06.2016 року.
Крім того, згідно висновку судової автотехнічної експертизи №4296-17 від 29.12.2017, призначеної в судовому засіданні за клопотанням захисника ОСОБА_6 , у вищевказаній дорожній обстановці водій автомобіля "Тоуоtа Саmrу" ОСОБА_7 для забезпечення безпеки дорожнього руху перед початком маневру повинен був діяти згідно технічних вимог п.10.1, 10.9 ПДР України і він своїми однобічними діями мав технічну можливість запобігти ДТП - наїзду на пішохода ОСОБА_5 . У діях водія ОСОБА_7 вбачаються невідповідності технічних вимог п.10.1, 10.9 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з ДТП, а.с.61-66 т.2.
З показань свідка ОСОБА_11 в судовому засіданні встановлено, що про ДТП дізналась від знайомих в телефонному режимі. Після отриманих травм стан ОСОБА_5 був тяжкий, тому придбанням ліків займалась вона. Обвинувачений частково добровільно відшкодував шкоду, всього на суму 3000 грн. Про ДТП повідомляли страхову компанію «Київський страховий дім» .
Таким чином, сукупність зібраних у справі доказів, які всебічно, повно й неупереджено досліджені в судовому засіданні , суд визнає належними, допустимими, достовірними і достатніми для висновку суду поза розумним сумнівом щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про стягнення 6212 грн. 77 коп. матеріальної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок ДТП, з ОСОБА_7 і ПрАТ «Київський страховий дім» солідарно та про стягнення 80000 грн. моральної шкоди з ОСОБА_7 .
В судовому засіданні представник потерпілого позов підтримав повністю.
Обвинувачений в судовому засіданні позов не визнав, зазначаючи, що його цивільна відповідальність застрахована в страховій компанії згідно полісу, слід також врахувати вину потерпілої в настанні ДТП . Щодо моральної шкоди зазначив, що її розмір завищений та повинен становити 3000 грн., і дана сума ним відшкодована добровільно .
Представник цивільного відповідача ПрАТ «Київський страховий дім» в судовому засіданні позов не визнала, надала до суду письмові заперечення. Посилається на те, що законодавством не передбачено солідарного обов'язку стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, із страховика і заподіювача шкоди. Також вказує, що потерпіла у визначеному законом порядку не зверталась до страхової компанії про відшкодування шкоди. Зазначає, що окремі вказані у позовній заяві витрати не стосуються її лікування та реабілітації .
Вирішуючи питання про цивільний позов суд прийшов до наступного висновку.
Правовідносини між сторонами регулюються ст.ст.22, 509,1166, 1195 ЦК України - особа яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок, в тому числі страховиком з урахуванням положень статті 999 ЦК України, Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).
При цьому, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди,застрахувала свою цивільну відповідальність.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, повязана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну
пригоду. Така заява має містити: а) найменування страховика, якому подається заява, б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; ґ) підпис заявника та дата подання заяви. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно до ст.36 даного Закону страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження потерпіла ОСОБА_5 не зверталась до страхової компанії з заявою про страхове відшкодування, а обмежилась лише направленням до ПрАТ «Київський страховий дім» повідомлення від 08.08.2016 про подію, що може бути визнана страховою. Рішень про здійснення страхового відшкодування чи про відмову в його відшкодуванні не приймалось. Тому доводи потерпілої про порушення її майнових прав саме ПрАТ «Київський страховий дім» є необґрунтованими.
Разом з цим, як вбачається з наданих суду чеків і квитанцій, внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпіла ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні і понесла витрати на придбання ліків і медпрепаратів в загальному розмірі 4893,95 грн. (1138,60+61,13+736,17+204,81+31,40+146,74+14,95+161,06+982,66+89,38+48,45+62,50+489,10+377,76+90,55+165,30+135,68+57,71=4893,95).
Доводи обвинуваченого та його захиника щодо вини потерпілої у настанні ДТП суд оцінює критично, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються.
У зв'язку з викладеним, суд вважає необхідним позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вказану вище суму.
При цьому, суд зазначає, що інші витрати потерпілої належними і допустимими доказами не підтверджуються, а також стосуються придбання канцелярських і побутових предметів, тобто не є необхідними витратами потерпілого на лікування, тому до стягнення не підлягають.
Згідно до п.2 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст.1167 ЦК України).
Визначаючи розмір моральної шкоди, дотримуючись роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд враховує характер і тяжкість отриманих позивачем ушкоджень здоров'я, що порушують нормальні життєві зв'язки потерпілої та викликають фізичні і моральні страждання, тривалість розладу її здоров'я. Тому, з урахуванням принципу розумності і справедливості, з урахуванням часткового відшкодування шкоди, суд вважає, що позов в цій частині необхідно задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. на користь ОСОБА_5
Пpи пpизначеннi покаpання обвинуваченому суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом'якшують покарання.
Вiдповiдно до ст.12 КК Укpаїни, вчинений ОСОБА_7 злочин відноситься до тяжких.
Суд враховує данні щодо особи ОСОБА_7 , який позитивно характеризується за місцем проживання, не працює, має на утриманні малолітніх дітей, в стані алкогольного сп'яніння на момент ДТП не перебував, раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
Обставинами, які пом'якшують покаpання, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покаpання, судом не встановлено.
З урахуванням зазначених обставин, згідно до вимог ст.50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як ним так і іншими особами, суд дiйшов висновку про необхідність призначення покарання в межах санкції ст. 286 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі на строк, ближчий до найнижчої межі, без позбавленням права керування транспортними засобами.
Згідно до п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст.12 КК України, особи не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
Оскільки даний злочин, який не є особливо тяжким, вчинено ОСОБА_7 з необережності і до набрання чинності вищевказаним законом, обвинувачений має двох малолітніх дітей 2008 і 2004 р.н., - його слід звільнити від призначеного покарання внаслідок акта амністії.
Питання про долю речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати, а саме, витрати, пов'язані із залученням експерта в загальному розмірі 1584,00 грн., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави на підставі ч.2 ст.124 КПК України.
Керуючись ст.ст.368-370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавленням права керування транспортними засобами.
ОСОБА_7 звільнити від призначеного покарання, на підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».
Цивільний позов задовольнити частково, стягнути на користь ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) з ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі4893 грн. 95 коп. та 50000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 1584 грн. 00 коп. за проведення судово-автотехнічної екпертизи.
Речові докази: автомобіль марки "Тоуоtа Саmrу", реєстраційний номер НОМЕР_1 , - залишити у розпорядженні власника ОСОБА_7 .
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Тернівський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.